Корпоративне управління
8.2.2. Управління грошовими потоками корпорації
Грошовий потік корпорації відображає її грошові відносини як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. До зовнішніх відносин належать відносини корпорації із бюджетами всіх рівнів, постачальниками сировини, матеріалів, основних засобів, споживачами, учасниками фінансових ринків, інфраструктурою тощо.
До внутрішніх відносин належать грошові відносини в середині корпорації із головним (материнським) та дочірніми підприємствами, структурними підрозділами, акціонерами (власниками), персоналом тощо.
В підручниках з фінансового менеджменту зазначають, що виникнення та формування грошового потоку при здійсненні господарських операцій у вигляді операційної, інвестиційної, фінансової діяльності відбувається як результат подій, які пов’язані зі зміною власника грошових коштів у зв’язку з виконанням договірних зобов’язань між суб’єктами господарювання, державою, домогосподарствами тощо.
Грошовий потік корпорації - це сукупність розподілених за окремими інтервалами періоду, що розглядається, надходжень та виплат грошових коштів, які генеруються господарською діяльністю корпорації, рух яких пов’язаний із факторами часу, ризику та ліквідності [6].
Грошовий потік ч стійка сукупність розподілених у часі процесів надходження та вибуття грошових коштів, що генеруються суб’єктом господарювання в результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності [54, с. 57].
В літературі даються різні підходи до визначення класифікаційних ознак видів грошових потоків. Так, А.М. ГІоддєрьогін [54, с.60] наводить шість ознак класифікації: вид фінансово-господарської діяльності, масштаб діяльності, зміна залишків грошових коштів, валюта деномінації, значимість грошових потоків, розподіл у часі.
І.О. Бланк пропонує 19 ознак класифікації грошових потоків [6, с. 115— 117].
Рис. 8.3. Багаторівнева багатофункціональна система управління грошовими потоками [6, с. 143]
Для управління грошовими потоками корпорації найбільшу значимість має поділ грошових потоків на вхідні та вихідні.
Так, до вхідних грошових потоків можна віднести: надходження виручки від реалізації, інші надходження від операційної діяльності, надходження від інвестиційної діяльності, мобілізацію на ринку фінансових ресурсів. До вихідних грошових потоків слід включити: оплату рахунків контрагентів, фінансування капітальних та довгострокових фінансових вкладень, погашення заборгованості, сплату податків, виплату дивідендів у грошовій формі.
Ефективне управління грошовими потоками корпорації забезпечується дотриманням основних принців: інформаційної достовірності, збалансованості, ефективності, принципами, які визначаються специфікою господарської діяльності окремих корпорацій, інтегрованості із загальною системою управління корпорацією, комплексного характеру формування управлінських рішень, високого динамізму управління, варіативності підходів до розроблення окремих управлінських рішень, орієнтованості на стратегічні цілі розвитку підприємства.
Інформаційна достовірність передбачає своєчасне та повне надходження інформації щодо операційної, інвестиційної та фінансової діяльності корпорації. структурованої відповідно до потреб моделі управління грошовими потоками. Можна дати наступне визначення моделі управління грошовими потоками. Модель управління грошовими потоками - це сукупність методів та форм, що використовуються корпорацією для організації руху грошових коштів відповідно до визначених цілей при певних обмеженнях.
Збалансованість передбачає обґрунтоване використання для потреб фінансування певних методів формування вхідних грошових потоків, які забезпечують поточні та стратегічні потреби у фінансуванні, тобто покрита витрат операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Ефективність дозволяє визначити оптимальний рух грошових потоків з метою мінімізації витрат та ризику при досягненні максимально можливого рівня забезпеченості фінансових потреб корпорації.
Принципи, які визначаються специфікою господарської діяльності корпорації та корпоративною культурою та підтверджують обрання певної моделі управління грошовими потоками корпорації.
Решта принципів є загальними при прийнятті фінансових рішень. Вони були розглянуті раніше.
Управління грошовими потоками являє собою систему принципів та методів розроблення і реалізації управлінських рішень, які пов’язані із формуванням, розподілом та використанням грошових коштів корпорації та організацією їх оборогу [6, с.1 ЗО].
Для забезпечення ефективного управління грошовими потоками корпорацій необхідно дотримуватись певних принципів, які дозволять оптимізувати грошові потоки, адаптувати їх до поточних вимог грошового забезпечення управлінських рішень, ув’язати із загально корпоративними цілями, мінімізувати ризики тощо.
Управління грошовими потоками можна розглядати як багаторівневу багатофункціональну систему управління [6, с. 142-143]. З цих позицій розглядається управління грошовими потоками в процесі інвестиційної, операційної та фінансової діяльності (рис. 8.3). Так, управління грошовими потоками у процесі операційної діяльності можна розглядати через складові: управління грошовими потоками в процесі виробництва та реалізації продукції а також через управління грошовими потоками при здійсненні інших видів операційної діяльності.
Управління грошовими потоками в процесі інвестиційної діяльності можна розглядати як управління грошовими потоками в процесіреального інвестування та управління грошовими потоками в процесі фінансового інвестування.
Управління грошовими потоками у процесі фінансової діяльності можна звести до: управління вартістю грошового капіталу, що залучається; управління структурою грошового капіталу, що залучається, управління обслуговуванням та поверненням боргу.
На формування грошових потоків здійснюють вплив як зовнішні, так і внутрішні чинники.
До зовнішніх чинників, що впливають на формування грошових потоків, можна віднести: кон’юнктуру товарного ринку, кон’юнктуру фондового ринку, систему оподаткування корпорацій, існуюча практика кредитування постачальників та покупців продукції, система здійснення розрахункових операцій господарюючих суб’єктів, доступність фінансового кредиту, можливість залучення коштів безоплатного цільового фінансування, ступінь конкурентної боротьби на ринку ресурсів, які потрібні для забезпечення діяльності корпорації.
До внутрішніх чинників слід віднести: життєвий цикл підприємства, тривалість операційного циклу, сезонність виробництва та споживання товарів, невідкладність інвестиційних програм, амортизаційна політика підприємства, коефіцієнт операційного ліверіджа, менталітет власників та менеджерів підприємства.