Філософія родознавства
Анімалістичні орнаментальні мотиви.
Окремі орнаментальні мотиви (елементи) або їх комплекси мистецтво запозичує з різних галузей: геометрії, флори і фауни; деякі мотиви підказані окресленнями людського тіла чи предметів довкілля. Ймовірно, такі орнаментальні мотиви закономірно виникають у різних країнах. У процесі розвитку торговельних, культурних, мистецьких, освітніх зв´язків між країнами відбуваються певні стильові зміни та взаємовпливи орнаментальних мотивів.
Геометричний орнамент, згідно з принципом від простого до складного, характеризують такі види:
— крапка — її декоративний ефект виявляється при відповідному повторенні (мистецтво Сасанідського Ірану, китайські вироби Танського періоду; античність);
— лінія, або стрічка — горизонтальна лінія, безсумнівно, найдавніший знак горизонту, земної поверхні (доісторичний орнамент; грецькі вази геометричного і класичного стилю);
— зигзаг, або ламана лінія — знак води у Давньому Єгипті; мотив простежується у різних народів, від романської Франції до гончарних виробів неолітичного Китаю;
— шеврони — ламана стрічка з ритмічним повторенням візерунка (романське мистецтво; бербери; Китай періоду Шан);
— в´язь — мотив, характерний переважно для мистецтва ісламу, хоча простежується і в орнаментах інших країн. Проте мотив плетіння трапляється вже у давньосхідному і грецькому мистецтві; в Середні віки в´язь широко використовується в книжковій мініатюрі, на ірландських різних хрестах, подекуди — в романських орнаментах; у добу Відродження в´язь використовувалася на книжкових оправах, порцелянових виробах, до цього мотиву зверталися видатні ренесансні митці — Леонардо да Вінчі (Італія) і Альбрехт Дюрер (Німеччина);
— меандр (назва походить від звивистої річки у Малій Азії) — безперервний візерунок у вигляді лінії з рівномірними вигинами (грецькі вази геометричного стилю; мистецтво Давньої Мексики; японські тканини; українське мистецтво від палеоліту до сучасності та ін.);
— синусоїда — хвиляста лінія; простежується як обрамлення в романському і китайському мистецтві;
— квадрат — водночас символ космосу та землі, знак пекла і підземного світу; як символ землі квадрат протиставляється колу — символу неба; квадрат — радше знак матеріального світу, який вміщує чотири стихії, відповідно до чотирьох сторін світу; проте квадрат характеризує матерію як дещо застигле і протиставлене життю; в орнаменті квадрат передусім обмежує поверхні, заповнені мотивами;
— свастика як елемент орнаменту за смислом протилежна квадрату; вона нагадує колесо, коло, рух, перетворення елементів. У перекладі зі санскриту слово "свастика" означає "процвітання, благодать". У різних культурах свастика — символ родючості, кінці хреста показують на чотири стихії природи: вогонь, блискавку, вітер, дощ; свастика — символ довголіття і процвітання (Японія), а також давній знак "фан", що вказує на чотири сторони світу, пізніше — символ нескінченності буття та безсмертя (Китай); свастика використовується як священний символ буддизму і джайнізму. Найдавнішим вважається зображення фігур у формі свастики на розписній тарелі періоду дошумерської цивілізації (Передня Азія).
— ромб (як і квадрат) використовується для обмеження поверхонь, які декоруються; мотив характерний для численних виробів доісторичного гончарного посуду, китайських бронзових виробів періоду Шан; ромб використовується як символ слави;
— шаховий орнамент (назва — від подібності до шахової дошки) у значенні обмеження поверхонь нагадує квадрат і ромб (тканини з часу Давнього Єгипту до сучасного мистецтва); дослідники мистецтва пов´язують шаховий орнамент (шахматне покривало) з давньою далекосхідною поховальною традицією;
— коло — за найдавнішими уявленнями символізує небо, вічний рух, мир, сонце, надії і щастя; мотив кола використовується як власне орнаментальний елемент (кіпрські гончарні вироби), а також для обмеження декорованої поверхні;
— спіраль — мотив, широко розповсюджений у різних культурах (зокрема егейській і мікенській); лінія, спірально закручена навколо власної вісі, утворює витий (кручений) шнур. У Давньому Китаї коло, спіраль і близькі до них мотиви мають космологічний смисл, вони зображають небо, рух світил, хмари і гори; коло, поділене навпіл спіраллю, — знак "ян-інь", означає єдність чоловічого і жіночого начал;
— дуги, чаші — частини кола, які символізують місяць; півмісяць у Давньому Єгипті — символ процвітання. Місяць у вигляді серпа характерний символ мистецтва ісламу. Серп місяця в індійській поетичній традиції, так само як і в лицарській традиції чаша Грааля, пов´язується із посудиною, в якій зберігається еліксир життя ("сома"); із чаші еліксир проливається на землю і насичує все живе, накопичується у священних рослинах, сік яких може зміцнити і навіть повернути життєву силу людини. Місяць — символ Діви Марії. Місяць набуває світло від Сонця (символ Христа), а Діва Марія набула велич, народивши Христа-Спасителя;
— півколо — мотив, який має дещо вужчу галузь використання; зокрема в архітектурі — це рельєфний орнамент у формі переплетених арок; еліпс поширеніший в орнаменті доби Відродження;
— трикутник — поширений орнаментальний мотив для мозаїчної підлоги і тканин; індійська міфологія вбачає у трикутнику, вершиною вверх — символ чоловічого начала, передусім творчої сили божества; у трикутнику, повернутому вершиною вниз, — жіноче начало; в уявленнях індусів трикутники, накладені один на один, символізують єдність двох начал: творення і породження, це знак любові богів до всього земного і любові земного — до божественного; трикутник символізує гори на кераміці неолітичного Китаю і додинастичного Єгипту; в християнському мистецтві трикутники (фігури із трьох трикутників, трьох кутів) — символ Трійці, існування Бога в трьох іпостасях;
— шестикутник і восьмикутник, як і їх поєднання, широко використовуються в мистецтві ісламу. В Європі шестикутник вважається запозиченим зі Сходу, відома "зірка Давида" в народних віруваннях символізує захист від злих сил; якщо у центр зірки з шістьма променями поміщається крапка, це означає "семикратність" (за біблійними оповідями — сім первородних сил божественного);
— хрест — символ Христа, християнської віри і церкви. Як орнаментальний мотив хрест відомий у різних культурах від часів палеоліту, виконує охоронну та релігійну функцію; хрестоподібні мотиви трапляються в античному мистецтві, орнаменті берберських прикрас, мистецтві християнських народів; містики і фольклорні джерела нерідко декорують хрест квітами та листям, трансформуючи його у такий спосіб із символу страждання у символ дерева життя — уособлення вічного життя, весняного пробудження природи, пасхального Воскресіння. На думку дослідників, деревом життя, яке росло посередині Раю, був кедр (із кедрового дерева виготовлено хрест, на якому розіп´ято Христа).
Природні орнаменти зумовлює розмаїття власне живої природи:
— морські хвилі — їх стилізація простежується від вазопису архаїчної Греції до японського мистецтва;
— сталактити — прикрашають Альгамбру в Гранаді (Іспанія), вулкан Фудзіяма в японському мистецтві;
— ореол полум´я — огортає деякі зображення Будди, небесні світила, у тому числі сонце; цей мотив відомий у мистецтві від часів Давнього Єгипту — до епохи Людовіка XIV; з останньою пов´язаний "Великий стиль" (поєднання елементів класицизму і бароко) — художній стиль "золотого віку" французького мистецтва періоду правління Людовіка XIV (1643—1715).
Флора в орнаментальних мотивах широко подана натуралістично і стилізовано. Наприклад, листок папірусу (Єгипет), лавр (Греція), акант — у грецькому й українському мистецтві (українська назва аканту — будяк).
Особливо поширені квіти: лілія (егейське мистецтво), гіацинт (розписи турецького фаянсу). В Єгипті на трикутних або подовжених виробах зображали голубий лотос, на поверхнях опуклих і широких — білу водяну лілію. Лотос в індуїзмі символізує землю, що плаває як водяна квітка на поверхні океану. Поширеним символом чистоти і доброї справи вважається лілія.
Часто зображається троянда. За найдавнішими уявленнями, троянда — квітка богині Венери, уособлення кохання і краси. В ісламі троянда символізує космічну силу. Цю квітку широко використовує готичне мистецтво. Найбільше шанує символ троянди християнська містика. Середньовічні художники часто зображали Марію, Богоматір, яка сидить у трояндовому саду. Поєднання хреста і п´ять пелюстків троянди символізують радість Воскресіння.
До надзвичайно поширених квіткових декоративних мотивів належить пальметта (франц. palmette, від palme — пальмова гілка) — орнамент у вигляді стилізованого віялоподібного листка, деталь архітектурного декору, декоративно-ужиткового мистецтва, скульптури, живопису. Пальмове дерево і пальмова галузка символізують Рай (або небесний Єрусалим). Пальма у багатьох народів — символ перемоги; у християнській іконографії — символ перемоги Христа над смертю.
У рослинних мотивах на Сході та Заході домінують зігнуті лінії, рослинні паростки і завитки, інколи стилізовані спіраллю. Прикріплені за кінці гірлянди характерні для римського мистецтва і мистецтва класицизму.
У народному мистецтві широко використовується мотив розетки. Вписані у коло розетки нагадують розкриту квітку, зображену зверху (лотос — в Індії, хризантема — в Японії) або квітку з шістьома пелюстками, що утворюються перехрещуванням дуг за допомогою циркуля.
Фрукти переважно зображуються з листям і гілкою, зокрема виноград у мистецтві християнських народів; виноградна лоза — символ Євхаристії, символ Христа і його крові, пролитої за спасіння людства.
Майстри декоративного мистецтва використовують зображення комах. Скарабей (жук) у Давньому Єгипті — уособлення творчої сили, священний символ, який приносить щастя; скарабей також пов´язувався з культом померлих. Зображення скарабея були популярними в античному мистецтві (геми, перстені-печатки, штемпелі, амулети). Метелик символізує красу буття, ніжність і вразливість (різні види мистецтва Китаю, Японії).
З декоративною метою використовуються морські й земні тварини. Дельфін символізує спасіння від морської стихії (давньогрецьке і давньоримське мистецтво, Відродження в Італії та Франції). Короп — символ мужності, стійкості, подолання перешкод і життєвих труднощів (китайське і японське мистецтво). Космічна змія в індійській міфології — символ колообігу Всесвіту або часу; змія вічності має чотири лапи (нагадування про чотири стихії), наявність крил засвідчує постійний рух енергії світу; змія і дракон, за тлумаченням філософів-містиків, символізують пізнання світу.
Використовуються анімалістичні мотиви. Наприклад, зображення лева (Давній Єгипет), бика (мистецтво Давнього Сходу), слона (буддійські країни), барана (античний Рим і доба Відродження), змії (кхмерське мистецтво). Зображуються окремі частини тіла тварин: голови бика (первісне мистецтво), лапи лева (єгипетські меблі), протоми (грецьке мистецтво), а також казкові істоти, зокрема єгипетські сфінкси, грифони і химери (грецька і римська античність, Візантія, доба Відродження), дракони, фенікс (китайське мистецтво).
Абстрактний тваринний орнамент поєднує геометричний мотив плетіння й окремі деталі зображень тварин: голови птахів і тварин, лапи, хвости, крила (західноєвропейське середньовічне мистецтво VI—XIII ст., Скандинавія, нормани, епоха Меровінгів у Франції). Такий орнамент відомий у давньоруському мистецтві, кам´яній і дерев´яній різьбі.
Аналогію абстрактного тваринного орнаменту становить тератологічний орнамент (лат. terratologium — наука, що вивчає виродливості й вади рослин, тварини і людини, грец. teras — потвора); в ширшому значенні — стиль зображення, утворений примхливим переплетінням зооморфних і рослинних мотивів. На відміну від простого "звіриного стилю", тератологічний орнамент вирізняє фантастичне поєднання тваринних і рослинних форм, зображення казкових чудовиськ, драконів тощо. Історично до тератологічного належить орнамент романського і давньоруського мистецтва XII—XIV ст.
Як сюжет орнаменту часто використовується людина у вигляді схематичного зображення, стилізовано та реалістично. Окремо зображуються очі, руки, обличчя (на основі цього мотиву поширився маскарон) та ін. Форми людського тіла інспірували створення фантастичних істот. Це кентаври і сирени (античність), путті (італ. putty, від putto — маленький хлопчик; амур), ренесансні гротески з тілами, що виростають з рослин, ангели (християнський світ).
Досягнення декоративного ефекту відбувається за допомогою певних принципів побудови орнаменту: повторювання; інверсії (зворотне розташування); чергування (розміщення мотиву горизонтально чи вертикально, чергування кольорів, світлих і темних тонів), симетрії.
Орнамент вважали необхідною, утилітарною частиною будь-якого виробу, обов´язково пов´язуючи з оздоблюваною поверхнею. Згодом, втрачаючи утилітарність, орнамент набув пріоритетного значення в естетичному оформленні поверхні.