Філософія родознавства
Дитячий фольклор і дитяча субкультура.
Традиційна народна педагогіка широко використовує дитячий фольклор. Як поняття "дитячий фольклор" функціонує в науці з недавнього часу. До дитячого фольклору належать твори різноманітних жанрів: заклички, лічилки, пісеньки, вірші — у виконанні дітей; колядки, щедрівки, ігри, колискові пісні, потішки, забавлянки, казки — з якими до дітей звертаються дорослі. Поетику дитячого фольклору зумовлює специфіка дитячого світосприйняття і дитячої творчості. Дитячий фольклор вирізняє особлива педагогічна функціональність, активне пізнання рідної мови, виховання мовно-національної самосвідомості, моральних якостей, художньо-естетичного сприйняття навколишнього середовища.
Існує і так звана дитяча субкультура, тобто авторські твори дітей, які виражають їх думки, почуття, емоції, інтереси.
Цікаво, що саме з ініціативи дітей і завдяки їх творчої участі став можливий оригінальний орден Усмішки. Така ідея народилася в Польщі. Письменниця Ванда Хотомська, автор популярної дитячої передачі, розповіла у газеті "Кур´єр Польскі" про зустріч з тяжкохворим хлопчиком. Він і сказав їй, що людей, які приносять дітям радість, потрібно нагороджувати спеціальним орденом. Цей хлопчик придумав його назву — орден Усмішки. На конкурс, оголошений газетою, польські діти надіслали близько 44 тис. проектів. Увагу привернула художня розробка дев´ятирічної дівчинки Еви Хробак з м. Глухолази, яка подала проект ордена Усмішки у вигляді усміхненого Сонця. Над втіленням її проекту працювали художник Шимон Кобилянський (виконав малюнок ордена) і художник-медальєр Едвард Гороль. Виготовив орден Державний монетний двір. Було прийнято рішення присуджувати орден двічі на рік. Одному з перших, ЗО січня 1974 р., орден Усмішки з дотриманням всієї необхідної церемонії було вручено Сергієві Образцову, видатному діячеві російської культури, який багато років очолював відомий у світі "Театр ляльок" (Москва) (Леженьскі, 1976).