Філософія родознавства
Соціальний смисл зображень "чаклуна" у давньому мистецтві: Кам´яна Могила (Україна), печера "Трьох братів" (Франція).
У давньому мистецтві з´явилося зображення "чаклуна" (Кам´яна Могила — Україна, печера "Трьох братів" — Франція). Зображення "чаклуна" у Кам´яній Могилі суттєво відмінне від подібного зображення у печері "Трьох братів" (Труа Фрер, Франція). "Чаклуна" у Труа Фрер вирізняє химерна маска, прикрашена рогами оленя, його оточують дикі тварини. Зображення датоване пізнім палеолітом. Це засвідчує домінуючий мисливський уклад життя, найтісніший зв´язок світу людини і диких тварин. Інший соціальний смисл виявлено у зображенні "чаклуна" в Кам´яній Могилі. М. Рудинський зіставив це зображення з рисунками подібного символічного значення: "шаман" — у карельських наскельних зображеннях, "чаклун" — з Йєрестада, північна провінція Скене (Швеція), "чаклун" — у Єфвеллінгскопі (північна Африка). За його висновком, ці рисунки виконано значно пізніше, вони належать до кінця неоліту й епохи бронзи. Отже, "чаклун" із Кам´яної Могили належить до епохи, коли господарський уклад характеризує одомашнення тварин і землеробство (Рудинський, 1961).
За припущеннями вчених, людина сучасного фізичного типу сформувалась у пізньому палеоліті. Вважається, що населення Землі періоду палеоліту збільшилося з 5 до 80 млн., що пояснюється ймовірним демографічним вибухом.
Виникнення роду завершує довготривалий процес становлення людства, сукупності людей, які населяють Землю (народонаселення).
В умовах первіснообщинного ладу рід, родова община ставновлять форму об´єднання людей, пов´язаних між собою кровною спорідненістю.
Економічні основи роду зумовила первіснообщинна загальна власність. Утворюючи рід, спільнота людей разом здійснює господарську діяльність, рівний розподіл продуктів і засобів існування.
Структуроутворювальний чинник роду — екзогамія (заборона шлюбу між членами роду). Відповідно до закону екзогамії, рід не міг існувати ізольовано. Виникла необхідність об´єднуватися у племена. Спочатку плем´я вміщувало два роди. Згодом, внаслідок їх розділення, до складу племені належала більша кількість родів, які утворювали фратрії. У родовому суспільстві, фратрія — це спільнота, яка об´єднує кілька родів.
Археологічні культури періоду неоліту вирізняє виробництво керамічного посуду. До цього у побуті давнього населення
України використовували посуд виготовлений із дерева або каменю. Виник новий вид виробництва — прядіння. Нитки виготовляли із волокон диких рослин, згодом (у міру розвитку тваринництва) — із шерсті. Водночас із прядінням виникло ткацтво, вироблявся новий продукт — тканина.
Відділення ремесла від землеробства й утвердження як індивідуального виду діяльності засвідчує другий великий суспільний поділ праці. Створюються можливості переходу від натурального господарства до активної торгівлі.
Важливі ознаки роду — наявність верховного глави, спільне володіння землею, культові місця, могильники.
Родові утворення формувалися спочатку на засадах материнського права (матріархат). Суспільний поділ праці та поява приватної власності зумовили виникнення батьківського права (патріархат).
У процесі поділу праці на фізичну і розумову на рівні роду (племені) виділяється своєрідна "первісна еліта" — жерці (старійшини). Вони переважно опікувалися духовним життям роду, здійснювали культову діяльність, лікування, навчання молоді, прилучення до духовних традицій предків.
Покоління міфологічне вважається способом організації часу, персонажів пантеону і героїв сакральної історії.
Традиційний сюжет загибелі першого міфічного покоління людей (велетнів та ін.) зумовлений мотивом спасіння першопредків. Біблія пов´язує мотив спасіння з образом Ноя, сини якого — Сим, Хам і Яфет вважаються родоначальниками усіх народів світу (для порівняння — в іранській традиції відомі три сина Траетаони, три сина Таргітая). Ветхо-заповітний родослівник "синів Ноя" під назвою "Таблиця народів" називає нащадків Сима, Хама і Яфета (Буття, 10). Вони самі, їхні сини і внуки показані як родоначальники-епоніми великих мовних і етнічних груп народів, племен, земель, держав. Це народи Елама, Дворіччя, Сирії, євреїв і споріднених з ними племен (семітські народи — від епоніма "Сим"); народи Африки, а також ханаанеї (хамітські народи — від епоніма "Хам"); народи, розселені на північ від нащадків Сима і згодом ототожнені з індоєвропейськими народами, — "яфетиди".
Своєрідним відлунням міфологічного тлумачення поколінь є перелік "колін Ізраїлевих", з яких починаються сакральні (Біблія), епічні "Шахнаме" ("Книга царів")*1, або історичні зводи (літописи і хроніки). У ветхозаповітних легендах йдеться про 12 синів Іакова (за Біблією, рід Іакова налічує 66 душ).
*1: {Поет Абулькасим Мансур узяв псевдонім Фірдоусі ("райський"). Жив і творив у східному Ірані (між 932 і 943 — між 1020 і 1026), що у ті далекі часи належав до складу держави Саманідів; у її межах об´єднувались землі предків сучасних таджиків і персів; з 976 р. працював над поемою "Шах-наме", яку розпочав поет Дакікі (загинув 977).}
Біблійна традиція вважає прабатьками Адаму і Єву. В давньоєврейській мові слово "абат" означає "людина", "чоловік", а також "глина", "земля", "червоний колір". За біблійною легендою, Бог зліпив першу людину — Адама — з червоної глини; Єва (давньоєвр. Hauua від Наїіа — "жива") — ім´я першої жінки, дружини Адама. Цікаво, що Кабала (давньоєвр., буквально — переказ, легенда) — містична течія в іудаїзмі, своєрідно поєднує пантеїстичні засади неоплатонізму та міфологеми гностицизму з іудейським сприйняттям Біблії як світу символів. За поширеним твердженням, первісно Адам втілює надзвичайну потужність Універсуму (тобто мікрокосм прирівнюється до макрокосму).
В світосприйнятті, його осмисленні через певні якісні або кількісні ознаки (вимір у часі) особливого містичного смислу набули числа. В минулому числам надавалися різні якості: природні, людські, священні. Космологічним числом, своєрідним символом повноти фізичної і духовної, вважалося число 7. Сімка використовувалась у ритуалах давньої магії, згадується як священне число у шумерських міфах.
Месопотамські клинописи III—II тис. до н. е. оповідають: "Сім найвеличніших богів, котрі вирішують долю буття, п´ятдесят богів і богинь, котрі дають поради, зібралися у залі творіння, у будинку Луку й виліпили із глини божественного юнака Лахара, покірливого пастиря, і його сестру, турботливу богиню зерна Ашнан" (Редер, 1965).
Проте інший смисл мають вирази "сімка", іміна-бі (шумер. — "їх семеро"), себетту, сібітті (аккад. "сімка", "семеро") — у шумерській і аккадській міфологіях категорія демонів, переважно злих.
У Стародавніх Єгипті та Римі водолікування і грязелікування тривало сім тижнів. Сучасна наука довела, що оздоровлення клітин у хворих відбувається саме за сім тижнів.
Давньогрецький філософ Піфагор вважав, що світом керують числа і їх співвідношення. Згідно з вченням піфагорійців, які зазначали тісний зв´язок математики і містики, число 7 символізує розум, здоров´я, світло.
Вираз "сім мудреців" нагадує про грецьких мислителів і державних діячів VII і VI ст. до н. е., яких вирізняли мудрість і розум.
Під назвою "сім чудес світу" відомі культурні шедеври давнини.
Для нас стали звичними вирази: "сім кольорів веселки", "сім нот музичної гами". За даними археології, музичні звуки відомі нашим предкам з періоду палеоліту. З-поміж виявлених музичних інструментів на теренах України найдавнішими вважаються флейта з відростка рогу північного оленя (Молодове), резонаторні й безрезонаторні ударні інструменти (Мізин).
Присутня сімка в орнаментах археологічних знахідок (Мізин), виробах скіфських майстрів. Скіфам був властивий культ "семи богів" (Абаєв, 1962).