Філософія родознавства
"Добрий пастир" - провідний мотив ранньохристиянського мистецтва.
Визначився і провідний мотив мистецтва — "Добрий пастир", зображення юного або бородатого пастуха, який несе на плечах вівцю чи барана. Це важливий символічний образ пізньоантичного та ранньохристиянського світського й поховального мистецтва. Такий образ характерний для пластики, саркофагів, катакомбного живопису, мозаїки, мистецтва малих форм. Відповідно до новозавітних пастирських аналогій, у "Доброму пастирі" вбачається зображення Христа. Раннє римське мистецтво розглядає "Доброго пастира" як символ любові до людини (філантропія). На початку III ст. "Добрий пастир" у ранньохристиянському мистецтві символізує любов до ближнього і водночас Христа, котрий турбується про своє стадо. З розвитком християнської іконографії (IV ст.) образ "Доброго пастира" мистецтво майже не використовує.
Православ´я важливого значення надає догмату спокутування. Згідно з цим догматом, Ісус Христос стражданнями і смертю на хресті приніс себе в жертву Богу-Отцю за гріхи людей і в такий спосіб спокутував їх. У православному віровченні до центральних належить догмат воскресіння Ісуса Христа. Вчення про вмираючого і воскреслого Бога радше сягає дохристиянських вірувань (Давній Єгипет, Месопотамія, Індія). Вже давні релігії Сходу втішали своїх прихильників ілюзією загробного спілкування з надприродними силами.
Для православ´я властиве шанування ікон — живописних зображень Бога, Богородиці, святих.