Філософія родознавства
Різновиди життя, властиві соціуму.
Соціум функціонує і трансформується відповідно до історичних, економічних, культурних умов суспільного розвитку.
Дослідники зазначають властиві соціуму "принаймні, два головних різновиди життя — родове (суспільне) та індивідуальне. На відміну від тваринного світу, де виразно домінує перший вид життя, в соціальному космосі діє панівна тенденція зростання змісту і значення життя особи. Проходячи щаблі історії, соціум неухильно трансформується в такий спосіб, що його родові (суспільні) системи дедалі повніше переходять на режим безособового (часом навіть і безлюдного) функціонування, а власне життя локалізується в бутті особи, малої групи, спільноти" (Попов, 1997, с. 75). З позицій наукового пошуку вважається "продуктивним виділити в соціумі три структурні моменти: буттєву спільноту (моно- або поліетнічну), індивідуальне буття людини і суспільство"; "суспільство кристалізує родове в соціумі, воно існує в історичному просторі, функціонує в обов´язковому, типовому, правовому; етнос як надіндивідуальний соціокультурний суб´єкт родового життя існує в даному біогеоценозі в часовому масштабі. Сутність етносу — це реальний спільний процес життя певної спільноти... Людина існує в режимі життя, на яке специфічно впливають етнічна спільнота і суспільство" (Попов, 1997, с. 85—86).
У становленні соціуму особливу функцію посередника між індивідом і родом виконує сім´я. Сім´я, родина своєрідно уособлюють історичну наступність поколінь. Досвід предків втілює духовні вартості, народні етико-моральні настанови, які слугують орієнтирами життєдіяльності для нащадків.