Музеєзнавство
Хронологічні особливості проведення екскурсії. Паузи в екскурсії
У методичній розробці екскурсії вказується точний час (у хвилинах), відведений на розкриття кожної підтеми. Тут передбачено все: показ об´єктів, розповідь екскурсовода, пересування на маршруті до об´єкта і розташування біля нього групи. Уміння вкластися у відведений час до екскурсовода приходить не відразу. Для цього потрібна велика практика, у тому числі проведення екскурсії з годинником у руках (вдома, біля конкретного об´єкта). Потрібно домогтися дотримання відведеного часу при проведенні логічного переходу, висвітленні окремої підтеми й основних питань. Допомагає екскурсоводові хронометраж – облік витрат часу на окремі частини екскурсії. На основі такого хронометражу екскурсовод вносить відповідні корективи у свою розповідь. З екскурсії забирається все зайве, що веде до перевитрати часу.
Іноді екскурсія із незалежних від екскурсовода причин виявляється значно коротшою, ніж це передбачалося. Причиною цього можуть бути тривалі збирання групи докупи, невчасно поданий туристам сніданок, запізнення автобуса та ін. В результаті екскурсія починається із запізненням. У екскурсовода залишається один вихід – скорочувати час, відведений на розкриття теми. Робити це треба, зберігаючи все головне у змісті екскурсії і забираючи все другорядне. Тому варто заздалегідь підготуватися до можливого скорочення матеріалу екскурсії.
Екскурсоводу не треба говорити безупинно. Між окремими частинами розповіді повинні бути невеликі перерви.
Паузи під час екскурсій виконують такі функції:
1) змістовну, коли час паузи використовується екскурантами для обмірковування того, що вони почули від екскурсовода і побачили, а також для закріплення фактичного матеріалу в пам´яті і формування своїх висновків. Важливо, щоб туристи мали біля кожного об´єкта час для самостійного огляду, вільний від інформації екскурсовода;
2) відпочинкову – час, призначений для відпочинку екскурсантів від потоку інформації. Це особливо важливо для тих, хто ще не звик до такої активної форми культурно-інформаційної роботи, як екскурсія.
Паузи в заміських екскурсіях поєднуються з відпочинком, що, відповідно до існуючого порядку, дається екскурсоводові: 15 хвилин після закінчення кожної академічної години роботи. Цей відпочинок можна використати й наприкінці екскурсії. В екскурсіях може бути також вільний час, який використають для придбання сувенірів, друкованої продукції, фізіологічних потреб екскурсантів під час тривалих екскурсій.
Відповіді екскурсовода на запитання екскурсантів. "Портфель екскурсовода"
В екскурсійній діяльності склалася визначена класифікація запитань. Вони поділяються на чотири групи:
1) запитання екскурсовода, на які відповідають екскурсанти;
2) запитання екскурсантів, поставлені в ході розповіді, на які відповідає екскурсовод;
3) риторичні запитання, які ставляться для активізації уваги екскурсантів;
4) запитання, що задаються учасниками екскурсій на відповідну тему.
Перші три групи запитань пов´язані з методикою проведення екскурсій, і лише четверта група запитань має стосунок до техніки проведення екскурсій. Зміст запитань різноманітний: іноді вони пов´язані з об´єктами, іноді – з життям видатних діячів, а нерідко – з подіями, що не мають стосунку до теми екскурсії. Головне правило роботи з такими запитаннями: не варто переривати розповідь і давати термінову відповідь на них, не потрібно також відповідати на запитання після завершення кожної із підтем. Це розсіює увагу й відволікає аудиторію від сприйняття змісту теми, оскільки не всіх членів групи хвилюють саме ці запитання. Тому екскурсоводові варто відповідати на запитання не в ході екскурсії, а після її закінчення.
Зміст відповідей не повинен бути дискусійним, тобто викликати в екскурсантів бажання посперечатися, продовжити тему, порушену в запитанні. Роблячи вступ до теми екскурсії, екскурсовод повідомляє екскурсантам про саме такий порядок відповідей на їх запитання.
Нагадаємо, що "портфель екскурсовода" – це комплекс інформаційних документів і наочностей, що використовуються екскурсоводом у ході екскурсії. На практиці це найчастіше папка/портфель з фотографіями, схемами, картами, кресленнями, малюнками, репродукціями, копіями документів, зразками продукції підприємств, іншими наочними матеріалами.
Зміст "портфеля екскурсовода", його значення і роль у використанні методичних прийомів показу стосуються до методики підготовки і проведення екскурсії. Кожен експонат: фотографія, малюнок, репродукція картини чи портрета, креслення, копія документа – має свій порядковий номер. Це визначає послідовність демонстрації цього експоната екскурсантам.
Експонат може бути показаний екскурсоводом із його робочого місця чи переданий у руки екскурсантів рядами для більш детального ознайомлення.
Іноді, відповідно до методичного опрацювання, екскурсовод організовує програвання магнітофонних і відеозаписів.
Важливо заздалегідь перевірити справність апаратури, наявність необхідних записів, забезпечити чутність для всіх учасників екскурси. Екскурсоводові треба вміти користуватися цією апаратурою.
Під час проведення екскурсій використовуються елементи ритуалу (церемоніалу, виробленого народними звичаями). Екскурсанти у місцях поховань і меморіалів вшановують пам´ять загиблих хвилиною мовчання, присутні при зміні почесної варти. Екскурсоводові необхідно знати порядок покладання вінків, квітів, порядок проходження екскурсантів місцями розташування братніх могил і обелісків, порядок участі у почесній варті, під час хвилини мовчання, правила поводження біля Вічного вогню і на місцях поховання героїв. Перед початком екскурсії екскурсовод про це повідомляє, підкреслюючи значення дотримання ритуалу в таких випадках.
Технологічна фаза № 5 – Післяекскурсійна робота (заключне слово екскурсовода)
Післяекскурсійна робота екскурсовода розпочинається на останній стадії проведення екскурсії. Вона містить у собі всі стадії закріплення екскурсійного матеріалу. Туристи одержують рекомендації для організації самоосвіти й додатково самостійного пізнання об´єктів екскурсійного показу. У заключному слові екскурсовод радить учасникам літературу, у якій можна почерпнути додаткову інформацію про об´єкти екскурсійного інтересу (насамперед ті видання, які можна придбати безпосередньо в музеї або ж у найближчій книгарні), рекомендує додаткові факультативні екскурсії, під час яких можна більше дізнатися про той чи інший об´єкт, історичну добу чи конкретний мистецький напрям тощо.
Після закінчення екскурсії рекомендується провести коротке обговорення її змісту та бліцопитування із символічними призами-сувенірами для найуважніших слухачів з метою закріплення екскурсійного матеріалу у пам´яті всіх учасників.
Остання репліка екскурсовода, згідно з нормами професійного етикету, повинна складатися з емоційно-"теплих" слів подяки екскурсантам за увагу й чемне поводження, кількох компліментів щодо інтелектуального рівня та високих естетичних смаків екскурсантів, зрештою, із побажання їм гарного, емоційно насиченого відпочинку та ще безлічі нових вражень.
Знання технології проведення екскурсій важко переоцінити. Ні захоплююча розповідь про екскурсійні об´єкти, ні методичні прийоми показу визначних місць не дадуть необхідного ефекту, якщо не будуть серйозно продумані всі аспекти їх проведення.