• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Філософія родознавства

Геометричний і природний орнамент.

Під орнаментом (лат. ornamentum — прикрашування, оздоблювання) розуміють візерунок, побудований за законами симетрії або підпорядкований певному ритму.

Ритмічно організовані елементи орнаменту утворюють орнаментальний ряд, або рапорт (франц. rapport — відповідь, відгук) — чергування елементів у різних напрямах. Так званий сітчастий орнамент використовується для декорування тканин, поверхні стін і стелі.

Орнамент може бути графічним, живописним, скульптурним, отже, використовуватися як елемент графіки, малярства, різьби, архітектури, предметів ужиткового мистецтва, виконуватися в різних матеріалах.

Орнамент і його мотиви вирізняє певна символіка. Міфологічне світосприйняття ототожнює символічність форми та її зміст, тут неможлива рефлексія щодо символу. З давніх-давен відомі численні зображення: схематичні (голова бика, змій, птах, постать людини) й абстрактні (трикутник, півмісяць, дуга, свастика, хрест та ін.), використовувані як орнаментальні мотиви. Орнаментальна символіка набуває певного смислу в межах людського спілкування, діалогу традицій і культур. Відтак тлумачення символу постає як своєрідна діалогічна форма знання. Символ поєднує образ і знак: образ — в аспекті знаковості, знак — як багатозначність образу. Структура орнаментального символу (мотиву) покликана відтворити цілісний образ світу через окреме явище.

У наукових джерелах розглянуто походження орнаменту, проаналізовано численні орнаментальні мотиви, використовувані в мистецтві різних епох і регіонів світу (Соколова, 1972; Рибаков, 1981; Моран, 1982; Бауер, Дюмотц, Головін, 1995; Холл, 1996).

Орнамент розрізняють:

— за технікою виконання — заглиблений (ритий), плаский (мальований, рисований) або опуклий;

— за призначенням — символічний (магічний), прикладний (декоративний) або структурний (пов´язаний з призначенням предмета);

— за тематикою мотивів — рослинний або зооморфний;

— за характером використовуваних елементів — ступенем їх геометризації й абстрагування — геометричний або образотворчий.