Філософія родознавства
Орнаментація в українському народному мистецтві.
Витоки українського народного мистецтва, як і орнаментальних мотивів, укорінені в найдавніших періодах історії та міфічно-магічному світосприйнятті людини.
Від першої половини І тис. до н. е. беруть початок численні міфи-казки про Золоте царство і героя Світовика. Основу казок про три царства заклав ще Геродот, який згадує Колаксая — "царя Сонця" (Світовика чи Світозара?). Розглядаючи слов´янські землеробські культи, Б. Рибаков висловив припущення, що з культом верховного небесного божества пов´язаний певний символ — "колесо Юпітера", яке вміщує шість шпиць. Коло з шестипелюстковою розеткою всередині, "громовий знак" — полісемантичний: він виражав й ідею сонця, й ідею "білого світла". У народному мистецтві сонце могло бути втілено різними способами (коло, хрест у колі, коло з восьмипелюстковою чи шестипелюстковою розеткою). Однак поняття "білого світла", ідентичне поняттю Рода, виражала лише шестипелюсткова розетка, лише колесо і його шість шпиць. Перехід "колеса Юпітера" у монограму Ісуса Христа підтверджує давнє, споконвічне значення шестипроменевого знака як символу світла в усій багатогранності цього поняття (Рибаков, 1981, с 455—456, 605).
За висновком дослідників, відповідно до культово-магічного призначення, техніки виконання і декорування, окремі види українського народного мистецтва сягають доби палеоліту, неоліту бронзи чи пізнішої доби.