Історія зарубіжної літератури XX століття

Заняття № 12. Схрещення західноєвропейської модерністської традиції з національним міфопоетичним баченням в оповіданні Габріеля Гарсіа Маркеса "Стариган з крилами"

План

1. Зрощення фантастичних елементів з побутовими деталями - характерна ознака художнього світу твору. Реальність і вигадка в оповіданні.

2. Своєрідність образу янгола: його безпорадність і терпимість до людей, спорідненість з людською природою.

3. Образна система твору. Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми.

4. Зображення людського суспільства, в якому немає місця ангелам.

5. Сенс фіналу та назви оповідання. Символіка твору.

Завдання для підготовчого періоду

1. Прочитати баладу І. Драча "Крила" і порівняти її з оповіданням Г. Маркеса.

2. Повторити поняття про "магічний реалізм". Знайти у тексті риси цього методу.

3. Подумайте, яка роль художніх деталей у творі?

4. Знайдіть в оповіданні символи, дайте їм характеристику.

Література

1. Земсков В. Маркес. - М., 1986.

2. Маркес Г. Г. Стариган з крилами // Всесвітня література. - 1998. - № 12.

3. Покальчук Ю. Латиноамериканський роман. - К., 1980.

4. Ромащенко Л. Крила як символ духовного злету людини // Там же.

5. Ступак Л. Янгол у світі фальші. За оповіданням Г. Г. Маркеса "Стариган з крилами" // Зарубіжна література. - 2007. - № 10-11 (506-507). - С. 39-40.

6. Чужшова Т. І був він незвичайний ... За оповіданням Г. Г. Маркеса "Стариган з крилами". 10 кл. // Зарубіжна література. - 2007. - № 10-11. (506-507). - С. 33-36.

Інструктивно-методичні матеріали

Особливість даного оповідання - поєднання реального і фантастичного, комічного з серйозним. Це допомогло авторові висвітлити проблеми повсякденного життя. Тому творчу манеру Маркеса називали "магічним реалізмом". Сюжет оповідання досить фантастичний. У приморському селищі з´явився ангел. Чому саме, ніхто не поцікавився, бо всі задовольнилися висновком "розумної сусідки", що буцімто це посланець за душею хворої дитини, отже, смертельно небезпечна істота.

Фантастичне з´явився у творі із самої реальності, і це надало оповіданню фантастичного звучання, але водночас не позбавило реалістичного змісту. Твір про події дивовижні і одночасно буденні. Для автора незвичайне не стільки виокремилося зі звичайного, скільки стало його часткою.

Ох, сусідка! Це типовий реалістичний образ всезнаючої пліткарки, втілення са-мовпевненої сірості, яка все знало, все вміло, прагнула бути в центрі всіх подій, її репутацію не похитнуло навіть зовсім безглузде твердження, що ангели харчувалися лише смердючою камфорою. Щось не гаразд у суспільстві, коли така людина - одна з найавторитетніших.

За порадою сусідки (а поради у неї є завжди) поліцейський Пелайо змінив своє доброзичливе ставлення до старого і, сидячи в теплій кухні з дубцем у руках, сторожував немічного бідолаху, котрий не борсався у холодній калюжі. Сцена сповнена іронії і мала сатиричний зміст. Але в даному разі; важко засуджувати Пелайо, адже тримаючи ангел арештом у дротяному курнику, він захищав свою дитину.

Небесну чистоту кинуто в грязюку (у прямому і переносному значенні цього виразу). Така метафора стала уособленням життєвого бруду, життя без милосердя і доброти, а водночас і обмеженості жалюгідного існування. У цьому полягав ідейний зміст оповідання.

Ангел - це божество. Згідно з біблійною традицією, Бог виявляв свою волю через янголів. Слово "янгол" означає "вісник", той, хто доносив божественну істину, Господню волю до людей.

***Цікаво знати, що Мойсей Маймонід вважав янголів безтілесними, Дамаскін - безсмертними, Аристотель - інтелектуальними.

У творі автор не уникав опису зовнішності небесного прибульця і зобразив його саме таким: "Він був одягнений як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні лежали в болоті, і все це разом надавало йому кумедного і неприродного вигляду". Маркес показав янгола немічним, можливо, він зазнав багато болю, страждань, смутку. Його душа боліла за людські гріхи, а обличчя передчасно постаріло через втрату людьми моралі, духовної деградації. Тому він і втратив піднесеність, таємничість, святість. Він став негарним, непоказним, звичайним, буденним, більше того, від нього йде жахливий сморід. Письменник подав і подібну картину, у той час як з´явився янгол. Здається, що він змалював потойбічний світ, де панувала смерть. Дощові бурі передували появі небесного посланця.

У біблійній легенді