• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Філософія родознавства

Ознаки психічної структури українців (Д. Чижевський).

Характеризуючи українську ментальність, Д. Чижевський описував найважливіші риси психічного складу українців: емоційність, "кордоцентризм", сентименталізм, чутливість, ліризм (які передусім вирізняють естетику українського життя й обрядовості); індивідуалізм і прагнення до свободи; неспокій і рухливість (ці риси радше психічні, ніж зовнішні) (Чижевський, 1992).

Як зазначив відомий український філософ В. Горський, звичні з часів Д. Чижевського "кордоцентризм", емоційність та іронічне ставлення до світу не утворюють абсолютну специфіку лише української філософії. Не менш "кордоцентрична" німецька містика; італійці — чи не емоційніші за українців, а першим хроніком в історії філософії був не давній українець, а грек Сократ. Сказане зовсім не заперечує доцільності наукового аналізу специфіки української філософії. Йдеться лише про релятивний характер його результатів. Своєрідність українського світобачення по-різному виявляється, скажімо, у діяча, що творить у колі російської культури, як Микола Гоголь, та в українця, що діяв у італійській культурі, як Юрій Дрогобич... Загалом розуміння України в контексті світової культури передбачає, передусім, усвідомлення її як самостійного суб´єкта, а отже, навіть не діалогу, а полілогу, що ведуть між собою різні національні культури з приводу граничних підстав людського буття (Горський, 1996).

За висновком дослідників, властива українцям "сила емоційного мрійництва зменшує роль раціонально-вольового компоненту психіки" (Храмова, 1992, с. 33—35).

На формуванні психіки українців відбилися "недостатня диференціація суспільної структури, тривале домінування селянського класу, тяжіння до малих груп в соціальному житті (контакти "сусідства", родинні і родові групи, приятелювання і побратимство тощо), "втеча" українця до життя в такому гурті, якому властиві теплота, сердечність взаємин, але і недолік чоловічо-здобувальної настанови до зовнішнього світу. Це — типово жіноча настанова" (Кульчицький, 1949, с. 37—38).