• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Корпоративне управління

6.3. Методи управління корпоративною власністю

Реалізацію управління забезпечує використання певних методів. Методи - це способи (прийоми) цілеспрямованого впливу суб’єкта на об’єкт для досягнення поставленої мети. Методи менеджменту трактуються як спосіб пізнання, дослідження об’єкта управління і як прийом, спосіб практичної управлінської діяльності [58, с. 150].

Управлінський метод характеризує зміст процесу управління й означає спосіб здійснення управлінської діяльності.

Метод управління - це інструмент реалізації управлінської діяльності. Обрання певного методу управління повинно бути обґрунтованим. Лише тоді управління буде ефективним. Оптимальний набір методів управління, спрямований на один і той самий об’єкт управління, буде видозмінюватись залежно від цілей та пріоритетів управління. Найбільш широко в корпораціях використовуються адміністративні, економічні та організаційні методи управління корпоративною власністю.

Адміністративні методи управління - це засоби впливу через систему регламентованих організаційних правил шляхом доведення та виконання адміністративних рішень, які не обговорюються, і грунтуються на вертикальних ієрархічних зв’язках корпорації.

За допомогою адміністративних методів здійснюється прямий директивний вплив на об’єкт корпоративної власності. Вони базуються на обов’язковому виконанні положень, інструкцій, наказів, розпоряджень, вказівок і резолюцій керівника.

Основою існування організаційних методы є здійснення організаційних зв’язків між окремими елементами керованої системи. В цьому разі відбувається закріплення певних обов’язків щодо управління корпоративною власністю за корпорацією в цілому та окремими структурними підрозділами. Способами організаційного впливу на корпоративну власність виступають: регламентування, нормування та інструктування.

Регламентування - це спосіб організаційного впливу, який полягає в розробці і введенні в дію організаційних положень, обов’язкових для виконання і діючих протягом точно визначеного цими положеннями періоду. До складу регламентуючих організаційних положень входять:

• розробка загально-організаційних положень (статут, установчі документи);
• розробка функціональних положень (організаційна структура, положення про структурні підрозділи);
• посадове регламентування (штатний розпис і посадові інструкції). Нормування - спосіб організаційного впливу, який полягає у визначенні норм і нормативів, регламентуючих діяльність корпорації, виробничих процесів та окремих виконавців. В практиці управління використовують норми часу, виходу, стандарти, норми виробітку, нормативи чисельності, норми обслуговування, керованості тощо. Нормування дозволяє уникнути невиробничих втрат і побудувати оптимальну систему витрат в організації.

Комплексне використання нормативів має велике значення для планування діяльності організації, при обґрунтуванні управлінських рішень. Обґрунтованість норм та нормативів підвищує реальність завдань та сприяє встановленню реальних термінів досягнення цілі.

Інструктування - це найбільш м’який спосіб організаційного впливу, який полягає у доведенні до виконавців умов роботи. Інструктування завжди відбувається у формі методичної та інформаційної допомоги, спрямованої на виконання певних видів робіт. При цьому виконавець може обирати найбільш прийнятні для себе засоби досягнення поставленої мети.

Економічні методи управління - це методи цілеспрямованого впливу на об’єкт управління, які побудовані на забезпеченні економічних інтересів організації або окремої людини.

Економічні методи спрямовані на виконання управлінського рішення через систему умов, що робить його економічно вигідним для корпорації в цілому та кожного працівника.

Економічні методи працюють через розробку економічних стимулів, які спрямовані на виробничі колективи та окремих виконавців шляхом визначення системи економічних показників, націлених на активізацію діяльності і підвищення зацікавленості в якісній роботі, економії ресурсів, впровадженні інновацій, підвищенні ефективності функціонування як окремих виконавців, так і системи в цілому.

Максимальний ефект дії економічних методів можливий лише у тому випадку, коли чітко визначається особиста або організаційна вигода у разі досягнення конкретної організаційної цілі або виконання конкретного завдання. Тут зацікавленість кожного поставлена у залежність до досягнення загальних показників ефективності діяльності організації.

Обрання певного методу управління залежить від багатьох факторів, таких як: характеристика об’єкта та суб’єкта управління, ситуація, ресурси організації. Кожний метод управління має як позитивний, так і негативний вплив на об’єкт управління. Головна мета при визначенні та застосуванні обраного методу - зменшення негативних наслідків управлінського впливу [34, 58].

Застосування будь-якого методу управління корпоративною власністю призводить до зміни її формальних характеристик. Тому однією із основних проблем керівників, що здійснюють такий вплив є передбачення результатів управлінської дії.

При цьому методи управління можуть бути розподілені за рівнями застосування суб´єктами управління:

- державний;

- галузевий;

- муніципальний;

- корпоративний;

- на рівні окремого підприємства.

За об’єктом управління можуть бути методи управлінської діяльності, що спрямовані на: персонал, фінанси, інновації, маркетинг, товарно- матеріальні запаси, інвестиції, виробництво, власність. В цьому разі при визначенні методів управління керуються спеціальними знаннями.

Методи управління корпоративною власністю - це способи здійснення управлінської діяльності, за допомогою яких виконуються функції управління і забезпечується реалізація цілей і задач діяльності корпорації, спрямованих на ефективне використання корпоративної власності в межах повноважень і компетенції менеджера, який їх використовує.