• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Філософія родознавства

Уявлення про Рода і рожаниць, їх значення у річному обрядовому циклі.

З-поміж слов´янських божеств Род вважається особливо загадковим. Культ Рода у дослідженнях слов´янського язичництва часто замовчувався або зображувався як охоронець сім´ї, на зразок домашнього божка-домового, "лизуна" (для якого біля печі ставили блюдечко з молоком). Натомість уже давньоруські середньовічні наукові джерела трактують Рода як небесне божество, що перебуває на повітрі, керує хмарами і вдуває життя у все живе. В повчаннях проти язичництва (XI—XII ст.) найзагрозливіші звинувачення церква спрямовувала проти громадських святкувань на честь Рода ірожаниць. У цих повчаннях слов´янський язичницький Род прирівнювався до єгипетського Озириса, біблейського Ваала (Баал-Хадду), християнського Саваофа, Бога-Творця і Вседержителя. Час оформлення уявлень про верховне божество Всесвіту, природи і роду людського може бути визначений приблизно: у землеробському енеоліті відомі лише рожа-ниці; чоловічі божества з´являються наприкінці трипільської культури, але посідають другорядне місце. Для укорінення ідеї чоловічого божества як Господаря Світу потрібна була повна перемога патріархату. Очевидно, наприкінці періоду бронзи з піднесенням значення землеробства і сформувався принципово новий, зумовлений землеробським світоглядом культ бога Всесвіту — Рода (Рибаков, 1981, с. 603—604).

Род виявляється всеохоплюючим божеством Всесвіту і вміщує всі світи: верхній, небесний, звідки падає дощ і летять громовиці; середній — світ природи і породження, і нижній — з його "вогненним спорідненням". Тоді стає зрозумілим протиставлення Рода християнському Саваофу. Такий погляд на Рода простежується в численних джерелах, отриманих у різних перекладах, де книга Буття, в якій йдеться про створення світу, іменується "Родьство", а Бог — творець —"рододіяч" (Дяченко, 1900; Срезневський, 1958).

У річному обрядовому циклі календарне місце свята ро-жаниць (духів, котрі уособлюють родючість, народження нового життя) пояснює його значення й урочистість рожаничних "зібрань" з круговими чашами, наповненими медом. Різдво Богородиці церква святкує 8 березня. У східнослов´янському ареалі — це свято врожаю, завершення головного циклу землеробських робіт. Аграрний характер свята і зумовив склад частувань, певних язичницьких жертвоприношень на честь рожаниць — їжею з продуктів землеробства (переважно каша, хліб) і питтям (мед). Дотепер Православна церква на свято Різдва Богородиці здійснює "благословення хлібів". Свято врожаю — головне свято Рода і рожаниць, яке відбувалося восени. У цьому простежується його подібність зі святом врожаю на честь західнослов´янського чотириглавого Святовита. Вдруге Рода і рожаниць пошановували на Різдво Христове. Християнські персонажі органічно співіснували з архаїчними язичницькими рожа-ницями, а давнє благодатне моління здійснювалося під прикриттям церковних обрядів (Рибаков, 1981, с. 469—470).