Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділової комунікації
4.3. Психологічна складова культури сімейних стосунків. Сімейний етикет
Важливим чинником, що обумовлює рівень культури міжособистісних стосунків у сім´ї, є моральна інтуїція, яка сприяє психологічній гнучкості у взаєминах, уникненню загострень у взаємодії. Передумовами психологічної гнучкості є знання про особливості темпераменту партнера, відмінності у "маскулінній" і "фемінній" психології, чоловічій та жіночій тактовності.
Так, чоловік, який цінує власний шлюб і свою дружину, повинен бути особливо тактовним у сімейному спілкуванні, знаходити вмотивовані, делікатні відповіді на традиційно жіночі запитання, не припускатися грубих помилок.
Жіноча тактовність виявляється у зважанні на особливості чоловічої психології. Заради уникнення небажаних конфліктів, жінкам потрібно пам´ятати, що чоловік на біологічному (генетичному) рівні націлений на досягнення певної мети, побудову кар´єри, отримання влади (жінка здатна відмовитися від професійного успіху заради кохання, гармонії у сім´ї). Чоловіки, як і жінки, мають певні комплекси, вони сильніше переживають стреси, в них слабший гормональний захист. Тому, зробивши добру справу, чоловік очікує відповідної реакції жінки. Потрапивши на незнайому вулицю, чоловік, як правило, довго ходитиме, навіть може повернутися назад, щоб тільки не питати перехожих, оскільки це принижує його гідність і ставить під сумнів його самостійність. Жінка зазвичай пропонує кілька варіантів вирішення певної проблеми, а багатьох чоловіків це нерідко лякає. На відміну від жінки чоловікові важко думати одночасно в кількох напрямах. Він більш прямолінійний, різкі переходи від однієї теми до іншої спричинюють проблеми для нього. Чоловіки розмірковують мовчки про щось одне і не розуміють жіночої схильності до мислення вголос. Для уникнення конфліктів потрібно враховувати психічні відмінності між чоловіком і жінкою, навіть попри те, що 15-20% чоловіків мають фемінізований мозок, а 10 % жінок - чоловічий склад розуму.
Жінки схильні піддаватися таким традиційним жіночим міфам стосовно чоловічої натури:
1. "Чоловіки позбавлені чуттєвості". Нечуттєвість чоловіків - це лише невміння читати думки жінки, приймати мімічні сигнали і жестикуляцію. У жінок така здатність закладена з дитинства, оскільки в них сильніше розвинена інтуїція.
2. "Він мене зовсім не слухає і не розуміє". Метою жінки у спілкуванні є спілкування, чоловіка - розв´язання проблеми. За відсутності потреби розв´язання певних проблем безпредметна розмова може стати для чоловіка нестерпною, він не звертатиме на слова співрозмовниці жодної уваги.
3. "Навіть якщо я натягну на голову мішок, він не помітить". Причиною цього є те, що чоловічий мозок, на відміну від жіночого, не запрограмований на фіксування деталей, аналіз візуальних сигналів.
4. "Я кручуся" як білка у колесі!". Мозок жінки створений так, що вона здатна займатися кількома справами одночасно, чоловік на певний момент здатен займатися лише однією справою.
5. "Він постійно мовчить". Мовчазність чоловіків є природною, оскільки їх мовна здатність розвинена слабше. Крім того, батьки розмовляють із дівчатками частіше і більше, ніж із хлопчиками. Цим теж зумовлене вміння жінок миттєво знаходити теми для розмови.
Серйозними перешкодами щодо встановлення емоційної близькості у подружніх стосунках с антикультурп спілкування" яка проявляється насамперед у сексизмі, фізичному, психологічному насиллі, приниженні та маніпуляціях.
Сексизм (англ. sex - стать) - упереджене ставлення до людним протилежної статі; навмисне заниження чеснот, девальвація особистості через статеву належність.
Жертвами домашнього насильства переважно є жінки. Крім фізичного насильства, наруги над жінкою, дітьми, поширене:
- психологічно-емоційне насильство (образи, лайка, докори, зневажливе ставлення, ревнощі тощо);
- економічне насильство (чоловік забороняє працювати поза домівкою, відмовляє у грошах, приховує свої доходи, відбирає гроші у дружини та дітей);
- залякування (чоловік погрожує кинути сім´ю, побити або вбити дружину, жорстоко ставиться до дітей тощо);
- соціальна ізоляція (чоловік забороняє спілкуватися зі знайомими, друзями, родичами).
У сім´ях, де узвичаїлося насильство, панують гнітюча психологічна атмосфера, страх, виникають постійні конфлікти, кожен живе сам по собі, відсутні нормальні людські стосунки. Криза сучасної сім´ї спричинена духовною, моральною деградацією суспільства, зорієнтованого переважно на споживацькі цілі, експлуатацією в засобах масової інформації "генітальної культури" (Мітель Фуко - французький філософ-постмодерніст 1926-1984). На цьому ґрунті часто виникає брутальність у взаєминах між чоловіком і дружиною, жінка позбавляється рівності, її роль у сім´ї зводиться "до статевих функцій" (Дені Ружмон - сучасний французький філософ, есеїст).
У сімейних стосунках подружжя нерідко використовує різноманітні маніпулятивні тактики, найпоширенішими серед яких є:
а) "дитя в родині" - розігрування ролі безпомічного дитяти. До цього найчастіше вдаються чоловіки: отримавши від дружини доручення, вони навмисно виконують його так, що доводиться перероблювати. Тому деякі жінки до кількості своїх дітей додають ще й чоловіка;
б) "образився" - відчужена поведінка чоловіка, який не бажає виконувати прохання дружини. До подібних маніпуляцій вдаються і жінки, супроводжуючи їх емоційними випадами, криком тощо;
в) "якби тебе не було" - підкреслення своєї нереалізованості через невдалий шлюб, щоб викликати у партнера почуття провини. Наприклад, дружина дорікає чоловікові: "Яка я дурна, що одружилася із тобою. Ось Микола, який упадав за мною, - велика людина. А ти хто? Молодість мою згубив!". Або чоловік: "Ти мені для роботи не створюєш жодних умов. Якби не ти, я б уже давно професором був!";
г) "домашній мудрець" - постійне повчання інших: "Потрібно було чинити по-іншому ". Коли таку людину запитують, як потрібно було діяти, вона відхрещується: "Що вам говорити, якщо ви все одно по-своєму зробите".
Важлива роль у культурі міжособистісних стосунків у сім´ї належить правилам світського етикету. Так, незмінною її вимогою є дотримання чоловіком принципів галантності. Попри те що чоловіки рідко схильні виявляти галантність стосовно власної дружини, світський етикет вимагає дотримання ними таких вимог:
- подавати жінці верхній одяг;
- помічати нову сукню на дружині, а помітивши, не влаштовувати з цього приводу повчальної лекції про те, як потрібно раціонально витрачати зароблені (ним) гроші, а сказати приємні слова, комплімент;
- поступатися дорогою (лише у ліфт чоловіки заходять першими);
- робити подарунки, навіть без приводу, купувати квіти;
- у присутності дружини не озиратися на інших жінок;
- не використовувати аргументів на кшталт: "Я заробляю, тому вимагаю...";
- висловлювати захоплення приготовленими дружиною стравами;
- іноді цікавитися, чим займалася дружина за його відсутності;
- на вулиці чоловік, як правило, має йти зліва від жінки; справа ідуть лише військові, яким необхідно віддавати честь;
- біля машини чоловік має першим відкривати дверцята перед жінкою. Дама сідає першою, а чоловік має сісти поруч. Із машини чоловік виходить першим і допомагає вийти жінці;
- спускаючись сходами, чоловік іде на 1-2 сходинки попереду жінки, а піднімаючись - на 1-2 позаду;
- у приміщенні в присутності жінки чоловік не сідає;
- чоловік не повинен дозволяти жінці піднімати важкі речі.
У індустріальних і постіндустріальних суспільствах ціннісний ідеал чоловіка зазнав деяких трансформацій. На противагу традиційній патріархальній моралі сучасна модель сім´ї ґрунтується на засадах рівності, що сприяє створенню довірливих стосунків. Більшість жінок постіндустріальних суспільств воліє бачити своїх чоловіків інтелігентними, відкритими, порядними, чуттєвими, тактовними, уважними.
Жіноча делікатність у ставленні до чоловіка полягає в застосуванні дипломатичної тактики, яка вимагає поваги, терплячості, вміння співпереживати, дбайливості, уникнення емоційної розпусти, дратівливості. Дбаючи про запобігання сімейним конфліктам, жінка повинна:
- підбираючи сукню, враховувати смаки свого чоловіка;
- не користуватися його речами (не торкатися його бритви, не порядкувати в його шухляді, у портфелі тощо);
- уважно вислуховувати його розповіді, анекдоти, навіть якщо він не вперше їх розповідає;
- не критикувати його у присутності дітей, оскільки це підриває його батьківський авторитет;
- не заперечувати проти його особливої любові до матері;
- робити йому компліменти і вислуховувати його поради;
- не запрошувати у гості людей, які йому не подобаються;
- не фліртувати з іншим чоловіком у його присутності;
- не згадувати про переваги попереднього чоловіка, будучи одруженою вдруге.
Отже, патріархальна концепція культури сімейних стосунків передбачала поведінку відповідно до принципу "влади та підкорення". Гуманістична етика сімейних стосунків базується на егалітарній моделі сімейних стосунків, тобто на рівноправному розподілі влади та обов´язків, а також на любові, чуйності, взаємоповазі, взаємовідповідальності, взаємодопомозі, вмінні поступитися власними інтересами. Важливе значення у сімейних стосунках має моральна інтуїція (психологічна гнучкість), тобто вміння досягти взаємопорозуміння попри можливі відмінності у темпераментах, гендерній психологи!. Не меншу роль відіграють спроможність усіх членів сім´ї зберегти здоровий емоційно-психологічний клімат, вміння цінувати одне одного, виявляти у взаєминах повагу, тактовність, турботу.