• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Культурологія

2.9. Інкультурація особистості

Важливою проблемою для кожної людини є здатність орієнтуватися у культурному середовищі. Інкультурація і полягає в тому, щоб поступово виробити навички, манери, норми поведінки, характерні для такого типу культури, відповідного історичного періоду. У цьому процесі людина підпорядковується культурним стереотипам, зафіксованим передусім у мові. Інкультурація впливає на ціннісні орієнтири, ідеали, процедури розвитку творчої діяльності, систему колективних знань, поширення інформації.

Словник

Артефакт (з латин. — штучно зроблене) — продукти і результати людської діяльності, створені людиною предмети і явища. А. — феноменами культури — є зроблені людиною речі, народжені нею думки, винайдені засоби дій (а також зміни, що робить людина в самій собі, своєму тілі і душі, у власному фізичному та духовному образі). Культура, таким чином, є світом людської діяльності або світом А., тобто другої природи": яку людина власноруч створює навколо себе.

Герменевтика — 1) теорія та методологія витлумачення текстів ("мистецтво розуміння"); 2) течія у філософії XX ст. У неявному вигляді проблематика Г. простежується ще з античності. Приблизно в XVII ст. Г. як вчення про "правила" тлумачення відокремилася від практики коментування.

Дискурс — відкриті філософією правила і норми іЛ телектуальної діяльності, що є всезагальними для куль-тури певної доби, впливаючи на "мову" цієї культури. В епоху постмодернізму — це передусім негативне і навіть агресивне ставлення до минулого, класики, традиції, всього, що закостеніло, перетворилося на стереотип, стандарт.

Менталітет — ментальність (з фр. — розум" мислення, образ мислення, душевний лад) — усталена налаштованість людей, що об´єднує їх у спільноту; глибинний рівень свідомості, який включає сукупність установок і нахилів до певного типу мислення і дії; стереотипи, реакції, ціннісні уявлення, характерні для групи (кола, фаху, етносу, країни, доби) та окремого індивіда, який є її частиною. М. визначає значною мірою мотиви поведінки, рушії діяльності групи людей та окремих її членів. М. — не лише продукт культури і традицій, а й джерело їх розвитку. Термін "М." відомий з XIX ст.

Парадигма (з грец. — приклад, зразок) — образ, який містить модель дії якоїсь закономірності. В науці така модель допомагає під час постановки і вирішення дослідницьких завдань, дає змогу "схопити" сутність певних процесів.

Постструктуралізм — напрям філософської думки, який виник у Франції. В останні десятиліття XX ст. зникла літературознавча наука, яка ще недавно оперувала такими поняттями, як "образ", "характер", "авторський задум", "сюжет", "потік свідомості". На зміну всьому прийшла така концепція: світ — це нескінченний текст; усі контексти — політичні, соціальні, психологічні, історичні, теологічні — стають інтертекстами правдивість тексту не закладена в ньому, а виникає у процесі читання, і кожен розуміє прочитане інакше; немає значення, що хотів сказати автор. П. проголошує "Смерть Автора" — так назвав свій маніфест Р. Варт, який вважає, що мета літературної діяльності — перетворити читача зі споживача тексту на його творця.

Структуралізм — філософська і культурологічна школа, основні ідеї якої розробив К. Лені-Строс, Ж. Лакан, М. Фуко та ін. Завдання С: подолати описовість у культурологічному аналізі і поставити дослідження культура на строго наукову основу з використанням методів природничих наук (у тому числі математичне моделювання, комп´ютеризацію та ін.). Методологія С. дала значні досягнення у дослідженні культурних явищ та процесів.