Корпоративне управління

8.1.2. Особливості формування капіталу корпорації, що створюється

Особливої значущості управління формуванням капіталу набуває при створенні корпорації. Для початку діяльності корпорації необхідно залучити такий обсяг капіталу, який би дозволив здійснити фінансування активів у необхідному обсязі.

На думку І.О. Бланка, процес формування капіталу на підприємстві, що створюється, має ряд особливостей, основними із яких є:

До формування капіталу підприємства, що створюється, не можна залучити внутрішні джерела фінансування, які на цій стадії життєвого циклу підприємства відсутні.
Основу формування стартового капіталу підприємства, що створюється, складає власний капітал його засновників.
Стартовий капітал, який формується у процесі створення нового підприємства, може бути залучений його засновниками у будь-якій формі.
Власний капітал засновників (учасників) підприємства, що створюється, вкладається у нього у формі статутного фонду (статутного капіталу).
Особливості формування статутного фонду (статутного капіталу) нового підприємства визначаються організаційно-правовими формами його створення.
Можливості та коло джерел залучення позикового капіталу на стадії створення підприємства суттєво обмежені.
Формування капіталу підприємства, що створюється, за рахунок позикових та залучених джерел вимагає, як правило, підготовку спеціального документу - бізнес-плану.
Для підготовки бізнес-плану засновники підприємства повинні здійснити певні передстартові витрати капіталу.
Ризики, що пов’язані із формуванням (та наступним використанням) капіталу підприємства, що створюється, характеризуються досить високим рівнем [8, с. 195-197].

На стадії створення корпорації дуже важливе значення має визначення загальної потреби в капіталі. І надлишок, і нестача капіталу призводить до зменшення ефективності функціонування корпорації. В тому разі, якщо потреба у капіталі буде заниженою фінансування активів буде у недостатній кількості, що може стати причиною звернення до ринку позикового капіталу. Для корпорації, що створюється, позиковий капітал буде коштувати дорожче. Крім того процес одержання позикових коштів може розтягнутися у часі, що призведе до втрати однієї із головних конкурентних переваг корпорації - часу виводу товару на ринок.

В тому разі, коли капітал перевищує потребу, виникає інша проблема- неефективне використання активів, тобто зменшення рівня доходності на одиницю вкладених коштів.

У навчальній літературі [8, с.197-198,54, с. 234 - 237] розглядаються такі принципи формування капіталу підприємства, що створюється:

Врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства шляхом створення резервної частини активів.
Забезпечення відповідності обсягу капіталу, що залучається, обсягу активів підприємства, що формуються, ґрунтується на сукупній потребі формування оборотних та необоротних активів.
Забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу із різних джерел шляхом залучення різних форм позикового капіталу (банківський кредит, фінансовий лізинг, товарний кредит тощо).
Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій фінансової стійкості розвитку підприємства шляхом виконання вимоги створення фінансової рівноваги за рахунок оптимізації власного та позикового капіталу. Структура капіталу - характеризує співвідношення суми власного та позикового капіталу.
Забезпечення необхідного фінансового контролю над діяльністю підприємства зі сторони його засновників шляхом визначення параметрів цього контролю засновниками корпорації.
Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу за прийнятного для підприємства рівня фінансового ризику.

Розрахунок потреби у активах корпорації, що створюється, здійснюється за основними видами: основні засоби; нематеріальні активи; товарно-матеріальні запаси; грошові кошти; інші активи.

Необхідні основні засоби визначаються, виходячи із потреб ринку в продукції, що випускається, та можливостями обладнання щодо випуску необхідного обсягу продукції у визначеному асортименті.

Товарно-матеріальні запаси визначаються, виходячи із виробничої програми, передбачуваних витрат сировини, основних та допоміжних матеріалів, енергоресурсів тощо. Інші активи визначаються, виходячи із особливостей господарської діяльності корпорації.

Крім бюджетування для визначення потреби в капіталі для корпорації, що створюється, використовують також балансовий метод, метод аналогій, метод питомої капіталомісткості [8, с. 199-206].

Балансовий метод заснований на визначені необхідної суми активів, які дозволяють новому підприємству почати господарську діяльність. В цьому разі керуються алгоритмом: сума активів корпорації, що створюється, дорівнює загальній сумі інвестованого в неї капіталу. При цьому враховують ряд особливостей формування активів корпорації, що створюється:
на стадії створення корпорації відсутні довгострокові фінансові вкладення, вони формуються у процесі наступної інвестиційної діяльності;
у складі оборотних коштів корпорації, що створюється, відсутня дебіторська заборгованість;
розрахунок потреби в активах здійснюється за основними видами: основні засоби, нематеріальні активи, запаси товарно-матеріальних цінностей, які забезпечують виробничу діяльність, грошові активи, інші активи.

Результати розрахунку потреби в активах заносяться у таблицю (табл. 8.1).

Таблиця 8.1.Форма розрахунку потреби у активах підприємства, що створюється

№	Види активів підприємства, які необхідні для початку господарської діяльності	Варіанти розрахунків, тис. грн
№		Мінімально необхідна сума активів	Необхідна сума активів з урахуванням страхових запасів	Максимально необхідна сума активів
1	Основні засоби - разом
	у т.ч.: будівлі, споруди
	машини, обладнання
2	Нематеріальні активи
3	Інші види необоротних активів
	Разом необоротних активів
4	Запаси товарно-матеріальних цінностей - разом
	у т.ч. запаси сировини і матеріалів запаси готової продукції запаси товарів
5	Грошові активи
6	Інші види оборотних активів
	Разом оборотні активи
	Загальна потреба в активах корпорації

Метод аналогій заснований на встановленні обсягу капіталу, що використовується на підприємствах-аналогах. Підприємство-аналог обирається із дочірніх підприємств, які мають ту ж галузеву спрямованість, однакові потужність, асортиментну програму, технології, що використовуються, тощо. Ускладнюється метод аналогій закритістю інформації підприємств-конкурентів та можливістю користатися даними лише дочірніх підприємств або філій.
Метод питомої капіталомісткості - заснований на використанні показника капіталомісткість продукції. Найбільш простий метод визначення потреби в капіталі, але ним важко користуватись в ринкових умовах, оскільки ціни на основні засоби, сировину, матеріали, працюпостійно змінюються. Результати, які одержані по розрахунках за цим методом, є найменш точними.

Використання декількох методів визначення загальної потреби в капіталі підприємства дозволить оптимізувати потребу в основному та оборотному капіталі. Похибки при визначенні потреби у фінансуванні можуть виникнути за рахунок неякісної інформації за результатами маркетингових досліджень та різниці в цінах на момент створення визначення потреби та при реалізації ідеї створення корпорації.

При створенні корпорацій однією із головних особливостей формування капіталу виступає необхідність емісії цінних паперів. Необхідність випуску цінних паперів зумовлюється розширенням можливостей по залученню інвесторів до процесу створенім корпорації. Рішення про випуск акцій приймається засновниками корпорації. Але для забезпечення надходження грошових коштів у повному обсязі необхідно:

провести розрахунок потреби у статутному капіталі, який би забезпечив масштаби діяльності корпорації у необхідному обсязі;
визначити можливих покупців акцій.

За законодавством України акціонерне товариство вважається заснованим, якщо викуплено не менше 60% усієї емісії. Рішення про випуск акцій оформлюється протоколом, в якому зазначаються: найменування емітента та його місце знаходження; розмір статутного фонду або вартість основних та оборотних фондів емітента; цілі та предмет діяльності акціонерного товариства; зазначення службових осіб емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів; мету випуску акцій; зазначення категорії акцій; кількість іменних та акцій на пред’явника; кількість привілейованих акцій; дані про загальну суму емісії і кількість акцій; номінальну вартість акцій; кількість учасників голосування; порядок виплати дивідендів; термін і порядок передплати акцій та їх оплати; термін повернення коштів при відмові від випуску акцій; черговість випуску акцій (у разі випуску їх різними серіями); порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій; умови розпорядження акціями; права власників привілейованих акцій; переважне право на придбання акцій нової емісії тощо [21, с.52].

У разі створення акціонерного товариства відкритого типу акції можуть бути розповсюджені через відкриту підписку, натомість при створенні акціонерного товариства закритого типу - акції розподіляються між засновниками. Проведення підписки передбачає виконання певних процедур. По-перше, має бути встановлений термін відкритої підписки на акції (за законодавством України - 6 місяців). По-друге, не рекомендується сплачувати всю суму за акції, краще перший внесок зробити у вигляді авансового платежу в обмін на письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій. До дня державної реєстрації, або до проведення загальних зборів необхідно внести, з урахуванням попереднього платежу, певний відсоток номінальної вартості акцій. IIo-третє, особи, які внесли кошти за вартість акцій, повинні отримати тимчасове свідоцтво. Самі акції можуть бути видані лише у тому разі, коли відбулась повна оплата їх вартості. По-четверте, акціонер у терміни, встановлені установчими зборами, зобов’язаний оплатити повну вартість акцій.

За період підписки для акціонерних товариств необхідно покрити 60% вартості заявленого статутного капіталу. Якщо до визначеного терміну це не було зроблено, то акціонерне товариство вважається не заснованим. Для забезпечення покриття 60% статутного капіталу засновники або споріднені (афілійовані) учасники намагаються викупити необхідну частину статутного капіталу. В тому разі, якщо підписка не відбулась, особам, які підписалися на акції не пізніше як через 30 днів повинні повернутись внесені ними суми або майно.

Оплата акцій може здійснюватись у національній валюті, у валюті інших країн або шляхом передачі майна, якщо це передбачено статутом акціонерного товариства. Важливим моментом виступає те, що статутний фонд може бути створений за рахунок цінних паперів інших емітентів. Тому оплата може відбуватись через внесення акцій одних корпорацій в обмін на акції даного емітента. Виникає так зване перехресне володіння.

У тому разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного капіталу, засновники можуть відхиляти зайву підписку. Відмова у підписці здійснюється з кінця переліку. Якщо засновники не приймають рішення про зайву підписку, то таке рішення можуть прийняти установчі збори.

Перевищення підписки над розміром статутного капіталу може спровокувати втрату контролю над корпорацією. У тому разі, коли така загроза відсутня, засновники можуть приймати рішення про збільшення статутного фонду. Крім того, перевищення попиту при підписці над оголошеним розміром статутного фонду може сприяти зростанню ринкової ціни акцій, якщо таке передбачене статутом. Підняття ціни на акції в цьому разі обмежує надмірний попит

При управлінні формуванням капіталу корпорації, що створюється, розглядаються дві схеми фінансування: повне самофінансування або змішане фінансування.

При повному самофінансуванні формування капіталу відбувається лише за рахунок власних джерел. В цьому разі основними джерелами формування власного капіталу виступають:

капітал приватних інвесторів, який безпосередньо вкладається у статутний фонд;
капітал інвесторів, який залучається шляхом підписки на акції;
кошти державного та місцевого бюджетів, які спрямовуються на фінансування;
фінансова допомога недержавних фондів та інститутів.

При змішаному фінансуванні формування джерел фінансування забезпечується як власними, так і позиковими джерелами фінансування.

Позиковий капітал може бути довгостроковим та короткостроковим.

До позикових джерел формування капіталу корпорації, що створюється, можна віднести:

довгостроковий капітал:
довгострокові кредити банків;
довгострокові кредити та позики небанківських фінансових установ;
державні цільові та пільгові кредити;
фінансовий лізинг.
короткостроковий капітал:
короткострокові кредити банків;
короткострокові кредити та позики небанківських фінансових інститутів;
товарний (комерційний) кредит, який надається постачальниками сировини та матеріалів.

На обрання схеми фінансування та джерел формування капіталу корпорації, що створюється, здійснює вплив багато чинників, серед яких найбільш ваговими виступають:

організаційно-правова форма (визначає форми залучення власного капіталу шляхом безпосереднього вкладення у статутний фонд або залучення шляхом відкритої чи закритої підписки на акції);
галузеві особливості, які визначають:
операційну діяльність, що відбивається на структурі активів (співвідношення між постійними та оборотними активами). Чим вища оборотність капіталу (переважання оборотних активів), тим більш вірогідним буде можливість залучення зовнішніх джерел фінансування;
тривалість операційного циклу. Чим довше тривалість операційного циклу, тим менше шансів на залучення зовнішніх джерел фінансування при формуванні капіталу;
життєвий цикл галузі. Чим вища інтенсивність розвитку галузі (етапи впровадження, зростання), тим більше шансів на залучення зовнішнього фінансування при формуванні капіталу;
сезонність виробництва та споживання продукції. Чим більше виражена сезонність виробництва та споживання продукції, тим більша ймовірність фінансування при формуванні капіталу за рахунок власних джерел;
ступінь регулювання діяльності державою. Чим більший вплив держави на діяльність підприємства, тим менша ймовірність залучення зовнішніх джерел фінансування при формуванні капіталу;
розмір підприємства. Спостерігається пряма залежність між розмірами підприємства та можливістю залучення зовнішніх джерел фінансування. Чим менше підприємство, тим менше можливостей залучення зовнішніх джерел фінансування;
доступ до ринків капіталу проявляється у наступному:
при створенні корпоративних об’єднань ширше можливості звернення до фінансових ринків і відповідно до зовнішніх джерел формування капіталу;
фінансові можливості засновників. Звернення до фінансових ринків вимагає додаткових витрат на емісію, оголошення підписки тощо;
вартість капіталу, який може бути залучений із різних джерел фінансування. Вважається, що вартість позикового капіталу нижча вартості власного капіталу, однак, різні зовнішні джерела фінансування також мають різну ціну;
стан фінансового ринку країни. Чим вищий розвиток фінансового ринку країни, тим ширше можливості при виборі джерел формування капіталу підприємства, що створюється;
ступінь ризику, який на себе перебирають засновники корпорації. Засновники, які не схильні до ризику, як правило, формують капітал за рахунок власних коштів. І навпаки, засновники, яким притаманні більш ризиковані рішення, будуть намагатись залучити зовнішні джерела фінансування при формуванні капіталу;
необхідний рівень концентрації власного капіталу для забезпечення необхідного фінансового контролю.

Важливого значення при управлінні формуванням капіталу набуває необхідність оптимізації структури капіталу. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних та позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості корпорації, тобто максимізується її ринкова вартість [8, с.214].

Основними методами оптимізації структури капіталу корпорації, що створюється, виступають:

оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності, що прогнозується (використовується механізм фінансового ліверіджу або т.зв. ефект фінансового важеля);
оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості (попередня оцінка вартості власного та залученого капіталу при різних умовах його залучення та здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу);
оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків (процес диференційованого вибору джерел фінансуваннярізних складових частин активів: необоротних активів, постійної частини оборотних активів, змінною частини оборотних активів) [8, с.214-220].

10. Бланк наводить три принципових підходи до фінансування різних груп активів підприємства, що створюється [8, C.221J, які визначаються умовами фінансування активів: консервативний. Поміркований, агресивний. При консервативному підході лише частина змінної складової оборотних активів фінансується за рахунок короткострокового позикового капіталу, а решта змінної складової оборотних активів, постійна частина оборотних активів та необоротні активи фінансуються за рахунок довгострокових кредитів та власного капіталу. При поміркованому підході за рахунок короткострокових позик відбувається фінансування всієї змінної частини оборотних активів, решта активів фінансується за рахунок власного капіталу та довгострокових позик. При агресивному підході фінансування активів співвідношення між боргом і власним капіталом здійснюється у пропорції 50/50.

Таблиця 8.2.Принципові підходи до фінансування активів корпорації, що створюється

СКЛАД АКТИВІВ КОРПОРАЦІЇ	Консервативний підхід до фінансування активів	Поміркований підхід до фінансування активів	Агресивний підхід до фінансування активів підприємства
Змінна частина оборотних активів	КПК	КПК	КПК
	ДПК+ВК
Постійна частина оборотних активів		ДПК+ВК
			ДПК+ВК
Необоротні активи

де КПК - короткостроковий позиковий капітал; ДПК - довгостроковий позиковий капітал; ВК- власний капітал.

Вибір підходів до фінансування активів корпорації, що створюється, залежить від багатьох чинників, хоча слід зазначити, що більшою мірою обрання підходу залежить від особистості фінансового директора (віце- президента з фінансових питань) корпорації.