• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Філософія родознавства

Собор св. Софії (XI ст.) у Києві.

Християнство поширилося на Русі під знаком Софії. Іла-ріон — перший київський митрополит із руських, описує хрещення Русі як прихід "Премудрості Божої". У "Слові про закон і благодать" він зазначив, що князь Ярослав Мудрий (син і достойний наступник Володимира Великого) ініціював спорудження Софійського собору в Києві, тобто "храм великий святий Божій Премудрості воздвиг... на святість і освячення городу; і прикрасив його золотом і сріблом, і камінням дорогим", і церква стала "дивом і славою на всі навколишні країни" (Іларіон Київський, XI ст., с. 434).

Зведення у Києві собору св. Софії символізує перехід від язичництва до християнської релігії. На відміну від візантійських однокупольних храмів давньоруські храми — багатокупольні, що зумовило їх художню довершеність. Київський храм св. Софії налічує 13 куполів. Великий купол в оточенні чотирьох середніх символізує Христа і чотирьох євангелістів, отже, Вселенську Церкву. Західний фасад із центральним порталом означає вхід до Церкви. Над ним проглядаються сім куполів — символ Церкви як дому Премудрості, уособлення семи таїнств. Число сім є символом Діви Марії — земної Церкви, яка поєднує духовне і тілесне.

Християнізація Русі, особлива духовна місія Слова, софійність (мудрість) сприяли осягненню нових суспільних, моральних, естетичних, художніх цінностей. На засадах християнських цінностей відбувалося утвердження Русі як суб´єкта світової культури.

Ярослав Мудрий прагнув до політичної й ідеологічної незалежності Русі від Візантії. У цьому його підтримував митрополит Іларіон. Пріоритети політичної і державної діяльності київських князів визначали зв´язки з Європою. Пізніше на зв´язки з Центральною Європою орієнтувалася політика галицьких князівств.

Загалом давньоруську культуру вирізняє здатність творчої рецепції світової інтелектуальної традиції, засвоєння досягнень візантійської, середземноморської, південнослов´янської культур на міцному ґрунті культури автохтонної.

У мові східних слов´ян збереглося слово дитинець, відоме з літопису Київської Русі у значенні "внутрішня фортеця", кремль, резиденція князя і його дружини, отроків, боярських дітей.

За словником В. Даля, слово дитинець тлумачиться як "окреме приміщення в домі для дітей і жінок" і "внутрішнє укріплення міста, кремль" (Даль, 1978, с. 438).

Цікаво, що в усіх індоєвропейських мовах первісний зміст слова "батько" тлумачиться як "кормилець" (Лавровський, 1867).

У "Повісті минулих літ" слово "кормилець" вживається у значенні "вихователь", "дядько" юного князя. Оповідається, що княгиня "Ольга перебувала в Києві з сином своїм, малим Святославом, і кормилець його [тут] був Асмуд". Згадуються Добриня, вуй (по суті, кормилець) Володимира (князь Володимир Великий); кормилець і воєвода Блуд — у князя Ярослава Мудрого; посадник і кормилець Паук — у волинського князя Володимира Андрійовича, Кормильці та їхні нащадки нерідко виступають у літописі обік князів. Кормильчичі як боярський рід згадуються у "Галицько-Во-линському літописі". Цей рід походив від княжого кормиль-ця. До Галича вони потрапили на запрошення частини боярства, що підтримувала синів князя Ігоря Святославича. Сини Ігоря претендували на Галич, оскільки їхня мати Єфро-синія була дочкою галицького князя — Ярослава Володимировича Осмомисла (Літопис руський, 1989, с. ЗО—31, 51, 82, 296, 369).