• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Культурологія

3.4. Міфи як "першодумки людства"

Важливу виховну роль відіграє міфічний персонаж (у міфознавстві - культурний герой), який здобуває чи вперше створює для людей різні предмети культури (вогонь, культурні рослини, знаряддя праці), вчить мистецтвам, ремеслам, мисливським прийомам, вводить шлюбні правила, ритуальні приписи. На пізніших етапах культурному герою під силу стають і космогонічні проекти: виловлювання Землі з первинного океану, і встановлення небесних світил, зміна дня і ночі. У грецькій міфології Прометей вважався творцем культури, заслугою якого є наділення людей розумом, умінням споруджувати будинки, робити кораблі, ремеслувати, писати, читати, носити одяг, приносити богам жертви. Культура виноробства пов´язувалася з Діонісом, культура оливи — з Афіною.

Міфи — продукт тривалого формування. В них можна виявити ідеї різних епох, вони — історичні ідіоми. Будучи де лише "вигадкою", а й пізнаною "таємницею" світу, міфічний світ формулює як світські явища великі духовні і моральні сили життя. Голова однієї із шкіл герменевтики німецький філософ Г.Т. Гадамер вважає, що міфи — це "суть реалізовані відповіді, за допомогою яких людське буття постійно розуміє себе", це "першодумки людства´´. Міфи різних народів мають багато спільних тем (сюжет про створення світу тощо) і мудрість, що дала Гегелю підстави назвати їх "педагогікою людського роду".

Важливою частиною первісної культури є прислів´я та приказки. У них довге життя: ми, наприклад, вживаємо ті, що зафіксовані в літературі середніх віків, однак складались вони значно раніше, а їх джерелом був якийсь забутий звичай, легенда, залишки старовинних вірувань чи магії. У прислів´ях і приказках давня людина демонструє досить високий рівень розумового розвитку, їх не було у найпримітивніших племен. Разом із прислів´ями і приказками виникають загадки — своєрідні задачі, на які потрібно дати цілком серйозні відповіді (наприклад, загадка Сфінкса Едіпу: ´´Хто вранці ходить на чотирьох ногах, вдень — на двох, а ввечері — на трьох?"). Щоб скласти загадку, необхідно мати значний запас знань і задатків абстрактного порівняння. Інколи вони були вправами для дітей.