Житлове право України
§ 2. Спеціалізований житловий фонд
Громадяни забезпечуються жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Також вони можуть бути забезпечені житлом у с легалізованому житловому фонді.
До жилих приміщень спеціалізованого житлового фонду належать: 1) службові жилі приміщення; 2) житло в гуртожитках; 3) житло в будинках маневреного житлового фонду; 4) жилі приміщення із фонду тимчасового проживання біженців.
Форми забезпечення житлом для військовослужбовців різні. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються: 1) службовими жилими приміщеннями; 2) у разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні – у сімейних гуртожитках; 3) для інших військовослужбовців військова частина зобов’язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім’ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайм (найм) жилого приміщення.
Наймач жилого приміщення спепіалізованого житлового фонду і члени його сім’ї користуються службовими приміщеннями відповідно до правил про договір найму жилого приміщення, за такими винятками:
– наймачі спеціалізованих житлових приміщень не мають права бронювати жиле приміщення, міняти його, в тому числі з наймачем іншого жилого приміщення;
– не мають права змінювати договір найму жилого приміщення;
– при проведенні капітального ремонту їм не надається у постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення, хоча може бути надане інше спеціалізоване приміщення.
Оскільки спеціалізоване жиле приміщення надається особі на всіх членів сім’ї, які проживають разом із ним, а також на дружину (чоловіка), і неповнолітніх дітей, наймач жилого приміщення вправі проживати в ньому разом з членами своєї сім’ї. Наймач має право в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом із ним, вселити до жилого приміщення, яке він займає, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей зазначеної згоди непотрібно.
У разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім’ї службове жиле приміщення зберігається за ними у випадках і в строки, вказані у ст.71 Житлового кодексу УРСР.
Наймач жилого приміщення і члени його сім’ї зобов’язані додержувати умов договору найму жилого приміщення і правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і прнбудинкової території.
Зазначені приміщення надаються незалежно від перебування на квартирному обліку, без додержання черговості та пільг, установлених для забезпечення громадян житлом.
Якщо жилі приміщення, в яких проживають відповідні особи, розташовані на такій відстані від місця роботи, яка виключає можливість виконання ними трудових обов’язків, надання жилих приміщень допускається у випадках, коли ці працівники забезпечені житлом.
Надання службового житла для народних депутатів визначається постановою Верховної Ради України від 11 липня 1995р. №286/95-ВР, якою затверджено Положення про порядок надання народним депутатам України службових жилих приміщень і користування ними, та від 14 квітня 1998р. №216/98-ВР «Про порядок виключення з числа службових жилих приміщень, займаних народними депутатами України».
А для окремих категорій громадян також наказом Управління державної охорони України від 16 липня 2004р. №55 – Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Управлінні державної охорони України, наказом Міністерства юстиції України від 2 липня 2004р. №58/5 – Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах та установах Міністерства юстиції України; наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 14 січня 2004р. №44 – Положення про організацію та порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Державній прикордонній службі України; наказом ГоловКРУ України від 4 квітня 2000р. №33 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в державній контрольно-ревізійній службі в Україні; наказом Державної митної служби України від 8 лютого 2000р. №60 – Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в митній службі України.
Як видно із зазначеного переліку, значна кількість відомчих, розрізнених нормативних актів, що майже повторюють один одного, не створюють цілісної правової системи регулювання в цій сфері. Можна дійти висновку, що необхідна розробка єдиного нормативно-правового документа, котрий буде визначати порядок надання службового житла і поширюватися на всі категорії осіб, які мають право на службове житло.
Вважаємо, що вирішувати питання щодо надання службового житла слід незалежно від форми власності службового житла. А саме, службове житло надається:
– у приватному житловому фонді – власником житла на підставі договору найму службового житла;
– у комунальному житловому фонді – на підставі рішення органу місцевого самоврядування;
– у державному житловому фонді – за наказом адміністрації підприємства, установи, організації.
Підставою для користування житлом є договір, який укладається власником або уповноваженою ним особою з громадянином, якому надається в користування службове житло.
Службове житло надається на час виконання трудових обов’язків. Якщо особа працює за контрактом, надавати його можна також, на узгоджений між сторонами строк відповідно до договору оренди, який укладається в письмовій формі.
Правила ст.129 ЖК про те, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на цю площу, не означають, що на зазначені правовідносини поширюються положення ст.117 ЖК про наслідки визнання ордера недійсним. Стаття 117 гл.2 ЖК про користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду і гл.4 ЖК про користування гуртожитками, регулюють не аналогічні правовідносини, і в останній немає посилання на те, що на правовідносини, які нею регулюються, поширюється дія гл.2 ЖК. Тому відсутні підстави для висновку про її поширення.
Так само окремо регулює ЖК у гл.3 користування службовими жилими приміщеннями, але, на відміну від норм цієї глави, у гл.4 не передбачено, що до користування гуртожитками застосовуються правила про договір найму жилого приміщення і в тому числі правила ст.117 ЖК.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу із розрахунку не менте 6м2 на одну особу, При одержанні ордера пред’являються паспорти всіх членів сім’ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.
Жила площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією підприємства, установи, організації та профспілковим комітетом.
Громадянам, які вибули з гуртожитку у зв’язку з призовом на дійсну строкову військову службу, а також офіцерам, які вибули з гуртожитку у зв’язку з призовом із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років, має бути знову надана жила площа в гуртожитку, якщо після проходження військової служби вони повернулися на те саме підприємство, в установу, організацію.
Відповідно до ст.132 Житлового кодексу УPCP до житлового фонду спеціального призначення належать і жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання.
Наприклад жилі приміщення, пристосовані для тимчасового проживання громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання. Що дає нам можливість такий житловий фонд відносити до спеціального, а не до соціального? Мабуть те, що зазначені жилі приміщення надаються: 1) громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення; 2) біженцям, хоча ЖК УPCP не дає роз’яснення, чи повинні вважатнся біженцями громадяни України, чи ні; 3) громадянам, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного жилого приміщення.
При цьому згідно зі ст.132 Житлового кодексу УPCP жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Першочергове право на забезпечення жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім’ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004р. №422 затверджено Порядок надання і користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, що поширюється на громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання, у зв’язку з чим їм надаються жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, якщо: таке житло є єдиним місцем проживання, а їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення.
Черговість забезпечення жилим приміщенням із фондів житла для тимчасового проживання передбачена законом, хоча навряд чи можна назвати перевагами чи пільгами для сім’ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку, які втратили постійне місце проживання.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються: 1) громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) байку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення; 2) біженцям, які набули цього статусу відповідно до Закону України «Про біженців»; 3) громадянам, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стаиу, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного приміщення.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання повинні відповідати санітарним і технічним вимогам та знаходитися, як правило, у межах одного й того самого населеного пункту за місцем попереднього проживання громадян (крім біженців). Потреба в жилих приміщеннях із фондів житла для тимчасового проживання визначається у розмірі не менш як 6м2 на одну особу, тобто йдеться не про окреме житло, а «ліжко-місце».
Громадяни, яким надане жиле приміщення з спеціалізованих житлових фондів, не мають права приватизувати, обмінювати та здійснювати поділ такого приміщення, здавати йош в піднайм або вселяти до нього інших громадян.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам на строк до одного року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності їх набути альтернативне місце проживання.
Після закінчення встановленого строку тимчасового проживання громадяни зобов’язані звільнити надане жиле приміщення.
Якщо для вселення у державний (комунальний) житловий фонд виконавчі органи видають громадянинові ордер на вселення до жилого приміщення, на підставі якого укладається договір найму жилого приміщення, то для користування житлом для тимчасового проживання така вимога не висувається.
Ордер та договір найму є підставою для вселення до жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання і для користування таким житлом на договірних умовах. Строк проживання відраховується з дати підписання договору найму.