Філософія

Одиничне, особливе, загальне

Усе, з чим людина стикається у світі — це конкретні, реально існуючі предмети, явища, процеси. Кожний з них виступає в якості окремого. Однак у безлічі окремих предметів, явищ існує щось властиве тільки кожному з них і щось, що притаманне всім. Наприклад, є безліч бджіл у вулику, але немає серед них двох абсолютно однакових, немає абсолютно однакових елементарних часток. І в той же час усі вони є бджолами чи елементарними частками. Але, крім того, існують ознаки й особливості, що є загальними не для всіх однакових предметів, явищ. Ці взаємини виявляються в категоріях одиничного, особливого, загального.

Одиничне — це система властивостей, ознак особливостей, притаманних тільки даному, конкретному, окремому предмету, і які складають його якісну і кількісну характеристики, його якісну відмінність від інших предметів, явищ. Іншими словами, одиничне — це те неповторне, що належить тільки даному окремому предмету. Але окремий предмет характеризується не тільки наявністю одиничного, неповторного. У кожному окремому є поряд з одиничним те, що притаманне й іншим предметам і об´єднує їх у певну цілісність.

Кожна бджола, будучи індивідуально неповторною, є часткою рою, разом з іншими, — бджолою. У неї є те загальне, що поєднує безліч бджіл у вид.

Загальне — це система властивостей, ознак, особливостей, притаманних багатьом предметам, що об´єднують їх у певну, якісно визначену цілісність, єдину систему зв´язків. Часто загальне розглядається як прояв сутності багатьох подібних предметів. Наприклад, загальним, що поєднує всіх людей у системі "людина" є те, що її життєві потреби задовольняються не безпосередньо в контакті з природою, а опосередковано, за допомогою системи соціальних умов: матеріальне виробництво і система суспільних відносин.

Проміжною категорією між одиничним і загальним є особливе. Особливе — це система ознак, властивостей, притаманних якійсь групі предметів, що входять у більш широку систему. В особливому виявляється взаємозв´язок одиничного і загального. Наприклад, окреме дерево є одночасно носієм одиничного, особливого і загального. Береза, як окреме дерево, має свої специфічні особливості крони, стовбура, кореневої системи, віку, що складає її одиничне. У той самий час, ця береза має спільні ознаки з іншими березами. У цьому розумінні поняття береза буде означати особливе, тобто те, що притаманне всім березам. Загальним буде — дерево. Це поняття поєднує в собі ознаки усіх видів дерев.

Варто мати на увазі, що співвідношення одиничного, особливого і загального залежить від того, у якій системі зв´язків вони розглядаються. Наприклад, та ж береза як дерево буде особливим у системі "рослина".

Пізнання взаємозв´язку одиничного, особливого і загального має важливе методологічне значення для усвідомлення процесу сходження від знання одиничного до знання особливого і загального, а також — сходження в пізнанні різних рівнів сутності. Крім того, знання цього взаємозв´язку допомагає розкрити специфіку поступального розвитку, у якому йде процес зародження нового. Нове завжди спочатку з´являється як одиничне, що не вписується в правило. Однак, у міру його становлення, диференціації й інтеграції це нове завойовує своє місце серед інших систем зв´язків зі своїми характеристиками особливого і загального. Одиничне, виникнувши спочатку як випадкове, стає необхідним, закономірним.

Загальне не існує незалежно від одиничного. Вони нерозривно пов´язані як різні характеристики загальних взаємозв´язків між предметами, явищами дійсності. Розвиток наукових знань завжди починається з пізнання одиничного з наступним сходженням і пізнанням особливого і загального. Жоден закон не був відкритий до того, поки люди не зіткнулися з безліччю фактів його прояву. Але в той же час, відкритий закон стає засобом більш повного і глибокого осмислення особливого й одиничного. У загальному зникають частковості, деталі, але виступає на передній план сутність. Наприклад, лікар, знаючи загальні закономірності, ознаки, симптоми хвороби, її збудників, специфіку протікання, підходить до лікування хворого з урахуванням його індивідуальних особливостей, стану організму загалом, віку, реакції на дію ліків. Тільки врахування загального, особливого й одиничного дозволяє визначити конкретні методи лікування.

Взаємозв´язок одиничного, особливого і загального виявляється у всіх сферах дійсності.