Філософія родознавства
Соціокультурний зміст термінів "аванкулат", "аталичество", "кормильство"
Аналіз писемних джерел засвідчує певну подібність термінів "аванкулат" (лат. avunkulus — дядько по матері), "аталичество" (тюрк, ama — батько), "кормильство". Йдеться і про їхнє суспільне значення, виконання соціальних функцій: виховання княжичів, навчання військової справи, основ державного управління, інколи також дипломатичні. Відомо "кормильство" у більшості європейських держав. На Русі та в Польщі воно виникло як сімейний звичай, проте трансформувалося у впливовий владний інститут, значення якого поступово втратилося у XVI—XIX ст. (Мазур, 2001).
Проблеми еволюції української сім´ї, сімейного побуту і звичаїв висвітлюють наукові дослідження. З-поміж них — І. Франко (1885), О. Франко (1887), М. Зубрицький (1906), М. Владимировський-Буданов (1890), Є. Сіцинський (1891), Ю. Гошко (1994), А . Пономарьов (1994), О. Кравець (1996), Р. Чмелик (1999) та ін.
Український родинний уклад життя вирізняють народна етика, шанування землі, хліба, землеробські традиції, спрямовані на дотримування рівноваги двох систем: матері-природи і матері-землі. В українській народній культурі надзвичайно розвинені традиції магії, чародійства, спрямовані на шанування духів землі, рослинності. Різноманітні обереги забезпечували вдале завершення хліборобської праці.
Родинне життя українців історично ґрунтується на традиціях трудового і морального виховання. Повага до землі, хліба, батьків, передусім, жінки-матері, — головні моральні заповіді українського народу.
Володимир Мономах залишив автобіографічне "Поучення" (1117), адресоване дітям і широкому загалу. "Поучен-ня" пропагує ідеї миру, патріотизму, справедливості, наполегливої праці, моральні чесноти. У настановах він наголосив: "Старих шануй, як отця, а молодших — як братів; Лінощі ж — усьому [лихому] мати: що [людина] вміє — те забуде, а чого ж не вміє — то того не вчиться; страх божий майте вище над усе" (Літопис руський, 1989, с. 454—461).