Філософія родознавства
Народна картина "Козак Мамай".
Глибока духовність вирізняє давнє українське народне малярство. Найпоширенішим сюжетом народних картин був "Козак Мамай" ("Козак бандурист"). Дослідники вважають, що Мамай — половецько-татарське ім´я; відомо, що мамая-ми називали давніх ідолів, яких встановлювали на вершинах курганів.
Картини "Козака Мамая" радше нагадували ікони (не стільки християнські, скільки буддійські). У цьому виявилися прагнення народу канонізувати свого улюбленого героя (Войтович, 2005).
Зображували "Козака Мамая" на полотнах і стінах хат, на дверях і віконницях, на скринях, кахляних грубах і липових колодах вуликів. Очевидно, зображення козака виконувало роль оберегу селянського помешкання. Проте такі картини нерідко прикрашали садиби старшин і палаци панів.
Народного героя малювали у стані перепочинку. Він сидить "по-турецьки", замріяний і спокійний. Образ доповнюють гарні вуса, традиційний чуб-оселедець, сережка, люлька і сулія-пляшка; зброя покладена осторонь, і вірний кінь напоготові. В руках — бандура, а тиха пісня оповідає про запорожців, батьківський край і кохану, котрі потребують захисту. Козак розташувався під розлогим дубом, що у фольклорно-пісенній традиції символізує здоров´я, стійкість, красу, довговічність народу. Вік дуба — понад 1 тис. років. За давніми народними уявленнями, в дубі живуть душі хоробрих воїнів-ратіїв. Вважалося, що дубові гаї є улюблене місце перебування богів, яким під старими дубами наші предки приносили жертви.
Козак Мамай своєрідно втілює риси українського характеру — волелюбність і мужність, сумління і звитяжництво, мудру народну філософію миролюбства і надії на краще майбуття.