Філософія родознавства
5.2. Методи дослідження Родоводу
Актуальність дослідження родоводу зумовлена потребами духовного діалогу поколінь, ґрунтовного пізнання національного культурно-історичного процесу як складової частини буття людства. Функціонування національної культури на рівні родинного середовища, де відбувається безпосереднє спілкування поколінь, має глибоке світоглядно-ціннісне, пізнавальне і виховне значення.
Вислів "вести рід (початок) від кого, з кого" тлумачиться у значенні "бути нащадком кого-небудь, походити від когось" (Фразеологічний словник української мови, 1991, кн. 1, с. 76).
Ступінь походження від загального предка засвідчує поняття "генеалогічне покоління" (діди—сини—внуки). Згадаймо проникливі слова Ліни Костенко:
І засміялась провесінь: — Пора!
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом —
Дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —
Усі ідуть за часом, як за плугом.
Досліджуючи родовід, необхідно пам´ятати, що генеалогія формується за чоловічою лінією (зберігається прізвище). За В.Далем, генеалогія — "наука родословна, родословіє"; "рахунок або розпис родового походження" (Даль, т. 1,1978, с. 348; 1980, т. 4, с. 10).
Давні традиції шанування предків має Китай. Гідним для родини вважається відтворення свого роду до 30—40 поколінь. У сім´ї традиційно наслідуються ремесла, зокрема ткацтво, вишивка по шовку, вишивка сріблом, оздоблення одягу; використовуються орнаментальні візерунки, мотиви тварин, риб, птахів, драконів та ін. У країні створюється генний банк малих етнічних груп і національних меншин.
В арабському світі звичай кривавої помсти зобов´язує переслідувати рід кривдника до п´яти поколінь.