Корпоративне управління

7.4.4. Управління нематеріальними активами корпорацій

Нематеріальні активи корпорації виступають однією із основних складових діяльності корпорації, оскільки дозволяють вирішувати стратегічні задачі, які стоять перед корпорацією, а саме:

  • підвищення ефективності діяльності корпорації;
  • створення нових та удосконалення старих продуктів;
  • запровадження у виробництво результатів системних та фундаментальних досліджень.

Специфіка нематеріальних об’єктів корпоративної власності виокремлює права на них в особливий клас - клас виключних прав. Специфіка прав тягне за собою особливості охорони, визначення терміну життя об’єкту, правила обліку і господарського обігу нематеріальних об’єктів власності і, відповідно, визначає особливості управління нематеріальними активами корпорацій. Суттєво, що не кожна корпорація має однакові можливості по використанню нематеріальних активів.

До видів нематеріальних об’єктів корпоративної власності належать:

  • продукти творчої праці співробітників корпорації;
  • інформація (у тому числі конфіденційна);
  • придбання прав на будь-яку діяльність;
  • специфічні нематеріальні активи.

До продуктів творчої праці співробітників корпорації можуть бути віднесені права інтелектуальної власності. Об’єктами права інтелектуальної власності, відповідно до законодавства України, виступають літературні та художні твори, комп’ютерні програми, компіляція даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні позначення, комерційні таємниці [4, с. 499].

О. Бандурін, С. Орєхов пропонують об’єкти інтелектуальної власності класифікувати як:

  • об’єкти промислової власності;
  • об’єкти авторського права;
  • ноу-хау.

Об’єктами промислової власності пропонується визначати: винахід, корисну модель, промисловий зразок, товарний знак, фірмову назву.

Принциповою відмінністю об’єктів промислової власності від інших об’єктів інтелектуальної власності є те, що охороні підлягає закладена в них ідея, незалежно від форми, в якій вона втілилась. Патент видається автору державним органом і фіксує пріоритет - дату, коли автор у встановленій формі повідомив Патентному відомству про ідею.

Об’єктами авторського права виступають: твори (літературні та художні твори, музичні твори, твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються топографії, архітектури або науки, переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); інші твори. Авторське право розповсюджується на твори, що існують в будь-якій об’єктивній формі: письмовій, усній (публічне виконання), звуко- або відеозаписи тощо [4, с. 500-501].

«Ноу-хау» визначає технічні, управлінські або інші знання і практичний досвід технічного, комерційного, фінансового та іншого характеру, що становить комерційну таємницю, яка не оформляється патентом [35, с.370].

До «ноу-хау» відносяться в корпораціях (секрети виробництва, як: прийоми, методи і алгоритми управління, схеми комерційних угод тощо).

Створивши особливий режим, корпорації можуть охороняти як «ноу- хау» багато із тих об’єктів, яким відмовляють у захисті патентне та авторське законодавство. Так, наприклад, розпорядженням керівництва корпорації можна віднести певну інформацію до комерційної таємниці.

  • Інформація. Існує перелік відомостей про діяльність корпорації, доступ, до яких не може бути обмежений для представників органів державної влади. Крім того, законодавчо визначається склад інформації, яка має бути оприлюднена у випадку емісії цінних паперів корпорацією.

Інноваційні процеси в корпораціях в корпораціях призводять до створення складних синтетичних об’єктів інтелектуальної власності корпорації таких як програмні продукти, де акумулюються творчі зусилля багатьох працівників корпорації, конструкторська документація, аудіовізуальні твори, інформаційні ресурси, інформація, яка пов’язана із нерухомістю. Управління таким видом нематеріальних активів передбачає особливі підходи та методи.

  • Придбання прав на будь-яку діяльність. Майновими правами інтелектуальної власності виступають:

- право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

- виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Умови придбання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до законодавства.

Прикладом придбання прав на діяльність виступає використання франчайзингу, що можна спостерігати при створенні мережі «Макдональдз», «Форнетті», АЗС «ЛУКОЙЛ» тощо.

  • Специфічні нематеріальні активи набувають все більшого значення в діяльності корпорацій, серед них освіта та гудвіл (ділова репутація корпорації).

Гудвіл - це різниця між ринковою вартістю корпорації і сукупною вартістю її майна та зобов’язань. Ділова репутація може бути позитивною та негативною. Ця різниця визначається такими чинниками, як: репутація якості продукції корпорації, коло її клієнтів, кваліфікація персоналу, якість управління тощо. Цими властивостями не можна розпоряджатися окремо від самої корпорації як майновим та господарським комплексом. Ділова репутація як власність, що оцінюється, приймає участь у господарських операціях лише при реорганізації корпорації - злитті, поглинанні, продажу.