Історія зарубіжної літератури XX століття
1. Поетичний переказ індіанських міфів у поемі Лонгфелло "Пісня про Гайавату"
Поема "Пісня про Гайавату" написана в 1855 році на основі легенд північноамериканських індіанців, у яких йшлося про людину дивного походження, послану до них, аби розчистити річки, ліси, рибальські угіддя і навчити людей ремесел. Племена знали її під різними іменами. Та всі вони вважали цю людину пророком, учителем. Так розповідав про основу поеми її автор.
Творчість Генрі Лонгфелло була пов´язана з пізнім етапом розвитку романтизму в літературі США.
Письменник народився у родині адвоката 27 лютого 1807 року. У родині хлопчика готували до юридичної кар´єри, але вже у коледжі він захопився вивченням нових європейських мов та поезією. Закінчивши курс 1825 року, він здійснив мандрівку у Європу, де провів три роки. Повернувшись, почав викладати іноземні мови у тому коледжі, в якому навчався. Пізніше
слухав лекції в Геттінгенському університеті, побував в Італії, Іспанії, Франції, Англії, Голландії і Швейцарії. Близько двадцяти років прозаїк був професором кафедри європейських мов Гарвардського університету і після цього повністю присвятив себе літературній творчості. Коло його науково-літературних зацікавлень було широким та різноманітним. Він писав ліричні вірші, поеми, балади, нотатки, укладав поетичні антології, займався перекладами. У 70-х роках підготував 31-томне видання віршів, присвячених природі різних країн: "вірші різних місцевостей".
У житті поета були і тяжкі моменти - передвчасна смерть першої дружини та загибель другої під час пожежі у 1861 році.
Перша збірка поезій "Голоси ночі" зробила ім´я автора відомим, а потім слава зростала з виходом кожної нової збірки: "Балади й інші вірші" (1841), "Вежа у Брюгге та інші вірші" (1845), "На березі моря та біля каміну" (1850).
У своїх віршах Лонгфелло звертався і до недавнього минулого Америки, і до життя перших поселенців. Гуманістичним співчуттям до пригноблених пронизані "пісні про рабство", в них - галерея образів невільників, людська гідність яких зневажена білими господарями. Поет створив картини життя і праці негрів-рабів: перевезення рабів у трюмах, продаж їх на невільницьких ринках, виснажлива праця на плантаціях, жорстокі знущання.
Про долю Гайавати ми дізналися з оповіді індіанського Оссіана - музики Навада-га. У далекі часи жив могутній чарівник і богатир Меджеківіс, найголовнішим подвигом якого було викрадення Священного Вампума у Великого Ведмедя Міше-Мокви, що був схожий на величезну скелю; що обросла мохом, і його боялися всі народи.
Сам Гонгфелло пояснив, що "Пісні про Гайавату" - це індійська "Едда", написана на основі легенд, які панували в середовищі індіанців. Дослідники твердили, що в жодному іншому творі не знайшла такого повного відображення міфологія, яку не лише всі скандинавські народи, але й усі інші народи германської мовної групи вважали своєю найціннішою культурно-історичною і мистецькою спадщиною.
За жанром - це епічна поема; ліро-епічний віршований твір, у якому зображені значні події та яскраві характери. У творі не було ліричних відступів, автор не виявив свого ставлення до вчинків героїв. Поема складалася з 22 частин і післямови.
В образі головного героя - індійського вождя Гайавати - можна знайти риси героїв і богів античного світу (Орфея, Геркулеса, Прометея, Діоніса, риси героїв європейського епосу і руських богатирів). Основна ідея твору Г. Лонгфелло - вираження одвічного прагнення людей жити в мирі, злагоді, добробуті, це заклик до братерства і єдності. "Пісня про Гайавату" - це славетний гімн миру, пройнятий думкою про подолання незгод між людьми, відмову від воєн в ім´я праці на щедрій землі. Батьком героя був Західний вітер Меджеківіс, матір´ю - місячна донька Ве-нона. Герой вивчав мову і звички птахів і звірів. Коли виріс, осягнув усе розумом, збагнув таємниці природи, мав прудкі ноги і могутні руки. Під час посту завжди молився про щастя і благо всіх народів.
Перший український переклад творів Лонгфелло належав М. Павлику. "Пісню про Гайавату" вперше переклав О. Олесь. у різні часи його поезії переклали Олена Пчілка, П. Грабовський, Панас Мирний, Микола Зеров, Н. Забіла, М. Гаско, Д Павличко.
Творчість американського поета, зокрема поему "Пісня про Гайавату" високо цінував Микола Хвильовий (згадував про цей твір у романі "Вальдшнепи").