• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Основи зовнішньоекономічної діяльності

3.4. Операції послуг та посередницькі операції

Послуга — особлива споживча вартість процесу праці, виражена в корисному ефекті, що задовольняє потреби людини, колективу й суспільства. Особливістю послуги як товару порівняно зі звичайним товаром, з матеріальними благами є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Поняття „послуга" включає широку гаму різноманітних видів діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що не заборонені законами України. До послуг відносять здійснення на території України підприємницької діяльності, пов´язаної з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об´єктів власності з боку іноземних суб´єктів господарської діяльності; аналогічної діяльності суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України. Послуги - це також діяльність в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі за участю суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійсненням оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках. До послуг відносять також здійснення міжнародних

фінансових операцій та операції з цінними паперами; кредитні та розрахункові операції між суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб´єктами господарської діяльності; створення суб´єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб´єктами господарської діяльності зазначених установ на території України.

Розвиток основного виду послуг, на якому спеціалізуються підприємства певної держави, сприяє наданню супутніх послуг. Як правило, країни, що надають портові послуги, спеціалізуються і на судноремонті. США, як найбільший виробник комп´ютерів, поставляє на світовий ринок комп´ютерні послуги. У країнах-експортерах нафти переважає фрахт з обслуговування нафто-перевезень. Корея спеціалізується на інженерно-консультаційних та будівельних послугах, Мексика - на туристичних, Сінгапур є крупним фінансовим центром. Значна кількість невеликих острівних держав основну частину експортних доходів отримує за рахунок туризму.

Держави СНД та країни Балтії володіють потенційними резервами для розвитку туризму, транспортних послуг (організовують морські перевезення), зростання обсягів їх експорту обмежує слабка матеріально-технічна база, а також недоліки в системі управління.

До операцій послуг також відноситься міжнародний обмін у галузі науки і техніки, що дає змогу використати переваги міжнародного поділу праці в цій галузі для прискорення науково-технічного прогресу в країнах. Застосування новітніх наукових досягнень, передових технологій, організаційних інновацій - запорука успіху економічного розвитку кожної держави. Окремій країні не вигідно й не під силу проводити дослідження з усього спектра науково-технічних проблем. Тому обмін у галузі науки і техніки стає дедалі вагомішою формою зовнішньоекономічних зв´язків, яка реалізується у формуванні світового ринку технологій, "ноу-хау", патентів, ліцензій, інженірингових та інформаційних послуг.

Протягом останніх років спостерігається збільшення масштабів міжнародної торгівлі послугами. При цьому темпи росту торгівлі послугами удвічі перевищили темпи росту товарообігу. На світовому ринку послуг домінують вісім країн: США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Бельгія, Нідерланди, Італія, на які припадає 70% світового експорту послуг і більше 50% імпорту. Спеціалізація країн на тих чи інших видах послуг залежить від рівня економічного розвитку. У промислово розвинутих країнах перевага надається фінансовим, телекомунікаційним, інформаційним і більшості галузей ділових послуг. США, Великобританія, Франція, Швейцарія, Німеччина є експортерами послуг освіти та охорони здоров´я. Найбільш високого рівня за кількістю проведених виставок досягли США і Німеччина. В країнах, що розвиваються, приділяється увага транспортним, фінансовим, туристичним послугам.

Операції по наданню послуг в сфері зовнішньоекономічної діяльності України активно розвиваються. За 2000-2006 рр. обсяг експорту послуг з України в інші країни світу збільшився в 2,2 рази, обсяги імпорту послуг в Україну з інших країн світу - в 3,2 рази.

Експортно-імпортні операції по наданню послуг характеризуються даними, наведеними в табл. 3.16.

Таблиця 3.16 Експортно-імпортні операції по наданню послуг

Необхідно зауважити, що абсолютне значення обсягів експортно-імпортних операцій по наданню послуг (в дол. СІНА) значно менше обсягів експортно-імпортних торгівельних та інвестиційних операцій.

Для характеристики стану по наданню послуг розглянемо ситуацію, що склалася в сфері експорту послуг з України в інші країни світу. Якщо розглядати зміни у експорті окремих видів послуг (табл. 3.17), то провідне місце займають транспортні послуги. їх сутність, склад, характер виконання та ін. розглядається в розділі 6. Із інших послуг значний обсяг експорту послуг з України належить діловим, професійним та технічним послугам, що складають 6-11% від загального обсягу експорту. Цей вид експорту послуг за сім років збільшився в 4,4 рази.

Значні за обсягами експорту послуг займають послуги по організації подорожей, послуги зв´язку, будівельні послуги. Інтенсивно розвиваються страхові послуги, обсяг яких збільшився в 17,8 рази та комп´ютерні послуги — їх обсяги збільшилися в 14,5 рази.

Таблиця 3.17. Обсяг експорту послуг з України

Певний інтерес визиває те, в які країни світу спрямовуються послуги з України (табл. 3.18). Провідне місце в цьому процесі займають країни СНД - 46-61% від загального обсягу (головним чином в Російську Федерацію) та країни Європи. Серед європейських країн значні обсяги експорту послуг спрямовуються в Німеччину, Сполучене королівство, Швейцарію. Серед інших країн світу за обсягами послуг виділяють Кіпр (2-4% від загального обсягу) та Сполучені Штати Америки - відповідно 3,5-4,2%.

Таблиця 3.18. Обсяги експорту послуг з України за країнами світу

Участь в процесі експорту послуг окремих регіонів України характеризують дані, що наведені в табл. 3.19.

Таблиця 3.19 Обсяги експорту послуг за регіонами України

Підприємства, організації, установи м. Києва здійснюють 24-61% загального обсягу експорту послуг з України в інші країни світу, тим самим м. Київ виділяється як центр, де зосереджена, сконцентрована зовнішньоекономічна діяльність такого змісту. За період, що розглядається, експорт послуг з м. Києва збільшився в 10 разів.

За обсягами експорту послуг також виділяється Степовий регіон - 21-41% від загального обсягу, за сім років обсяги експорту послуг виросли в 2 рази.

Ситуація, що склалася протягом 2000-2006 рр. у сфері імпорту послуг в Україну, характеризується даними, наведеними в табл. 3.20.

Провідне місце (крім транспортних послуг) займають ділові, професійні, технічні послуги (10-19% від загального обсягу), державні (16-40%), фінансові (4,5-11%) послуги. Інші види послуг імпортуються в Україну незначними обсягами.

Таблиця 3.20. Обсяг імпорту послуг в Україну

Серед країн, що забезпечують імпорт послуг в Україну, виділяється Російська Федерація (16% від загального обсягу), Сполучене Королівство (9-12%), Швейцарія (3-4,5%), Австрія (2-6%), Сполучені Штати Америки (9-23%) (табл. 3.21).

Незважаючи на незначні обсяги цих операцій, існує стала тенденція щодо інтенсивності їх зростання. За розглянутий період деякі країни збільшили обсяги імпорту послуг в Україну в 3-21 рази.

Таблиця 3.21. Обсяги імпорту послуг в Україну за країнами світу

Участь в процесі імпорту послуг окремих регіонів України характеризується даними, наведеними в табл. 3.22.

Надзвичайна концентрація використання імпортних послуг з інших країн світу відмічається підприємствами, організаціями та установами м. Києва - 43-51% від загального обсягу послуг. До того ж, існує інтенсивне щорічне зростання цих послуг. За розглянутий період обсягів імпортних послуг збільшився в 6,7 рази.

Таблиця 3.22 Обсяги імпорту послуг за регіонами України

За обсягами імпорту послуг також виділяється Степовий регіон - 15-28% від загального обсягу та Донбаський (8-15%) регіони.

Суб´єкти зовнішньоекономічної діяльності застосовують два методи виходу на зовнішній ринок: прямий та непрямий.

Прямий метод передбачає безпосередній вихід на зовнішній ринок виробника продукції. Прямі зв´язки мають ряд переваг: тісні контакти з контрагентом, кращі знання кон´юнктури ринку, швидше пристосування своїх виробничих потужностей до потреб споживача.

Непрямий метод полягає у здійсненні зовнішньоекономічних операцій через посередників.

Посередницькі операцій — операції на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника.

Посередницькі операції забезпечують просування створеної виробником продукції до споживача. Вони здійснюються за дорученням виробника, постачальника, споживача та інших суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності.

За допомогою посередників у зовнішньоекономічну сферу втягується приблизно половина всіх видів зовнішньоекономічних операцій. Головна перевага цього методу полягає у тому, що виробнику продукції не потрібно вкладати значних коштів в організацію власної збутової мережі, він звільняється від турбот, зв´язаних з реалізацією зовнішньоекономічних операцій, таких як доставка в країну імпортера, сортування, упакування, підбір за асортиментом, пристосування до вимог місцевого ринку. Важливим фактором є й те, що посередники мають більш точну і обширну інформацію про ринок збуту. Здійснення зовнішньоекономічних операції через посередників має свої недоліки: виробник втрачає безпосередній контакт з ринком збуту та цілком залежить від сумлінності й добропорядності посередника.

До посередницьких операцій належать пошук партнерів для налагодження ділових контактів, підготовка договірної та контрактної документації, укладення договорів (контрактів), здійснення маркетингових досліджень, транспортно-експедиційні операції, кредитно-фінансове обслуговування (отримання капіталів у кредиторів та їх використання для надання авансових позик, купівля цінних паперів тощо), страхування, рекламні послуги, інші види обслуговування. Суб´єктами посередницьких операцій є посередники. Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які налагоджують зв´язки між виробниками і споживачами з метою прискорення й полегшення руху, обігу продукції, валюти, інформації. Посередниками є агенти, брокери, дилери, дистриб´ютори, комісіонери, консигнатори, маклери, представники тощо.

Агент (лат. agens - діючий) - фізична або юридична особа, громадянин або організація, які є довіреною особою, посередником, уповноваженим здійснювати певні дії від імені іншої особи за дорученням і в інтересах цієї особи.

Брокер - посередник при укладанні угод між зацікавленими сторонами (клієнтами) про купівлю-продаж на біржах товарів, цінних паперів, валют. Брокером може бути окрема особа, фірма або організація, які не мають у своєму розпорядженні товарів (цінних паперів, валюти). Брокер діє за дорученням клієнта - продавця чи покупця. Діяльність брокера винагороджується лише за продані товари і його доход (брокеридж) формується або за рахунок наперед обумовленого відсотка від вартості проданого товару - цінних паперів, валюти тощо, або ж у вигляді виплати фіксованої винагороди за кожну продану одиницю чи партію товару. Брокери можуть об´єднуватися у брокерські контори, компанії, які монополізують вузькоспеціалізовані ринки. Такі об´єднання брокерів можуть мати мережу філій і бути пов´язаними з банками. Існують компанії біржових, страхових, валютних та інших брокерів. Брокерським об´єднанням банки можуть надавати кредити, за рахунок яких брокери надають позики своїм клієнтам, головним чином під заставу цінних паперів.

Дилер - це фізична або юридична особа, яка закуповує оптом продукцію компанії, а продає її в роздріб або малим гуртом (оптом). На біржі дилер — приватна особа або фірма, член фондової біржі, який веде біржові операції від свого імені та за свій рахунок.

Дистриб´ютор (англ. — distridution — розподіл) — фірма, підприємець, які здійснюють оптові закупівлі і збут певного виду товарів на регіональних ринках. Дистриб´ютори мають переважне право й можливості купувати і продавати устаткування, технічні новинки, програмне комп´ютерне забезпечення. Фірма може мати власного дистриб´ютора за кордоном, який є її єдиним представником - генеральним дистриб´ютором. Водночас він надає посередницькі маркетингові послуги продавцям і покупцям з монтажу й наладки устаткування тощо.

Комісіонер - особа, яка від свого імені продає або купує товари й цінні папери на користь і за рахунок третьої особи.

Консигнатор - агент, комісіонер, який передає товар консигнанта за кордоном з власного складу від свого імені за винагороду, яку отримує від власника (консигнанта) товару.

Маклер - посередник при укладанні торговельних і біржових угод, який діє за дорученням і за кошт клієнта на валютних, товарних і фондових біржах. Біржовими посередниками є також біржові торговці, брокери, джоббери, дилери та інші комерсанти.

Представник — особа, яка представляє в певній галузі, регіоні інтереси підприємств, фірм, банків, компаній, які знаходяться в іншій країні, та здійснює угоди та інші юридичні дії від імені та в інтересах іншої особи згідно із домовленістю, офіційними повноваженнями або відповідно до вимог законів, адміністративних актів. На практиці один і той же посередник може виступати одночасно в різній ролі. За різними видами угод він може бути агентом і дистриб´ютором, брокером і агентом, виконувати імпортні й експортні операції і т.д. Це важливо враховувати при організації торгово-посередницької ланки зовнішньоекономічної діяльності.

З розвитком ринкових відносин і розширенням товарного виробництва виникає особливий вид посередника — маркетингові посередники. Такі посередники — фірми, що допомагають підприємствам у просуванні, збуті й розповсюдженні їх товарів серед споживачів. До маркетингових посередників належать торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарного просування, агентства з надання маркетингових послуг і кредитно-фінансові установи. Доставляючи товари й послуги від виробників до споживачів, посередники забезпечують їх доступність у зручному місці та в потрібний час, спрощуючи процес обміну. Посередники також виконують специфічні допоміжні функції: надання торговельних послуг; забезпечення інформацією про ринок; підтримка в просуванні товарів і стимулювання збуту; відбір, стандартизація і фасування товарів; зберігання товарів на складах; транспортування товарів до місць продажу; розподіл ризику; фінансування виробників; спрощення купівлі. Послуги посередника можуть реально зменшити ціну, яку споживачі сплачують за товари, незважаючи на те, що посередники отримують прибуток (гонорар) за кожний проданий виріб. Посередники роблять зайвими численні контакти між виробниками і споживачами, які за відсутності посередника були б необхідними. Скорочуючи кількість угод між виробниками і кінцевими споживачами, посередники зменшують загальні витрати розподілу. Існує два основні типи посередників: оптовики і роздрібні торговці. Перші продають товари роздрібним торговцям, іншим оптовикам, інституціональним споживачам - урядовим відомствам, установам і організаціям, а також комерційним підприємствам. Другі - реалізують товари населенню.

В залежності від характеру взаємин між виробником і посередником, а також від функцій, які виконують посередники, виділяють наступні види посередницьких операцій:

• операції з перепродажу;

• комісійні операції;

• агентські операції;

• брокерські операції.

Операції з перепродажу здійснюються торговельними посередниками від свого імені і за свій рахунок. Торговельний посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем і стає власником товару після його оплати. Розрізняють два види операцій з перепродажу. У першому випадку посередник виступає по відношенню до експортера як покупець: він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якою ціною. Відносини між експортером і посередником такого виду припиняються після виконання сторонами зобов´язань по договору купівлі-продажу.

Другий вид операцій - коли експортер і торговельний посередник підписали договір про продаж товарів на певній території у конкретний термін. Цей договір встановлює тільки загальні умови, що регулюють взаємовідносини сторін по реалізації товарів. Для його виконання сторони укладають самостійні контракти купівлі-продажу. Таким чином, операції з перепродажу допомагають у просуванні товарів від експортера до споживача, при цьому посередник зобов´язаний дотримуватися певних умов експортера. Назва таких посередників різноманітна: в США і Великобританії, Україні — дистриб´ютори, в Німеччині - торгівці за договором чи торгівці за свій рахунок; в Бельгії і Греції - концесіонери.

Комісійні операції— операції, що виконуються однією стороною - комісіонером, за дорученням іншої сторони, яку називають комітентом, за рахунок комітента. Взаємини між комітентом і комісіонером регулюються договором комісії, відповідно до якого комісіонер не купує товари комітента, а лише укладає угоди з купівлі-продажу товарів за рахунок комітента. Комісіонер укладає договір купівлі-продажу з покупцем від свого імені і сам одержує від нього платіж за поставлені товари. При цьому комісіонер не відповідає за кредитоспроможність третіх осіб. Такі угоди між комісіонером та комітентом називаються угодами чистої комісії.

Агентські операції здійснюються на основі доручення однієї сторони, що іменується принципалом, незалежній від неї іншій стороні, що іменується агентом, здійснювати купівлю-продаж товару на обговореній території за рахунок і від імені принципала. Агентські операції носять тривалий характер: мінімальний термін агентської угоди - два роки. В ролі агентів можуть діяти як фізичні, так і юридичні особи. Незалежність агента проявляється у тому, що він не перебуває у трудових відносинах із принципалом і діє самостійно на основі агентської угоди. Агент лише сприяє здійсненню угоди купівлі-продажу, але сам у ній (як сторона контракту) не бере участь і не купує за свій рахунок товари. Він діє лише як представник принципала в рамках відповідальності, покладеної на нього агентською угодою. Такі посередники в Німеччині, Австрії, Бельгії називаються торговими представниками; у Великобританії, США, Швейцарії, Скандинавських країнах - агентами, у Франції - представниками. В практиці США і Англії термін "агент" використовується як у вузькому значенні — посередник, який уповноважений для укладення угод і здійснення інших дій від імені і за рахунок особи яку він представляє, так і в широкому — посередник, що охоплює всі види представництва і посередництва.

Комерційний агент може бути суб´єктом зовнішньоекономічної діяльності (фізична або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво в зовнішньоекономічній сфері. Агентські відносини виникають у разі надання суб´єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов´язується надати послуги другій стороні (суб´єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню від імені цього суб´єкта за його рахунок. Агентський договір повинен визначити сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов´язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агенту, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень комерційного агента. Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб´єктом, якого він представляє.

Брокерські операції - операції, які полягають у встановленні через посередника-брокера (англ. - broker, франц. -courtier, нім. — Makler) контакту між продавцем і покупцем (а також між страхувальником і страховиком, судновласником і фрахтівником). Брокер виступає винятково з метою зведення сторін, що беруть на себе зобов´язання за контрактом, що укладений за посередництвом брокера. На відміну від агента, брокер не знаходиться в договірних відносинах з жодною зі сторін і діє на основі окремих доручень. Крім головної функції — знайти покупця для продавця чи навпаки — брокер також може здійснювати контроль за виконанням договору (контракту). Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони за винятком тих випадків, коли на це є згода клієнта. Іноді як посередники виступають два брокери - один за дорученням продавця, інший - за дорученням покупця. Брокери спеціалізуються на продажу, купівлі одного виду товару, біржового чи акційного. Посередників такого виду в різних країнах називають по-різному: у Франції - куртьє, в Німеччині і Швейцарії - маклерами, в Англії - брокерами.