Корпоративне управління

5.1.3. Планування та реалізація стратегії

М. Мескон, М. Альберт та Ф. Хедоурі вважають, що процес стратегічного планування є тією парасолькою, під якою укриваються всі управлінські функції, оскільки саме стратегічне планування визначає чіткий спосіб оцінки цілі або напряму корпоративного підприємства та забезпечує основу для управління членами організації. На думку цих науковців, стратегічне планування є набором дій та рішень, здійснених керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей.

У процес стратегічного планування М. Мескон, М. Альберт та Ф. Хедоурі вкладають розуміння того, що він складається із наступних послідовних етапів: визначення місії організації, встановлення цілей організації, оцінка та аналіз зовнішнього середовища, управлінське визначення сильних та слабких сторін організації, аналіз стратегічних альтернатив, вибір стратегії, реалізація стратегії та оцінювання стратегії [32, с. 256-257].

Стратегічне планування розглядають як набір дій та рішень, що здійснюється керівництвом, і веде до розробки специфічних стратегій, які призначені для досягнення цілей організації. Це інструмент, який допомагає в прийнятті управлінських рішень.

Стратегічне планування виокремлює наступні види управлінської діяльності:

розподіл ресурсів;
адаптація до зовнішнього середовища;
внутрішня координація;
організаційне стратегічне передбачення.

Ця позиція представлена в працях американського дослідника Пітера Лоранжа та в підручниках деяких російських науковців.

Українські науковці говорять про стратегічне управління як про спосіб управління, що застосовується в умовах:

появи нових, більш складних завдань, які обумовлені динамічністю та невизначеністю зовнішніх обставин;
швидкої зміни завдань та реакцій організації щодо капіталовкладень, організаційних форм;
високої ціни помилок від неправильних рішень;
відсутності формалізованих та звичних процедур вирішення завдань.

Прийнята стратегія повинна бути розроблена таким чином, щоб не лише залишатись гнучкою протягом тривалого часу, але й бути досить легко адаптованою до змін зовнішнього середовища, щоб за необхідності можна було здійснити модифікацію та переорієнтацію цієї стратегії.

Стратегічне планування - це розробка стратегії діяльності організації на певний термін. Стратегічне планування вимагає усвідомлення стану та шляхів розвитку організації для збереження організації в довгостроковому періоді, а для цього потрібно вміти передбачати довгострокові зміни у зовнішньому середовищі, що формує бізнес.

Метт Еванс у своїй роботі “Стратегічне планування” визначає, що найкращий ефект стратегічне планування дає, якщо:

1) в організації налагоджена система управління;

2) організація має відпрацьовані канали комунікацій;

3) організація відкрита для нових ідей;

4) в організації відсутнє панування бюрократії.

У стратегічному плануванні однією із основних проблем виступає необхідність посилення керованості підприємств, оскільки прийняття стратегічних рішень пов’язане із реакцією керівників на неочікувані можливості та проблеми. Посилення керованості викликає необхідність вирішення проблем, які пов’язані із посиленням опору персоналу підприємства та необхідністю формалізації стратегічного плану.

Крім того, однією із основних задач стратегічного планування виступає формалізація стратегічного плану, яка полягає у системному відпрацюванні підходів до адаптації стратегії в умовах важко прогнозованих змін зовнішнього середовища.

Формалізація стратегічного плану на рівні організації полягає у наступному:

визначенні необхідних параметрів для вимірювання планових показників організаційної стратегії;
побудові причинно-наслідкових зв’язків між стратегічними задачами окремих функціональних площин;
визначенні критеріїв виконання поставлених задач;
визначенні цільових значень показників;
розробці планів стратегічних ініціатив, спрямованих на досягнення цільових значень показників;
визначенні співробітників, які відповідають за досягнення цільових показників.