• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Філософія родознавства

Весняний цикл обрядовості.

Власне весняний цикл починався з появою перших птахів і тривав приблизно до Благовіщення. У східних слов´ян з дохристиянських часів відомі веснянки — народні обрядові пісні, присвячені приходу весни. Пісні виконували насамперед молоді жінки й дівчата. В Галичині такі пісні мають назву гаївки, або гагілки.

Здавна піснями і магічно-обрядовими діями викликання весни люди прагнули вплинути на природу, а відтак забезпечити добрий урожай.

До провідних мотивів давніх веснянок належать: магічно-обрядове кликання птахів (символів весни), хліборобські (орання, сіяння), сатирично-глузливі, мотиви культу померлих та ін. Згодом вони втратили магічний зміст і стали народними ліричними піснями. В них оспівується працелюбність народу, краса природи, молодість, врода, кохання.

Весняний цикл обрядовості супроводжують хорові пісні (дівочі хороводи), ігри, танці. У веснянках органічну цілісність становлять слово, рух, мелодія, драматична форма діалогу (питання-відповіді). Останнє характерно також для купальських, весільних пісень, хорових виступів тощо.

До своєрідної театральної драми подібний традиційний український весільний обряд, де поєднувалися елементи драматичної дії, переодягання, масок з пізнішими нашаруваннями художньо-побутової культури різних епох.

Джерела народної драми сягають первісного синкретизму, коли трудова діяльність, обряд, міф, релігійне таїнство становлять органічну цілісність. Різні форми драматичного дійства побутували в усній традиції і виконувалися самодіяльними акторами.

З обрядовими веснянками пов´язане найбільше християнське свято воскресіння природи — Великдень.

Великодні святкування тривали три дні. У Страсну (Велику) п´ятницю перед Великоднем не дзвонили дзвони. Повсюдно (в домі, на подвір´ї) наводили порядок; розмовляли тихо; господині випікали білі баби (паски), присвячені померлим родичам. У Велику суботу пекли чорні баби, тобто паски, які присвячувалися усім живим, готували писанки та ін. Вночі у церкві на урочистій службі Божій відбувалося освячення (їжу приносили в кошиках, загорнутою в рушники). Дівчата у передвеликодню ніч ворожили, прагнучи дізнатися про свого нареченого. В домівках горіли свічки. Запалювання вогню, свічок — давні атрибути Великодніх свят, своєрідне нагадування про останню ніч Христа, яку він провів у молитві, й апостолів, котрі грілися біля багаття в Гетсиманському саду. Великодня ніч (Велична ніч, ніч Воскресіння), коли воскресає Син Божий (у дохристиянські часи — Дажбог-Сонце), вважалася чарівною.