Філософія
Зміст і форма
Кожен предмет, явище, процес становлять певну цілісність, що складається з безлічі структурних елементів, взаємозв´язаних між собою, має відмітні ознаки, що характеризують предмет як окреме утворення і відрізняють даний предмет від інших. Тобто усі вони мають свій зміст і форму. Зміст — це система зв´язків і відносин між елементами, яка поєднує їх у цілісність, із притаманними їй властивостями, особливостями, якісною визначеністю. Сукупність складових елементів, спосіб їх розташування і зв´язку визначає структуру предмета. Наприклад, соціальна структура суспільства містить у собі всіх соціальних суб´єктів із усім різноманіттям і суперечливістю їх відносин (особи, групи, класи, нації тощо). Форма - це спосіб організації змісту, його вираження й існування. Розрізняють внутрішню і зовнішню форму. Наприклад, у книзі внутрішньою формою є спосіб побудови, викладу матеріалу (розповідь, повість, роман). Зовнішню її форму складає розмір, обсяг, особливості обкладинки.
Зміст і форма взаємозв´язані і взаємно обумовлюють один одного. їх відмінність не можна абсолютизувати. Те, що в одній системі зв´язків і відносин виступає як зміст, в іншій - як форма. Наприклад, економічні відносини виступають як соціальна форма, у якій і за допомогою якої здійснюється виробництво. У той же час економічні відносини характеризуються притаманним їм змістом, який виступає як відношення між людьми в процесі виробництва, зумовлені їх взаємним відношенням до засобів виробництва і результатів праці. Ці відносини самі проявляються в конкретно-історичних формах власності, у способі з´єднання робочої сили зі знаряддями праці, у формах розподілу, обміну, споживання.
Зміст завжди зв´язаний певною формою, а форма наповнена певним змістом. Зміст є визначальним у його співвідношенні з формою. Розвиток і зміна змісту зумовлює зміну форми. Життєві сили, закладені в зерні, розвиваючись, розривають, скидають стару форму - форму зерна - і здобувають форму рослини, з його кореневою системою, стеблом, листами, квітами, плодами... У той же час форма може активно впливати на зміст, визначаючи його специфіку. Так, зміст суспільного життя багато в чому залежить від форми державного управління, що може або сприяти прогресу, або призвести суспільство в стан кризи. Тоді виникає необхідність заміни старої форми новою. Важливо також зазначити, що один і той же зміст може приймати різні форми. Наприклад, утвердження капіталізму як суспільного ладу проявилося в специфічних формах в Англії, Німеччині, Франції, CШA…
Зміст, структура, форма — це тільки різні сторони предметів, явищ, процесів, у них знаходить свій вираз складність предметів, явищ і взаємин між ними. Вони один без одного не існують. Наприклад, суспільна свідомість за своїм змістом є відображена в голові людини і закріплена пам´яттю система знань про навколишній світ і про саму людину. Вона є об´єктивною за своїм походженням. Цей зміст виявляється й існує у формах суспільної свідомості: наукова свідомість, політична, правова, моральна, естетична, релігійна, філософська, ідеологія. Взаємозв´язок форм суспільної свідомості складає його структуру.
Врахування взаємозв´язку змісту і форма має важливе теоретичне і практичне значення. Знання цього взаємозв´язку допомагає уникати грубих помилок у безпосередній життєдіяльності кожної людини, у рішенні задач суспільного розвитку, у взаєминах людини і природи.
Крім розглянутих основних форм всезагальних взаємозв´язків є й інші: частина і ціле, зовнішнє і внутрішнє, симетрія й асиметрія тощо. Однак для загального уявлення про принцип всезагального зв´язку досить і розглянутих.
З принципом всезагального зв´язку нерозривно пов´язаний принцип розвитку. Як зазначалося раніш, це не два різних принципи, а дві сторони єдиного процесу руху, змін, що відбуваються у світі. У принципі всезагального зв´язку на перший план виступає характеристика їх стійкості, якісної визначеності, яка відрізняє їх один від одного.
У принципі розвитку акцентується увага на динаміці, поступальності руху, на з´ясуванні джерела, спрямованості цього руху. Цей принцип знаходить свій вираз і у всезагальних зв´язках і в законах розвитку.
Основними законами процесу розвитку є закон єдності і взаємодії протилежностей, закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, закон заперечення заперечення. Ці основні закони діалектики так само взаємозв´язані між собою, як і всезагальні форми зв´язків. Це теж тільки різні аспекти єдиного загального процесу зміни, руху, розвитку. Разом з тим кожний з них характеризується рядом особливостей.
Так, закон єдності і взаємодії протилежностей відповідає на запитання ЧОМУ здійснюється розвиток, ЩО є джерелом саморозвитку. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін відповідає на запитання ЯК здійснюється поступальний рух, який механізм зміни одних станів, зв´язків, процесів іншими. Закон заперечення заперечення розкриває спрямованість розвитку, відповідає на запитання КУДИ, у якому напрямку йде розвиток, який існує змістовний зв´язок між минулим, сьогоденням і майбутнім. Тобто розкриває механізм спадкоємності в процесі розвитку.
Можна також сказати, що загальні зв´язки, їх пізнання має важливе значення у вирішенні питання про те, що являє собою світ з точки зору його структури: він єдине ціле чи сукупність різних процесів, явищ, які не переходять одне в одне. Матеріалістична діалектика, спираючись на вирішення питання про природу і сутність світу і людини, дозволяє представити світ як єдине ціле, обґрунтувати матеріальну єдність світу.
Принцип розвитку є основою для вирішення питання про те, у якому стані перебуває світ: він розвивається, змінюється чи знаходиться в стані спокою, незмінності Тому цілком правомірно розглядати принцип всезагального зв´язку і принцип розвитку в єдності. Цей принцип всезагального зв´язку і розвитку не тільки дає можливість зрозуміти, що у світі усе взаємозв´язане, взаємообумовлене і знаходиться в стані руху, розвитку, але й орієнтує на побудову теорії розвитку як системи взаємозалежних понять, категорій, які виражають загальний його характер, тенденції, спрямованість.
Поняття "рух" і "розвиток" часто ототожнюють або протиставляють одне одному. Іноді полеміка виникає з приводу того, яке з них є ширшим за змістом: рух ширший за розвиток чи розвиток ширший за рух.
Не вдаючись в аналіз безлічі точок зору в розумінні цього питання, можна сказати, що відмінності між цими поняттями носять відносний характер. З´ясування специфіки кожного з цих понять повинно вестися стосовно того, до якої системи зв´язків і відносин воно належить, яку сторону й особливість цих зв´язків вони виражають. Наприклад, плин ріки — це рух, переміщення води по певному руслу, у певному напрямку. У той же час, це одна з багатьох сторін розвитку ландшафту земної гідросфери. Рух крові в жилах, її переміщення від серця до кінцівок, до голови є в той же час моментом розвитку організму. Або, розвиток рослинного і тваринного світу на Землі відбувається в процесі руху Землі навколо Сонця, а разом з ним у системі нашої Галактики.
Для більш наочного вияснення змісту цих понять можна звернути увагу на те, що рух найчастіше розглядається як зміна взагалі, будь-яка зміна. У цьому плані і виділяють найбільш загальні форми руху матерії: механічна, фізична, хімічна, біологічна, соціальна.
Коли ж заходить мова про розвиток, то підкреслюється, що це процес становлення, функціонування, зміни систем, взаємопереходу одних систем в інші, який здійснюється на основі внутрішніх джерел, імпульсів. Особливістю розвитку є перехід від старого до нового, наявність наступності між ступінями розвитку системи і при переході від однієї системи до іншої.
Важливу роль у розкритті сутності принципу розвитку грають основні закони діалектики: закон єдності і взаємодії протилежностей, закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, закон заперечення заперечення.