Корпоративне управління

7.3.2. Фінансово-промислові групи

Корпорація може розглядатись як інструмент інтеграції промислового та банківського капіталу. Таку організаційно-правову форму об’єднання господарюючих суб’єктів називають фінансово-промисловими групами (ФПГ). Фінансово-промислові групи - це групи взаємозв’язаних по капіталу підприємств, які включають спеціалізовані фінансові групи, які мають загальні інтереси в певних сферах діяльності і створюються з метою вирішення конкретних задач [40, с.114].

Створення фінансово-промислових груп пояснюється необхідністю створення висококонкурентної продукції, організація випуску якої підприємствами самостійно дуже ускладнена.

До складу ФПГ можуть входити комерційні та некомерційні організації, у тому числі й іноземні, за винятком суспільних та релігійних. Обов’язковим є наявність організацій, які діють у сфері виробництва товарів та послуг, а також банків та/або інших фінансово-кредитних установ. Крім названих у склад ФПГ можуть входити інвестиційні інститути, недержавні пенсійні фонди, страхові організації тощо.

Створення фінансово-промислових груп сприяє вирішенню таких задач:

  • підвищення конкурентоздатності та ефективності виробництва;
  • створення раціональних виробничих та коопераційних зв’язків;
  • зростання експортного потенціалу;
  • прискорення науково-технічного прогресу за рахунок консолідації корпоративних зусиль [40, с.115].

Отже, фінансово-промислова група може визначатись як інтеграційне об’єднання, тобто створення єдиного конгломерату зв’язків різноманітного типу між учасниками групи.

Якщо до створення фінансово-промислової групи кожна із структурних одиниць, що в неї входить, мала свою сферу діяльності, власні специфічні функції, задачі та цілі, власні особливі форми доходів, то в процесі формування фінансово-промислової групи відбувається суміщення сфер діяльності, здійснюється переплетіння функцій, мети діяльності, а головне - акумуляція, консолідація специфічних форм доходів, оскільки в рамках фінансово-промислових груп об’єднуються в єдине ціле різні форми доходів. Таким чином, можна говорити про те, що інтеграція в рамках фінансово-промислових груп передбачає наявність консолідованих доходів, сфер діяльності та функцій структурних одиниць, які входять до складу ФПГ.

Процес інтеграції капіталу відбувається за рахунок: концентрації капіталу, централізації капіталу, концентрації виробництва, залучення заощаджень населення.

Фінансово-промислові групи можуть вирішувати задачі накопичення капіталу, його прибуткового вкладання при наявності сильного фінансового ядра, яке представлено сильним фінансовим інститутом. Створення ФПГ вважається одним із найбільш оптимальних шляхів формування ефективної фінансової інфраструктури промисловості. Фінансово-промислові групи можуть самостійно здійснювати відтворення та накопичення капіталу, підвищуючи таким чином ефективність функціонування окремих комплексів і галузей економіки.

Фінансово-промислові групи як організаційно-правова форма існування бізнесу мають ряд переваг, до яких можна віднести:

  • зниження ймовірності банкрутства та підвищення фінансової стійкості підприємств-учасників;
  • можливість створення потужної матеріально-фінансової та наукової бази;
  • розширення можливостей виробництва високоякісної продукції, яка буде конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;
  • перерозподіл функцій управління за рахунок передачі частини повноважень керуючим органам ФПГ;
  • вирівнювання податкової політики підприємств-учасників ФПГ;
  • формування цінової політики, орієнтованої на створення конкурентної ціни;
  • зменшення впливу інфляції на діяльність підприємств-учасників;
  • можливість здійснення тиску на ринок товарів товарною та ціновою політикою;
  • диверсифікація фінансового та комерційного ризику за рахунок диверсифікації діяльності підприємств-учасників ФПГ.

Організаційно-правові форми ФПГ та склад учасників можуть бути різними залежно від повноти охоплення виробничого, фінансового та науково-виробничого потенціалу. Підприємства-учасники ФПГ об’єднуються навколо фінансової установи або підприємства.

За типом об’єднань розрізняють вертикальні, горизонтальні та конгломеративні ФПГ.

Вертикальні ФПГ-це об’єднання під єдиним контролем фінансової установи підприємств, які здійснюють різні стадії виробництва певного виду товарів, тобто функціонуючих за принципом замкнутого технологічного ланцюга.

Горизонтальні ФПГ - це об’єднання під єдиним контролем фінансової установи двох або більше підприємств, які мають у своєму розпорядженні повний технологічний цикл одночасно у декількох галузях. Горизонтальні ФПГ є відповіддю на стрімкий розвиток нових галузей виробництва і виступають спробою закріпити свої позиції на ринку шляхом входження у нові сфери діяльності.

Конгломеративні ФПГ — це об’єднання під контролем фінансової установи різноманітних підприємств, які знаходяться на різних стадіях виробництва, функціонують у різних галузях і не зв’язані між собою єдиним технологічним циклом або галузевою приналежністю [40, с.115-116].

Роботи, які пов’язані зі створенням фінансово-промислових груп можна умовно поділити на дві складові, які характеризуються такими самостійними організаційно-економічними рішеннями.

  1. Обґрунтування необхідності створення ФПГ. Це рішення реалізується через створення ініціативної групи підприємств-засновників ФПГ, прийняття рішення про створення ФПГ та її центральної компанії, підготовку установчих документів.
  2. Розроблення організаційного, техніко-економічного проекту формування ФПГ, визначення стратегічних напрямів розвитку.

У структурі ФПГ значне місце відводиться банкам та іншим фінансовим установам. Саме створення ФПГ зумовлено присутністю в її складі фінансової установи. Цікавість фінансових установ у створенні ФПГ зумовлена наступними міркуваннями:

- можливістю підвищення фінансової стійкості, оскільки саме фінансова установа концентрує активи членів фінансово-промислової групи;

- розширенням інвестиційних можливостей фінансової установи;

- зниженням ризику інвестицій.

Залежно від того, хто є лідером у створенні фінансово-промислової групи, центральним ланцюгом її виступає банківська установа, промислове підприємство, науково-дослідна установа, торговельне підприємство. Як правило, виокремлюють два типи фінансово-промислових груп: банківську та промислову. Для промислової характерна наявність промислового ядра, яке тісно зв’язано із фінансовими організаціями. В таких структурах фінанси мають підпорядкований характер, а вся діяльність концентрується навколо виробництва та маркетингу. В цьому разі вплив на політику ФПГ фінансових установ обмежений.

Підсилення фінансових аспектів діяльності ФПГ можливе у тому разі, коли центральною компанією групи виступає фінансова установа. Перевагами таких ФПГ є можливість концентрації капіталу для здійснення крупномасштабних інвестицій за рахунок реалізації єдиної фінансової політики.

ФПГ найбільш пристосовані до мінливих ринкових умов за рахунок диверсифікації діяльності та зменшення фінансового ризику (фінансування відбувається за рахунок власних коштів фінансово-промислових груп).

Роль фінансових установ у формуванні та діяльності фінансово- промислових груп підвищується за рахунок розширення можливостей об’єднання шляхом оптимізації фінансових потоків. Оптимізація фінансових потоків здійснюється за рахунок інвестиційного фінансування, управління фінансами корпорацій, управління проектами, лізингу та венчурного фінансування.

Інвестиційне фінансування. Кредитні установи зацікавлені у вкладанні коштів у проекти, які мають прогнозований ступінь ризику. Фінансові установи у фінансово-промислових групах виступають як депозитарні, реєстраційні, розрахунково-клірингові та консультаційні центри. Тому вони виступають ефективним інструментом для мобілізації довгострокових ресурсів. Вигоди банківських установ в цьому разі викликані наступним: виплата комісійної винагороди, частка в прибутках, диверсифікація надходжень, розпорошення фінансових ризиків.

Управління фінансами корпорацій. Управління фінансами корпорацій - це складний комплекс операцій з грошовими коштами з метою підтримання ліквідності, мінімізації ризиків та підвищення ефективності. Здійснюючи управління фінансами фінансово-промислових груп фінансові установи:

- мобілізують коротко- та довгострокові пасиви;

- здійснюють контроль за рухом грошових потоків учасників фінансово-промислової групи;

- оптимізують грошові потоки учасників фінансово-промислової групи;

- здійснюють управління грошовими коштами;

- розраховують потребу в грошових коштах та забезпечують їх своєчасне надходження;

- забезпечують додаткову доходність грошових коштів від використання тимчасово вільних грошових коштів шляхом вкладання у високо- доходні інструменти фондового ринку;

- зменшують фінансові ризики;

- здійснюють фінансове планування тощо.

Управління проектами. Ефективність інвестування капіталу банківськими установами в крупномасштабні проекти, які реалізуються учасниками фінансово-промислових груп, забезпечується управлінням проектами з боку фінансових установ. Забезпечення управління проектами фінансовими установами досягається складним комплексом робіт, які забезпечуються фінансовою установою, від першого етапу розроблення проекту до останнього - втілення. Фінансова установа обирає проект для фінансування, аналізує його обґрунтованість, розробляє загальну концепцію, оцінює ефективність його впровадження з урахуванням всіх можливих ризиків, займається підготовкою техніко-економічного обґрунтування, бізнес-плану, складає кошторис, визначає джерела фінансування, здійснює супровід при реалізації проекту.

Джерелами фінансування в цьому разі можуть бути: власні кошти підприємства та інших учасників фінансово-промислової групи; емісія акцій та інших цінних паперів (облігацій, векселів); позикові кошти фінансових установ тощо.

Кожне джерело фінансування має свої переваги та недоліки, свою вартість та ступінь ризику.

Лізинг. Поступово в Україні розвивається ринок лізингу як форми інвестування, яка дозволяє вирішувати проблеми забезпечення підприємств основними засобами на засадах оренди.

В світі найбільш поширеним способом інвестування капітальних об’єктів виступає лізинг, який передбачає володіння об’єктом лізингової угоди протягам періоду інвестування коштів із передачею права власності після закінчення терміну дії лізингової угоди або без такого. Але в Україні, за рахунок високої вартості лізингових угод, цей спосіб інвестування не набув широкого розповсюдження. Адже сумарна вартість лізингових платежів майже вдвічі перевищує вартість позикового капіталу при одержанні кредиту.

Цей метод фінансування інвестицій також має свої переваги та недоліки. При реалізації інвестиційного проекту шляхом фінансового лізингу такими перевагами виступають:

  • низькі витрати в грошовій формі (при низьких ставках на ринку позикового капіталу);
  • відсутність значних одноразових витрат;
  • зменшення ризику, пов’язаного із моральним старінням техніки або зміною кон’юнктури ринку.

Як переваги можна розглядати те, що для учасників ФПГ лізинг відкриває доступ до сучасної нової техніки, у тому числі й до ринку іноземних технологій (міжнародний лізинг), що дозволяє підвищувати конкурентоспроможність продукції, освоювати нові ринкові ніші, ефективно використовувати сировину при виробництві товарів. Для виробничих підприємств зручними є умови погашення вартості лізингового майна. Здійснювати платежі можна як у грошовій формі, так і у вигляді продукції, яка вироблена на лізинговому майні (компенсаційний лізинг).

Венчурне фінансування. Венчурний бізнес - створення та фінансування інноваційних груп, які зайняті науково-дослідними розробками, впровадженням нововведень у виробництво. За допомогою мобілізації коштів крупних фінансових інститутів формуються основні фонди венчурних компаній. Самостійне фінансування розробниками ідеї обмежене, але існує дуже високий ступінь ризику при створенні венчурів, оскільки за даними світової практики існування таких компаній лише частина проектів може бути доведена до крупномасштабної реалізації. Дані статистики свідчать, що 15% ризикових компаній розвалюється. У разі ж доведення до промислового виробництва ідеї 25% компаній працює зі збитком, 30% мають беззбиткове виробництво; 30% - приносять прибуток, а 5% із них приносять надприбутки, коли вкладені кошти дають прибуток 1:10 і більше [40, с.128].

Отже, фінансово-промислові групи виступають одним із видів корпоративних об’єднань, які дозволяють значною мірою підвищувати конкурентні переваги учасників об’єднання та сприяти забезпеченню їх фінансової стійкості.