Історія зарубіжної літератури XX століття

Заняття № 5. Своєрідність світобачення і його художнього вираження в оповіданні Ф. Кафки "Перевтілення"

План

1. Витоки творчості письменника. Особистість і творчість Ф.Кафки, особливості їхнього взаємозв´язку.

2. "Перевтілення" - програмовий твір Ф. Кафки.

3. Образ Грегора Замзи як гротескний літературний "автопортрет" письменника й символічне уособлення типу "маленької людини" XX ст.

4. Сутність конфлікту Грегора з родиною.

5. Причини трагедії Г. Замзи.

Завдання для підготовчого періоду

1. Поняття про оповідання-міф, гротеск, модернізм.

2. Подумайте, на якій проблемі автор зосередив свою увагу?

3. Складіть ЛС до творів.

Література

1. Чертенко О. Сновидіння генія, що прокинувся (Роздуми про "Перевтілення" Ф. Кафки) // "ЗЛ". - 2001. - № 37 (245). - С. 3-4.

2. Чечетіна Л.. Заглянемо у світ Кафки // Урок-бесіда за новелою "Перевтілення". 11 клас // Всесвітня література та культура. - 2003. - № 10. - С. 28-31.

3. Фактороеич Б. 3., Штейнбук Ф. М., Бойко Л. Я. Кафка "Перевтілення". Матеріали до варіативного вивчення. 11 клас // Всесвітня література. - 1999. - № 7. - С. 45-59.

4. Силкіна В. І. "Заповідав знищити свої рукописи". До вивчення новели Ф. Кафки "Перевтілення". 11 клас // Зарубіжна література. - 2003. - 310. - С. 58-60.

5. Рудакіеська С. В. "Привести світ до чистоти, правди, сталості.." Урок за новелою Ф. Кафки "Перевтілення". 11 клас // Зарубіжна література. - 2000. - № 1. - С. 18-28.

6. Нагорна А. Ю. Вивчення літературного твору у філософському контексті. Урок-евристична бесіда за новелою Ф.Кафки " Перевтілення" // Всесвітня література. - 2005. - № 7. - С. 57-60.

7. Логеин Г. П. Чи ж почують його люди? Новела Ф. Кафки "Перевтілення". 11 клас // Зарубіжна література. - 2003. - № 10. - С. 53-58.

8. ГладишееВ. В. Вивчення літературного твору має бути контекстуальним (Матеріал до такого вивчення оповідання "Перевтілення" Ф. Кафки) // Всесвітня література. - 2003. - № 9. - С. 54-55.

9. Вознюк О. Художній світ Кафки у новелі "Перевтілення" // "ЗЛ". - 2001. - № 11. - С. 2.

10. Вовк Я. Г. Жорстокий світ самотності. Ф. Кафка "Перевтілення". 11 клас // Зарубіжна література. - 1998. - № 4. - С. 28-31.

11. Белей Н. І. "Смерті не знає душа..." Конспект уроку за новелою Ф. Кафки "Перевтілення". 11 клас // Зарубіжна література. - 2003. - 310. - С. 49-53.

Інструктивно-методичні матеріали

Особливе місце у творчому доробку Ф. Кафки посіла новела "Перевтілення". Він написав її в ніч з 6 на 7 грудня 1912 року, хоча працював над нею починаючи з 17 листопада. Разом із новелами "Кочегар" і "Вирок" вона мала скласти своєрідну трилогію під загальною назвою "Сини". Адже герої цих творів були представниками покоління, що конфліктувало з батьками. Лише через два роки після створення "Перевтілення" письменник наважився опублікувати твір - він відіслав його в журнал "Нойє рундшау", але, незважаючи на позитивний відгук редактора Р. Музіля, новела була відхилена. Вперше її надрукували у жовтні 1915 року в журналі "Вайсе блеттер".

Тема перевтілення існувала у творчості всіх народів. Вона була однією з основних в античній міфології. Римський поет Овідій у своїх "Метаморфозах" описав 250 сюжетів різноманітних перетворень-перевтілень богів, героїв, царів, звичайних людей і комах. Мотив метаморфоз присутній і у російській літературі: Микола Гоголь, Федір Достоєвський, Михайло Булгаков використовували цю метафору як на-йоптимальніший варіант для вираження свого "я".

Оповідання (його іноді називають новелою) "Перевтілення" митець надрукував 1916 року. Кафка - модерніст, його твори алогічні, ірраціональні, песимістичні. "Своїм" його називали екзистенціалісти, близьким він був і до експресіонізму.

Сюжет і композиція твору мали свої особливості. Твір складався з трьох розділів, у кожному з яких вміщував певний елемент сюжету. У першому - зав´язка твору (перевтілення Грегора), у другому - його кульмінація (вигнання Грегора батьком, "бомбардування яблуками"), у третьому - розв´язка (смерть Грегора).

Кожен із розділів відображав певний конфлікт Грегора зі світом. У першій частині, де зображено зіткнення Грегора з повіреним і батьком, конфліктна ситуація зумовлена прагненням Замзи-комахи довести свою людську гідність та незмінність соціального статусу. У другій, де розгорнулася боротьба героя з матір´ю і сестрою навколо жіночого портрета, який символізував кохання, виявилося бажання героя зберегти свій інтимний, знову ж таки людський, але автономний від соціуму та родини, внутрішній світ. У третій Грегор озвався на звуки скрипки, і це свідчило про його потяг до мистецтва, до найвищих духовних здобутків. І у всіх трьох випадках герой зазнав поразки. У такий спосіб Кафка довів думку про те, що найважливіші духовні цінності виявилися на початку XX століття неспроможними, а нещастя відчуженості нездоланним.

Природа головного героя твору - Грегора Замзи - аж ніяк не романтична; він звичайна людина: один із численних непримітних комівояжерів однієї із численних фірм. В його долі все випадкове: не поталанило йому з фірмою; не склалося з коханою - касиркою одного з магазинів (вона так і не спробувала дізнатися, що сталося з її зниклим шанувальником); ні, зрештою, з родиною. За інших обставин все могло б статися інакше.

Він належав до міщанської родини з вульгарними смаками, зацікавленої винятково матеріальним життям, у якій, крім нього, ніхто не працював. Герой новели - комівояжер. Своєю працею він утримував: батька, матір і сестру Грету, які не могли та й не хотіли працювати. Грегор більшість часу проводив у відрядженнях, але страшна пригода з ним сталася якраз вдома. У першій частині новели бачимо Грегора, перевтіленого у жука, але людські враження поки що змішалися у ньому з новими інстинктами комахи (сцена сповзання з ліжка, коли планувала людина, а діяв жук). Про своє тіло Грегор ще думав людськими поняттями. Вважаючи, що його стан - хвороба, яка з часом може пройти, його посадили на звичайну для хворої людини дієту. Йому запропоновано молоко. На жаль, якщо людський розум вживав людську їжу, то шлунок жука відмовив від їжі ссавців. Хоч він і дуже голодний, молоко йому бридке. Ідея комахи поступово заглушила людину у Грегорі.

Реакція родини. Коли стало зрозуміло, що з ним не все гаразд, батьки готові були допомогти йому: сестру й служницю відіслали за лікарем та слюсарем. Певність і рішучість, з якою вживано перших заходів, вплинула на нього приємно. Він відчув себе знову в людському оточенні та сподівався на добрі наслідки. Але на цьому будь-які спроби змінити ситуацію закінчилися. Родина не задумувала над причинами незвичайного "перевтілення". Усе сприймалося як норма життя, всі мирилися з ним, сподіваючись лише на терпіння. Кожен член родини Замза по-різному реагував на подію. Батько брутально заганяв Грегора, який виповз у вітальню, назад до своєї кімнати. Він від самого початку прагнув фізично ушкодити свого безпомічного сина. Так, яблуко, кинуте ним, вгрузло у комашине тіло Грегора і почало загниватися.

Але найжорстокішим виявляється не батько, а сестра, яку Грегор любить найбільше і яка всередині новели зрадила. "Я не хочу називати цю потвору братом і кажу лише одне: треба якось здихатись її... Ми мусимо звільнитися від цієї потвори". Зрада Грети фатальна для Грегора. Дівчина не розуміла, що її брат зберіг людське серце, людські почуття пристойності, сорому, гордості. Вона не намагається приховати свою відразу до смороду в його кімнаті. Не приховувала своїх почуттів і тоді, коли дивилася на нього.

Мати Грегора є матір´ю швидше машинально, з якоюсь механічною любов´я до сина, але й вона готова зректися його.

Якщо Грегор - людська істота в комашиній подобі, то його родина - комахи в людській подобі, і кожен з них міг зайняти місце Грегора. Зі смертю Грегора вони з полегшенням зітхнули і швидко усвідомили, що мають право насолоджуватися життям.

Кафка використав філігранний прийом: прийом трикратного (як у казці) обрамлення і градаційної (зростання напруги) епіфори (всі частини закінчуються однаково): Грегора вигнали зі звичного кола спілкування, з кімнати, з цього світу.

Кожна з трьох частин складалася з "появи" Грегора у кімнаті і закінчувала "вигнанням". Відрізняли причини появи героя: у першій частині з´явився на вимогу тих, хто знаходився у кімнаті, у другій - намагався допомогти зомлілій матері, у третій - приваблений грою сестри на скрипці. Три спроби (як у казці) мав Грегор Замза, але родина тричі відштовхнула його, він їй непотрібний, тому новела мала нещасливий фінал.

Три стани ставлення до Грегора і в родини. У першій частині - розгубленість. У другій - Грегор для них вже чужий, але родина ще сподівалася, що все налагодиться і до сина повернеться його звичайний вигляд. У третій частині - родина відверто вороже поставила до Грегора.

Три інтер´єри оточували героя у трьох частинах: спочатку - це досить непогано об лаштована кімната молодого чоловіка, потім - пустеля, а вже згодом - звалище непотрібних речей. Якщо у другій частині винесення меблів із кімнати пояснювало турботою про нього, то у третій частині "багато зайвих речей ... помандрувало до Грегорової кімнати, де вже майже не було вільного місця".

Назва трактується досить легко: "Перевтілення" - це те, що відбулося з головним героєм. Але це не єдине трактування, бо таке ж перетворення відбувалося з кімнатою Грегора, зі ставленням родини до нього. Фінал теж не викликав ніяких суперечок: фізична смерть героя як остаточне "вигнання" його: уже не з кімнати, а з життя - це лише закономірний підсумок ставлення родини до нього. Коли сталося це нещастя з Грегором, родина не змогла перемогти свою відразу і поставитися до Замзи як до людини. Так нікому і не спало на думку поговорити з ним, втішити його, розрадити. Тільки мати намагалася хоч щось зробити для сина, але далі намірів це не пішло. Батько з самого початку ставився до сина вороже. У своєму нещасті Грегор залишився сам, без підтримки найближчих людей, яким присвятив своє життя.

Мабуть, на філософію оповідання вплинули особисті стосунки Кафки з власною родиною, особливо з батьком. Та не лише в біографії справа - адже зображення трагічної самотності людини у ворожому їй світі стало концептуальною засадою експресіонізму.

Світобачення Кафки - трагічне. Людина в цьому світі - самотня комаха, якій нічого чекати від когось допомоги. Світ навколо цієї людини - ворожий їй.

Прозаїк майстерно відобразив трагічне безсилля "маленької людини", її приреченість в цьому світі. Він показав катастрофічність епохи XX століття. Досліджував процеси, що відбувалися у людській душі, і визначив загальну "хворобу" суспільства - моральне перевтілення, деградацію особистості; поставив питання про причини самотності, відчуження, безвиході людини. Хоча він не вирішив цих болючих проблем, але його твір має глибоко гуманістичний пафос, оскільки ще на початку XX століття відобразив драму "маленької людини" нового часу і став на захист людяності.