Музеєзнавство

3.4. Організація взаємовигідної співпраці музеїв із туристичними фірмами

Цей підрозділ підготовлено на основі рекомендацій, розроблених П. Горішевським та критично доопрацьованих авторами цього посібника.

Сьогодні туризм є однією з найдинамічніших галузей світової економіки [48]. Невід´ємною складовою туристичного бізнесу є не лише організація перевезення, розміщення, харчування туристів, а й включення в програму туру знайомства з природою та історією, архітектурними пам´ятками, культурними особливостями регіону, міста чи села.

Музеї – це один з визначальних типів організацій індустрії культурного дозвілля. Поряд з цим, з огляду на інтерес до музейної спадщини з боку туристів, ці установи традиційно включають до складу туристичної інфраструктури території.

Туристична інфраструктура кожного регіону представлена сукупністю закладів, діяльність яких спрямована на задоволення потреб туристів та місцевого населення. Серед цих закладів особливу роль відводять музеям – найцікавішим об´єктам екскурсійно-маршрутного та факультативного туризму.

Саме туристи у XXI ст. починають формувати найчисленніший сегмент музейних відвідувачів як загалом у світі, так і в нашій країні зокрема.

В Україні склалася парадоксальна ситуація, нетипова для більшості країн світу, коли не музеї просувають себе до масового споживача за допомогою турпосередників, а навпаки – турфірми (рецептивні туроператори) намагаються самотужки рекламувати рідні музеї туристам, у той час як ці музеї відсторонено стоять самоізольованими "стовпами української культури" і лише безпомічно й навіть трохи зверхньо "розводять руками" на аргумент поодинокості відвідувачів і постулюють при цьому застарілу догму: музеї – установи для вибраних поціновувачів, а не для масових розваг галасливих туристичних юрб.

Такий стан справ необхідно негайно ламати й замінювати сучасною парадигмою найтіснішого взаємовигідного партнерства між музеєм та турпосередниками. Адже музей володіє надзвичайно привабливим для туриста пізнавально-атракційним ресурсом, а тур посередник – життєво необхідним для музею ресурсом потенційних відвідувачів.

Ефективним шляхом поширення інформації про музеї краю та перелік їхньої екскурсійної пропозиції, музейні послуги загалом та залучення більшої кількості організованих відвідувачів у музей є налагодження співпраці з туристичними фірмами, які зацікавлені у створенні та просуванні українського туристичного продукту [38].

Нині переважна більшість туристичних фірм українських міст та курортних селищ реально не в змозі забезпечити туристів якісними екскурсійними послугами, тому здебільшого екскурсійна пропозиція цих агенцій дуже обмежена або ж подекуди взагалі "зникає" з програм обслуговування туристів. На зміну повноцінним екскурсіям у 1990-ті роки прийшли різноманітні "експрес-огляди" та "відвідування". Головні причини такого стану сучасної екскурсійної діяльності криються як у розвалі після 1991 р. системи підготовки екскурсійних кадрів та екскурсійно-методичної роботи, так у небажанні створювати новий екскурсійний продукт на базі одного туристичного підприємства та відсутності фінансових можливостей і економічної доцільності для цього. Зрештою, більшість туристичних підприємств сьогодні просто не мають у своєму штаті достатньо кваліфікованих кадрів, здатних створити такий екскурсійний продукт, який відповідатиме запитам сучасного туриста.

Також є справедливим і таке твердження, що екскурсія сама собою не становить комерційного інтересу для керівників туристичних підприємств, оскільки у загальній складовій туродня її вартість коливається, як правило, у межах від 1 до 5%. Тому й вкладати кошти у не зовсім дешевий інтелектуальний продукт та розширювати його асортимент нібито, на перший погляд, не доцільно. Разом з тим, саме асортимент різнопланових екскурсійних пропозицій дуже впливає на формування кінцевого рішення потенційного споживача про подорож.

Як наголошує П. Горішевський, взаємовигідним вирішенням цієї проблеми як для туристичного бізнесу, так і для музеїв та їхніх працівників є налагодження механізмів партнерської співпраці в екскурсійній діяльності [38].

Співпраця у системі "музей – турфірма" повинна ґрунтуватися на концепції "партнерства" – особливих взаємин між частинами системи, коли кожна з них не може повноцінно функціонувати в автономному режимі, а працездатність системи в цілому забезпечується одночасною чи послідовною участю всіх її елементів.

Такі відносини, побудовані на принципі доповнення, складаються між організаціями, що володіють несиметрично чи непропорційно розподіленими ресурсами. Усвідомлюючи це, вони добровільно поєднують ці ресурси або спільно їх використовують для досягнення власних чи загальних цілей.

Партнери не командують один одним. Просто у визначених ситуаціях вони діють разом для власної й обопільної користі.

У контексті співпраці між музеями та турфірмами можна вести мову про два типи партнерських технологій:

  • проектна (технологія ресурсного забезпечення процесу реалізації конкретних проектних ініціатив);
  • мережка (технологія координації діяльності, формування і спільного використання розподіленого ресурсу і загальної інфраструктури).

Прикладом першого типу партнерства може бути спільна розробка рецептивного туроператора та музеїв міста програми одно-, дводенного екскурсійного туру "Скарбниці української столиці", "Мистецькі галереї стародавнього Львова", "Дерев´яними церквами-музеями Гуцульщини" тощо. Такі "музейні" тури уже десятки років успішно практикуються у країнах Західної Європи і Північної Америки [88]. Скажімо, стабільно високу популярність серед молоді Великої Британії мають туристичні маршрути літературними місцями, коли турфірма організовує подорожі місцями, пов´язаними з життям і творчістю В. Шекспіра, Ч. Діккенса, Джейн Остін, Р. Толкієна та ін. [85].

Досвід діяльності національних туроператорів свідчить: значно більший попит в іноземних та українських туристів мають саме комплексні програми екскурсійного обслуговування, ніж відвідування окремих об´єктів.

Якщо українські музеї навчаться діяти узгоджено із суміжними суб´єктами дозвіллєво-туристичного ринку (іншими музеями, арт-галереями, виставковими центрами, рецептивними туроператорами й дрібними турагентствами, готельними і курортними підприємствами, закладами гастрономії) і формувати з ними не конкурентні, а партнерські відносини, це дасть змогу кожному з партнерів використовувати можливості, що нікому з них окремо не доступні. Як наслідок, надзвичайно урізноманітниться в кількісному та якісному вимірах палітра пропонованих містом чи курортною місцевістю туристичних маршрутів, які знайомлять і репрезентують світовій спільноті місцеву етнокультурну спадщину.

Оптимальним варіантом співпраці є розробка культурно-пізнавальних маршрутів за спільної участі працівників музеїв та представників туристичних фірм. Такі програми можуть розроблятися на конкурсній основі із залученням спеціальних друкованих засобів масової інформації та всіх зацікавлених осіб. Подібні заходи можуть дати змогу, по-перше, залучити до участі широке коло спеціалістів та просто зацікавлених осіб; по-друге, допомогти у створенні змістовніших та цікавіших програм перебування туристів; по-третє, створити необхідну інформаційну базу для туристичних підприємств, які працюють на ринку внутрішнього та в´їзного туризму в Україні.

Порядок співробітництва музеїв та турфірм визначений договорами про співпрацю, де необхідно визначити її умови, однією з яких є чітке встановлення вартості та системи знижок й агентських відрахувань з огляду на якісний склад туристичних груп (як-от: індивідуальні, групові (у т. ч. іноземні та корпоративні). Просто кажучи, пересічному туристові має бути і дешевше, і простіше попередньо звернутися в офіс турфірми (особисто, за e-mail) й замовити в неї квиток на відвідання музею, галереї, музейного салону або екскурсійного туру визначними музеями міста, у вартість якого включена вхідна ціна.

Співпраця між музеями та туристичними підприємствами вимагатиме від партнерів значної гнучкості. Не виключені у практичній діяльності і такі моменти, які вимагатимуть оперативної розробки та проведення якісно нових тематичних екскурсій для клієнтів однієї з фірм-партнерів (наприклад, якщо в місто інкогніто приїхали з туристичною метою експерти-мистецтвознавці, авторитетні археологи-сходознавці тощо), проведення екскурсій іноземною мовою чи в позаробочий час.

Як правило, питання фінансової винагороди для фахівців, які задіяні у створенні та проведенні таких екскурсій на замовлення, чи підготовки інформаційних матеріалів у стислі терміни значно простіше вирішити туристичним підприємствам, які є комерційними структурами, шляхом укладання індивідуальних трудових угод з безпосередніми виконавцями.

Організація та проведення екскурсій повинні базуватися на двох взаємопов´язаних чинниках: побажаннях споживача-клієнта туристичної фірми та можливостях самої туристичної фірми з організації тієї чи іншої екскурсії (наявність розробленого маршруту, екскурсовода, гіда-перекладача, транспортного засобу).

Зайве нагадувати, що бажання клієнта – закон. Тому сучасна туристична фірма для задоволення запитів своїх клієнтів не може зупинитися на одному-двох екскурсійних маршрутах чи стандартному наборі туристично-екскурсійних об´єктів. Її пропозиція має максимально враховувати можливі запити клієнтів: повний перелік усіх визначних місць певного регіону, альтернативні можливості вибору часового й цінового інтервалів і послідовності їхнього огляду.

Наприклад, якщо туристична фірма у Кам´янці-Подільському приймає групу туристів або ж водночас декілька, з якими на оглядовій екскурсії по місту працюють декілька екскурсоводів, доцільно попередньо визначити культурні потреби та смаки учасників екскурсій з допомогою невеликого експрес-опитування. В результаті одних більше цікавитиме культова архітектура та інтер´єри храмів, інших – стандартна короткотривала оглядова екскурсія старою частиною міста з достатньою кількістю вільного часу, треті вимагатимуть обов´язкового відвідування кількох попередньо відомих їм історичних музеїв та базару творів мистецтва, ще інших зацікавить детальна природознавча екскурсія міським каньйоном річки Смотрич з науково-популярною лекцією про геологічну історію нашої планети в контексті огляду відповідних геологічних відпластувань Кам´янеччини. Відтак необхідно сформувати три групи за інтересами таким чином, щоб кожен турист отримав ті враження, які він хоче отримати. І при цьому мати на увазі, що висококваліфіковані екскурсії визначними музеями та каньйоном річки Смотрич зуміють краще провести саме ті музейні працівники, яких турфірмі дешевше наймати чи просити в керівництва музею від нагоди до нагоди (згідно з договором між музеєм та турфірмою), аніж переманювати до себе на роботу на постійній основі.

У світовій практиці туризму нині широко застосовують індивідуальні екскурсії. Професійні гіди пропонують короткотермінові, але надзвичайно насичені інформацією піші прогулянки найцікавішими історичними місцями. Це дає можливість врахувати практично будь-які побажання екскурсантів. Індивідуальні екскурсії проводяться у вигляді піших прогулянок, здебільшого історичними і, як правило, закритими для руху транспорту центрами міст. А саме до таких історичних центрів міст тяжіють музейні установи.

Головна мета індивідуальної пішої прогулянки – ознайомити гостя з видатними пам´ятками історії, культури, театрами, музеями тощо, впродовж котрої туристові зазвичай пропонується завітати в декілька музеїв, що, за твердженням екскурсовода, є культурними "візитками" міста. Також у формі ненав´язливого довірливого спілкування екскурсоводом турфірми надаються авторитетні поради щодо доцільності відвідин у вільні дні ще декількох музеїв міста, які є партнерами турфірми і пропонують бонусні цінові знижки її клієнтам.

Часто колоритна особистість екскурсовода-вченого справляє на туристів набагато більше позитивно-емоційне враження (від задоволення до захоплення), ніж вервечка самих об´єктів екскурсійного показу. Тому ще раз наголосимо: дуже часто мотивація туриста відвідати той чи інший музей міста, в яке він приїхав на один-декілька днів, безпосередньо залежить від цікавої, образної характеристики зібрань цих музеїв, почутої, туристом від екскурсовода турфірми під час першої оглядової автобусної чи пішої екскурсії містом.

Штат співробітників українських музеїв доволі обмежений. Однак у них працюють професіонали, які найкраще в цій місцевості володіють краєзнавчою інформацією про об´єкти спадщини та історичні події, з ними пов´язані. Цей інтелектуальний потенціал просто гріх не використати для співпраці з туристичним бізнесом, що відкриває набагато ширші можливості для популяризації самого музею та місцевої спадщини загалом. А в цьому ж, по суті, і полягає місія професійної діяльності музейного працівника.

Доцільним, відтак, є створення у музеї неформальної групи працівників, які мають достатню мотивацію для створення та надання туристичним фірмам пропозицій щодо розширення тематики екскурсійного обслуговування у тому чи іншому населеному пункті. Як правило, затративши декілька днів, кваліфіковані учасники таких груп можуть на базі однієї оглядової екскурсії населеним пунктом створити 5 –6 тематичних екскурсій, які можна запропонувати туристичним підприємствам. Така діяльність незабаром безпосередньо приведе до аквізиції відвідувань музею туристами. Адже цьому сприятиме низка об´єктивних обставин.

По-перше, туристичні фірми, отримавши абсолютно безкоштовно пропозицію щодо можливостей розширення екскурсійної тематики та и кадрового забезпечення кваліфікованими виконавцями, матимуть змогу включити пропоновані екскурсії до своїх турпакетів як основний, так і варіативний компоненти.

По-друге, інформація про музей (звичайно ж включений до переліку об´єктів відвідування) буде розповсюджуватися для цього музею уже цілком безоплатно каналами туристичних бізнес-комунікацій (у т. ч. рекламних та агентських). І клієнти, які отримали цю інформацію, але з тієї чи іншої причини не стали клієнтами фірми, яка її запропонувала, зможуть під час індивідуальної подорожі у той чи інший населений пункт стати відвідувачами музею.

По-третє, навіть якщо туристичне підприємство відразу ж не зацікавилося пропозицією, то у будь-якому випадку, маючи інформацію про музей та екскурсії, які проводять працівники музею, рано чи пізно воно відправить туди хоча б декілька груп туристів чи індивідуалів.

На другому етапі розгортання співпраці (при умові досягнення вагомих успіхів на першому етапі – налагодження партнерства) доцільно створити юридично оформлену екскурсійну структуру, можливо, екскурсійне бюро при музеї.

Зрозуміло, нині оплата за проведені екскурсії для більшості музейних працівників України просто відсутня або ж далеко не відповідає затраченим зусиллям на підготовку та проведення екскурсії. Тому й особливого бажання створювати нові ексклюзивні екскурсії, як правило, у них не виникає. У значній мірі внаслідок цього варіативність екскурсійної тематики у більшій частині наших музеїв як для вимог сучасного туристичного ринку недостатня. Створення названої вище структури надасть можливість пропонувати туристичним фірмам як готовий екскурсійний продукт, так і розробку екскурсій на замовлення, і проводитимуть їх висококваліфіковані працівники.

Нерідко туристичні фірми багатьох міст України не пропонують музейні екскурсії іноземним туристам з тієї причини, що гіди-перекладачі чи перекладачі фірми не володіють у повному обсязі специфічною термінологією. Особливо це стосується вузькоспеціалізованих та тематичних екскурсій: архітектурних, культурно-мистецьких тощо. Якщо є попит на такі екскурсії в іноземних туристів, то названа структура матиме більше можливостей щодо залучення до ефективної співпраці професійних та висококваліфікованих перекладачів.

Для прикладу, в місті Івано-Франківську працює 20 туристичних фірм, які приймають іноземних туристів. За рік у кожній з них одна група угорських туристів замовляла екскурсію у Музей вишивки. Звичайно, знайти перекладача чи гіда-перекладача було досить складно, тому одну екскурсію заміняли на іншу. Навряд чи задля однієї подібної ненаданої екскурсії в рік керівництво туристичного підприємства розгорне бурхливу діяльність щодо пошуків кваліфікованого гіда-перекладача з угорської мови. А от для створеної при музеї екскурсійної структури це буде полем для роботи, адже, володіючи інформацією від усіх 20 фірм міста, можна на наступний рік забезпечити не тільки можливість проведення екскурсії угорською мовою, а й зробити рекламу для інших потенційних туристів [38].

Насамкінець, для підвищення ефективності музейних екскурсій, збільшення кількості відвідувачів музею доцільно дати можливість турфірмі вибрати "свого" екскурсовода. Тобто якщо колективний замовник (туристична фірма) висловив побажання, щоб з його групою чи з туристами-індивідуалами екскурсії проводив певний екскурсовод від музею, то, безумовно, потрібно підтримати такі побажання партнера. Керівництву музею не варто відмовляти представникам туристичних фірм, якщо вони запрошують когось з екскурсоводів музею (у його робочий час) провести екскурсію населеним пунктом чи, можливо, навіть і заміську екскурсію. Адже зрозуміло, що цих туристів він обов´язково загітує і приведе на екскурсію до свого музею.