Основи зовнішньоекономічної діяльності
8.1. Поняття правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Правовим регулюванням зовнішньоекономічної діяльності є владний вплив на суспільні відносини в сфері здійснення зовнішньоекономічної діяльності з метою їх упорядкування і приведення у відповідність з нормами права. Суспільні відносини виникають між міжнародними та національними органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності; між національними органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності; між національними органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності та суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності; між суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Завданнями правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є:
• регламентація суспільних відносин з метою захисту прав та інтересів суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності;
• створення єдиного правового простору для здійснення суб´єктами своїх прав та обов´язків;
• укріплення співпраці суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності - іноземних контрагентів, які належать до різних економічних, правових, соціальних та культурних систем.
Сферою правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є всі види взаємопов´язаних відносин, які відрізняються своєю цілеспрямованістю, змістом та формою. При визначенні сфери правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності слід враховувати такі моменти:
• з юридичного боку, ці відносини не є однорідними за своїм характером: серед них є приватні і суспільні, внутрішні і зовнішні;
• з точки зору юридичної рівності суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності, правові відносини можуть складатися із цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних правових відносин.
Таким чином, правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності є комплексним міжгалузевим правовим утворенням, яке потребує застосування відповідних методів правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Розрізняють наступні методи правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності:
• імперативний метод;
• диспозитивний метод.
Імперативний метод заснований на владних приписах суб´єктів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, які встановлюють порядок виникнення прав і обов´язків суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності та санкції за порушення цих обов´язків. Аспект імперативності грунтується на відносинах суб´єктів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, та суб´єктів, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. У таких відносинах сторони не є рівними: суб´єкти, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, визначають свою владну волю та вимагають від суб´єктів, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відповідного реагування, відповідної правової поведінки. В цьому випадку поведінка суб´єктів, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, є жорстко регламентованою. Складовими імперативного методу є тарифні та нетарифні заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, при застосуванні яких використовуються відповідні правові засоби, способи та типи правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
До правових засобів відносять дії, спрямовані на формування, видання, застосування, зміну або відміну різноманітних нормативно-правових джерел.
До правових способів відносять основні та додаткові способи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. При цьому основними способами правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності визнані дозволи, заборони, зобов´язання. Дозволи - норми правового регулювання, які забезпечують свободу волевиявлення суб´єкта зовнішньоекономічної діяльності. Заборони - норми правового регулювання, які встановлюють міру поведінки, покладаючи на суб´єкта зовнішньоекономічної діяльності обов´язок утримуватись від вчинення дій, що суперечать нормам права. Заборони мають обов´язковий характер, знаходять закріплення в охоронних нормах, забезпечуються засобами юридичної відповідальності. Зобов´язання - норма правового регулювання, яка передбачає юридичний обов´язок вчиняти певні дії в інтересах суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності. Зобов´язання є гарантією використання суб´єктних прав і реалізується у формі виконання правових норм.
До додаткових способів правового регулювання відносять переконання, заохочення, примус. Переконання — комплекс роз´яснювальних, рекомендаційних і заохочувальних способів забезпечення правомірної поведінки Суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності. Він реалізується шляхом застосування роз´яснювальних заходів, надання необхідної правової допомоги, заходів морального і психологічного впливу (проведення бесід, правового виховання, агітація, спонукання тощо). Заохочення - спосіб мотивації належної поведінки через застосування матеріального і морального впливу на суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності. До таких заходів відносять збільшення квот на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, надання державного замовлення, державних кредитів, субсидій тощо. Способи переконання та заохочення, тісно пов´язані, взаємодіють і співвідносяться між собою. Примус спосіб морального, матеріального та фізичного впливу на волю і поведінку суб´єкта зовнішньоекономічної діяльності. Він реалізується через призупинення або заборону здійснення зовнішньоекономічної діяльності, обмеження видачі квот і ліцензій тощо.
До типів правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносять поєднання загальних юридичних дозволів та загальних юридичних заборон щодо суб´єктів, відносини між якими регулюються правовими нормами. Виділяють наступні типи правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності: загально дозвільний, спеціальний дозвільний. Загально дозвільний тип правового регулювання - тип регулювання, за яким передбачається дія за принципом "Дозволено все, що не заборонено законом". Він сприяє розвитку ініціативності, самостійності у прийнятті рішень суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності. Спеціальний дозвільний тип правового регулювання - тип правового регулювання, за яким передбачається дія за принципом: "Заборонено все, що не дозволено законом". Він передбачає використання заборон у рамках норм права, що активно застосовується в сфері нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та потребує чіткого впорядкування правових відносин, послідовної реалізації принципів законності.
Диспозитивний метод заснований на можливості обрання суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності варіанта поведінки у межах чинного законодавства. При реалізації диспозитивного методу застосовуються зовнішньоекономічні договори (контракти), що укладаються між суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності, які є різними за правовим статусом.
Імперативний та диспозитивний методи правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності базуються на застосуванні відповідних джерел права.
Джерелами правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є конкретні форми вирішення загальних обов´язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих міжнародними та національними органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності, через які ці правила справляють свій владний регулюючий вплив на суспільні відносини, що виникають в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності класифікують:
• за предметом відносин;
• за суб´єктами;
• за простором;
• за ступенем опосередкування;
• за видами норм;
• за видами джерел тощо.
За предметом відносин в сфері зовнішньоекономічної діяльності розрізняють джерела права в сфері торговельно-економічного співробітництва, митного регулювання, валютного регулювання, регулювання міжнародних перевезень; регулювання питань відповідальності за неправомірні дії тощо.
За суб´єктами, що приймають участь у формуванні джерел права, розрізняють.
• джерела права, що формуються міжнародними організаціями;
• джерела права, що формуються національними органами влади.
За простором розрізняють:
• міжнародні джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
• національні джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Міжнародні джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - джерела, що формуються міжнародними організаціями та застосовуються до правових відносин в транснаціональному правовому просторі. Вони містять уніфіковані норми регулювання правових відносин в міжнародному правовому просторі.
Національні джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності - джерела, що застосовуються до правових відносин в національному правовому просторі. Вони містять уніфіковані норми для регулювання правових відносин в зовнішньоекономічній сфері в національному правовому просторі. Специфікою правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є одночасне використання джерел міжнародного та національного права.
За ступенем опосередкування розрізняють:
• джерела права "самовиконувані";
• джерела права, що потребують трансформації.
"Самовиконувані" джерела права - джерела права, що потребують тільки національної норми-відсилання. Джерела права, що потребують трансформації - джерела, правові норми яких потребують перетворення у норми національного права. Більшість міжнародних норм права застосовують до правовідносин в сфері зовнішньоекономічної діяльності внаслідок & трансформації. Трансформація - застосування норм міжнародного права в національному законодавстві. Способи здійснення трансформації передбачаються національним законодавством держав. Так, міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов´язковість міжнародного договору в порядку та строки, визначені або законами України, або указами Президента України, або постановами Кабінету Міністрів України.
За видами норм, які містяться в них, джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності розрізняють на:
• джерела права, які містять матеріальні норми;
• джерела права, які містять колізійні норми;
• джерела права, які містять змішані норми.
Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що містять матеріальні норми, безпосередньо регулюють правові відносини в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Прикладом є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (1994 р.), яка містить матеріальні норми щодо митної оцінки, до відвантажу вальної інспекції, технічних бар´єрів для торгівлі, застосування санітарних і фітосанітарних заходів, процедури імпортного ліцензування, заходів безпеки, субсидій та врівноважених заходів, антидемпінгових норм, інвестиційних заходів, пов´язаних з торгівлею текстилем та одежею, сільського господарства, правил походження, платіжних балансів, випадків, за якими митні адміністрації мають підстави сумніватися у правдивості чи точності задекларованої вартості товарів, державних торговельних підприємств тощо.
Джерелами правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що містять колізійні норми, є джерела права, які містять правові норми, що врегульовують колізії між іноземними правовими системами, відсилаючи до матеріальних норм тої чи іншої іноземної правової держави. Слід зауважити, що джерел права в сфері зовнішньоекономічної діяльності, які містять лише колізійні норми, у чистому вигляді не існує.
Джерелами правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що містять змішані норми, є джерела права, які містять поєднання матеріальних та колізійних норм в сфері правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Практично всі джерела права, що регламентують здійснення зовнішньоекономічної діяльності, містять змішані норми: колізійні норми сприяють усуненню прогалин, які утворюються при використанні матеріальних норм в цих джерелах. Поєднання матеріальних та колізійних норм в джерелах права дозволяє враховувати конкретні умови виникнення й реалізації прав та обов´язків суб´єктів правових відносин, які виникають в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
На практиці мають місце джерела права, різні статті яких містять або матеріальні, або колізійні норми; джерела права, в статтях яких одночасно присутні два види норм: матеріальна та колізійна (змішана норма).
За видами джерел правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності розрізняють:
• нормативно-правові договори;
• нормативно-правові акти;
• правові прецеденти;
• правові звичаї.