Філософія родознавства
Традиції родовідних (генеалогічних) дерев.
Найчастіше родовідне дерево зображали у вигляді лавра, дуба, пальми, куща винограду чи троянди, які цінували передусім за довговічність, красу крони і деревини, плоди і квіти. Символічно всі ці ознаки переносились на представників роду.
Родовідне дерево у вигляді розлогої троянди виконав Г. Левицький. Він оформив тезу диспуту "Філософія Ари-стотелева у трактуванні перипатетиків". Диспут відбувся 17 березня 1745 р. у день народження покровителя і мецената Києво-Могилянської академії Олексія Розумовського (1709—1771). Присвята диспуту Олексієві Розумовському зумовлювалась тим, що саксонський курфюрст Карл VII присвоїв йому титул рейсграфа Священної Римської імперії, а імператриця Єлизавета Петрівна, з якою О. Розумовський таємно вінчався 1742 р., — титул графа Російської імперії.
Гравюра "Родовий опис Його високо Рейсх Графського сіятельства Олексія Григоровича Розумовського" виконана у стилі бароко. Вона належить до найвизначніших творів Г. Левицького, рідкісного в українській графіці жанру генеалогічного дерева, пов´язаного з розвитком геральдики й академічної тези.
Одночасно з Олексієм Розумовським графський титул отримав його брат Кирило (це був останній гетьман Лівобережної України). Брати Олексій і Кирило Розумовські походили з українського дворянського роду, сім´ї городового козака Г.Розума (хутір Лемеші, тепер село Чернігівської обл.) (Степовик, 1991).
Наголосимо, що славетні освітні традиції Києво-Могилянської академії започаткувала заможна киянка, дружина мо-зирського маршалка Галшка Гулевичівна. Вона 1615 р. пожертвувала велику садибу з будівлями для православного монастиря та навчального закладу (Братської школи) — Київському Богоявленському Братству, покликаному захищати православ´я від утисків католицизму й уніатства.
В 1992 р. відроджено університет "Києво-Могилянська академія" (тепер — Національний). На фасаді старого навчального корпусу встановлено пам´ятні знаки — на честь Галшки Гулевичівни, Петра Могили, Григорія Сковороди й ін.
Привертає увагу думка М.Бердяєва, який розглядав внутрішній зв´язок із предками, батьківщиною, з усім священним як процес творчий, обернений до "прийдешнього, до розв´язання, до здійснення, до створення нового світу, нового життя, до поєднання цього нового світу із старим минулим світом" (Бердяєв, 1990).
На духовне становлення особистості суттєво впливає родина. Відомий діяч української культури, історик, фольклорист, письменник Михайло Драгоманов(1841—1895) згадував, що на його зацікавлення історією вплинув батько, який мав глибокі інтереси до історичних досліджень. Навчаючись у гадяцькому повітовому училищі (переважно міщанському), Михайло прочитав багато історичних книг, у тому числі двічі — "Історію держави Російської" М. Карамзіна. З часу навчання у гімназії М. Драгоманов згадував К. Полевича (латиніста) й О. Строніна (історика) не для того лише, що був особисто вдячний їм більше, ніж будь-кому іншому (окрім батька — Петра Драгоманова, 1802—1866), а тому, що ці люди, "кожний по-своєму прислужились до морального виховання цілого ряду поколінь у Полтавщині, а через те й цілій нашій країні". Історик О. Стронін заохочував вивчати західноєвропейські мови, наголошував на важливості ґрунтовної філософсько-політичної освіченості. Під впливом вчителя М. Драгоманов штудіював праці французьких і німецьких істориків, перекладав німецькою мовою Ф. Шіллера. Так працювали і його товариші, яким тоді було по 16—18 років (Драгоманов, 1991).