• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Філософія родознавства

Універсальність "Я—Ти зв´язку" (М.Вубер).

Для осмислення буття роду як діалогічних відносин поколінь методологічно важливі концепція діалогізму М. Бахтіна (1866—1940) і універсальність "Я—Ти-зв´язку" М. Вубера (1878—1965).

За М. Бахтіним, життя — це "життя духу, а життя духу — це діалог"; одкровення індивідуального духу здійснюється у діалозі; евристичну цінність має контекст (до-повнюваність, багатомірність смислових значень предмета) і багаторакурсна рефлексія. Життя як діалог ідей і позицій особистостей М. Бахтін розглянув у праці "Проблеми творчості Достоєвського" (1929). У дослідженні "Естетика словесної творчості" він зазначав: "Життя за своєю природою діалогічне. Жити — означає брати участь у діалозі: запитувати, відповідати, погоджуватись й ін. У цьому діалозі бере участь вся людина і всім життям: очима, душею, духом, тілом, вчинками. Вона вкладає всю себе у слово, і це слово входить у діалогічне тло людського життя, у світовий симпозіум. Кожна думка і кожне життя вливаються у незавершений діалог" (Бахтін, 1979, с. 318).

Філософія М. Бубера близька до екзистенціалізму, її центральна ідея — буття як діалог між Богом і людиною, людиною і світом. У праці "Я і Ти" він розглядав відносини "Я—Ти" і "Я—Воно" (Бубер, 1992). Відносини "Я—Ти" інтимно-діалогічні, інтерперсональний діалог становить засіб соціального спілкування, а "Я—Воно" — когнітивно-практичні, суб´ект-об´ектні, до цієї сфери належить пізнання, розуміння, набуття знань (зокрема, порівняння й оцінка предметів і явищ)* Його особливе відкриття — це ідея абсолютної рівнозначності "Я" і "Ти". Зрозуміти себе можливо лише у зіставленні з іншими. Він визначив три сфери, в яких реалізується універсальний "Я—Ти-зв´язок": життя з природою (домовний рівень), життя з людьми (мовна форма) і життя з духовними сутностями (образи, відчуття, думки, дії, слово). У структурі "Я—Ти-зв´язку" немає містицизму. Філософська антропологія Бубера орієнтує на подолання індивідуалізму та колективізму внаслідок нового бачення науки, основний предмет якої становить не індивід і не колектив, а "людина у взаємозв´язку з іншою людиною". Пізнання на таких засадах дає змогу людському роду знову знайти дійсне "Я" особистості й "заснувати дійсну спільність". Положення М. Бубера про універсальність "Я—Ти-зв´язку" становить теоретичне підґрунтя суб´єкт-суб´ектних відносин у педагогіці. Він розмірковував над питаннями: "Чи спроможний учень з граничною сприйнятливістю оцінити спільну ситуацію й за педагога? Чи властива учневі відповідна духовна діяльність?" За висновком Бубера, незалежно від того, припиниться "Я—Ти-зв´язок" чи набуде будь-якого іншого характеру, специфічному відношенню виховання як такому повна взаємність не властива (Гуревич, 1992).

Безперечно, для розкриття потенціалу учня (студента) необхідно сприймати його як конкретну неповторну особистість у всьому розмаїтті її суб´єктивності. В педагогічному процесі суб´єкт-суб´ектні відносини передбачають взаємне партнерство, коли не лише педагог сприймає студента як цілісність, а й студент виступає партнером у реальній біполярній ситуації. Натомість доцільно запитати: "Що передається від педагога студентові, суб´єкту навчання загалом?" Очевидно, педагог покликаний виховати у суб´єкта навчання передусім здатність долати стереотипи мислення, здатність відчути себе неповторною особистістю, здатність творчої самореалізації в універсумі людського буття на засадах полікультурної взаємозумовленості та взаємодії.