• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Культурологія

4.6. Стародавня Америка

Культура високорозвинених давніх цивілізацій на території доколумбової Америки на момент її відкриття іспанцями у 1492 р. існувала у двох порівняно невеликих областях західної півкулі — у Мезоамериці та Андах. Тут жило дві третини всього населення континенту, хоча за розмірами ця територія становила лише 6,2 % загальної його площі. Саме тут були центри американського землеробства, а на межі нашої ери виникли самобутні цивілізації предків науа, майя, сапотеків та ін. У науковій літературі ця територія називається або Серединною Америкою, або Зоною високих цивілізацій. Індіанські цивілізації Нового світу досягли свого апогею без таких важливих технічних досягнень, як виплавка заліза і сталі, розведення домашніх тварин (особливо тяглових та в´ючних), колісний транспорт, гончарський круг, плужне землеробство, арка в архітектурі і т. ін. В Андській області, щоправда, у II тис. до н. е. уже оброблялися кольорові метали, золото і срібло, а інки широко використовували не тільки бронзову зброю, а й бронзові знаряддя праці.. Водночас у Мезоамериці метали (крім заліза) з´явились уже під час занепаду цивілізацій класичного періоду (І тис. н. е.) і використовувалися для виготовлення прикрас і культових предметів.

До найзначніших мезоамериканських культур класичного періоду належать теотіуакапська (Центральна Мексика) і майяська (південномексиканські області, Беліз, Гватемала, захід Сальвадору та Гондурасу). Теотіуаканській передувала культура так званих ольмеків, яка існувала в І тис. до н. е. Вона мала ритуальні споруди, піраміди, кам´яні монументи, серед яких вирізняються велетенські антропоморфні голови в шоломах, вага яких досягає 20 т. Примітною рисою культури був і такий ритуал: у глибоких ямах на центральних площах поселень влаштовувалися схованки з дарунками богам у вигляді тесаних блоків нефриту та серпантину, сокир та статуеток загальною вагою в десятки центнерів. Ці матеріали завозились з відстані у 160— 500 км. Перші відомі нам зразки писемності і календаря з´явилися тут тільки з І ст. до н. е.

За підрахунками вчених, на 600 р. н. е. (момент найвищого розквіту) територія столиці найдавнішої цивілізації Центральної Мексики — штату Теотіуакану — становила понад 18 кв. км, а населення — від 60 до 120 тис. осіб. Дві широкі вулиці пересікалися під прямим кутом: із півночі на південь — проспект Дорога Мертвих довжиною понад 5 км, із заходу на схід — проспект без назви довжиною до 4 км. Дорога Мертвих закінчувалася Пірамідою Місяця (висота 42 м), яка є точною копією більш ранньої Піраміди Сонця, розташованої в цьому самому проспекті (грандіозна п´ятиярусна споруда а плоским дахом, на якому стояв колись храм заввишки 64,5 м). За припущеннями, спорудження піраміда потребувало праці не менше 20 тис. осіб протягом 20—30 років. На пересіченні двох проспектів знаходився комплекс вишуканих споруд, очевидно, палац правителя Теотіуакану. Десятки храмових та палацевих споруд Теотіуакану були прикрашені фресками, розвиненою була і кераміка. Археологами знайдено майже 500 ремісничих майстерень. У кінці VII ст. раптово величезне місто гине від велетенської пожежі.

Цивілізація майя класичного періоду, якщо браті до увага набір їх знарядь, існувала в кам´яному віці. Її походження і досі не з´ясоване. Відомо тільки те, що перша "класична" цивілізація майя з´явилася приблизно на межі нашої ери. Початок класичного періоду позначений появою таких нових рис культури, як ієрогліфічна писемність, фреска, кераміка, предмети дрібної пластики, календарні дати за ерою майї (так званого Довгого Рахунку — кількості років, які минула від міфічної дата — 3113 р. до н. е.), монументальні кам´яна архітектура, теракотові статуетки, оригінальний настінним живопис. Архітектура майя — пірамідальні пагорби та платформи різних розмірів і висоти, облицьовані плитами тесаного каменю. На їх плоских вершинах стояли, вірогідно, невеликі храми, а довгі багатокімнатні ансамблі на низьких платформах, що обрамовують внутрішні відкриті дворики (патіо), була, можливо, резиденціями знаті. У VI—IX ст. майа мала монументальну скульптуру і живопис. Відомі: фрески Бонампака (VІІІ ст.) є історичною оповіддю; складні ритуала і церемонії, сцени набігів на чужі селища, жертвопринесення полонених, свята, танок, процесії сановників і вельмож. Деякі зображення та епос "Пополь-Вух" розкривають міфологічні уявлення давніх майя; зокрема, зображення і написи на глиняних вазах описують смерть майяського правителя, довгу подорож його душі страшними лабіринтами царства мертвих, долання різних перешкод і наступне воскресіння владики, який перетворювався врешті-решт на одного з небесних богів.

Після загибелі Теотіуакану Центральна Мексика на багато десятиліть перетворилася на арену набігів варварських племен з півночі — "чичимеків". Але поступово войовничі прибульці теночки —-ацтеки, напівварварське плем´я, націлене на пошук кращої долі вказівками свого племінного бога Уіцілопочтлі, стали основою пової Ацтекської імперії. На початку XVI ст. ця держава охоплювала велику територію, кордони якої простягалися від сучасної Північної Мексики до Гватемали і від Тихоокеанського узбережжя до Мексиканської затоки. В ній проживало 5—6 млн осіб, столицею був Теночтитлан, утворений у 1325 р. на пустельних островах на великому озері Тескопо. З материком це острівне місто сполучалось трьома великими кам´яними дорогами — дамбами, мало воно і флотилію човнів каное. Подібно до Венеції Теночтитлан був прорізаний правильною мережею каналів і вулиць. У центрі його розміщувалися храми зі святилищами, житла жерців, школи, майданчик для ритуальної гри у м´яча, поруч — пишні палаци ацтекських правителів — "тлатоані". Іспанці, вперше побачивши це місто з вершини високої ступінчастої піраміди, були зачаровані підвісними мостами і каналами, язичницькими храмами і палацами. У 1521 р. Теночтитлан захопив загін конкістадорів після тримісячної облоги. І на руїнах ацтекської столиці з каміння її палаців і храмів іспанці побудували нове місто — Мехіко — центр своїх колоніальних володінь у Новому світі, що швидко зростав і розвивався. Вже у XX ст. під час розкопок головного храму ацтеків у самому центрі Мехіко були знайдені святилища бога сонця і війни4—- глави ацтекського пантеону, бога води і дощу, покровителя землеробства, залишки фрескових розписів, кам´яну скульптуру, 53 глибокі ями — сховища з ритуальними предметами.

На території сучасного Перу була велетенська імперія інків — Тауантинсуйя. Загальна протяжність держави вздовж Тихоокеанського узбережжя становила 4300 км. а населяло її не менше 6 мли осіб. Власне інки — це не народ, а його правляча верхівка, причому інками вважали лише чоловіків, а жінок із роду правителів називали "пальї". Ця цивілізація, що сягає корінням у кінець II тис. до н. е., була синхронна з "ольмецькими" пам´ятками Мезоамерики (культ ягуара чи пуми,і кам´яні пірамідальні храми, витончена кераміка тощо), Проте виникла вона самостійно, і хоча не мала ні ієрогліфічного письма, ні складного календаря, її технологія в цілому була досконалішого, ніж у населення Мезоамерики: вони знали металургію, їх тканини з шовку та шерсті були тонкими і вишуканими, гобелени, декоративні тканини, парча та кісся не мали рівних у старо давньому світі. Територія інкської імперії швидко збільшувалася. На її чолі стояв божественний правитель сапа — інка, якому допомагала спадкоємна аристократія, що мала з правителями родинні зв´язки, а також жреці та армія чиновників. Усі частини імперії сполучались широкою мережею брукованих доріг, уздовж яких стояли поштові станції. Дорогами пересувалися й піші гінці — бігуни, й вершники на ламах. Духовне життя перебувало в руках жрецької ієрархії, Вшанування бога творця Віракоче і небесних планет відбувалося у кам´яних храмах, прикрашених зсередини золотом. Залежно від обставин у жертву богам при носили як узвичаєні м´ясо лами і маїсове пиво, так і вбитих жінок та дітей (під час хвороби чи після смерті верховного Інки). Однак і ця найбільш і найкращим чином організована імперія доколумбової Америки стала легкою здобиччю "жменьки" іспанських авантюристів на чолі з Ф. Пісарро у XVI ст.