Філософія родознавства
Традиційна побутова культура та поховальні звичаї (інгумація, кремація).
Захоронення — це покладання тіла людини або залишків кремації у землю, природну чи штучну камеру або урну. Колективні захоронення передбачають кілька поховань в одній камері (зазвичай послідовних). Над основним або первісним похованням зводився поховальний пам´ятник, наприклад, курган. Термін курган означає насип, що перекриває захоронення в ямі, будиночку мертвих або катакомбі. Будиночок мертвих — дерев´яна або кам´яна модель помешкання під курганом, що слугувала гробницею для померлих. Катакомба — підземне кладовище періоду Римської імперії, що складалось із галерей, поховальних ніш і камер, висічених у скелі. Катакомби пов´язані головно з християнськими і єврейськими общинами. Катакомбна культура (виявив В. Городцов) поєднувала всі поховання бронзового віку в катакомбах на теренах Північного Причорномор´я.
Інгумація — практика поховання тіла покійного у виритій ямі чи склепі, природному або побудованому. Існували поховання "витягнуті" (лінія хребта і кістки ніг паралельні), "слабо скорчені" (ноги зігнуті, але не більше, ніж на 90°), "дуже скорчені" (кістяк зігнутий в стегнах і колінах більше ніж на 90°). Витягнуті поховання могли здійснюватись на спині, животі чи на боку; скорчені — на спині або на боку).
Кремація (трупоспалення) — звичай, поширений у давнину. Найпоширеніший різновид кремації — покладання праху в поховальну урну.