• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Корпоративне управління

4.4. Інформація в організації корпоративного управління

Інформація відіграє суттєву роль в діяльності та ефективності функціонування корпорацій. Доступність та достовірність інформації дозволяє задовольняти інвестиційні потреби корпорацій, будувати ефективні взаємовідносини із зацікавленими особами, зменшувати напругу серед учасників корпоративних відносин.

Інформація є основою ефективного корпоративного управління.

М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі пишуть, що майже все, що роблять керівники, щоб полегшити організації досягнення цілей, потребує ефективного обміну інформацією... [36, с. 165].

Всі види інформації присутні в інформаційних потоках корпорації. На думку О.Є. Кузьміна, інформація - це сукупність повідомлень, які відображають конкретний аспект явища, події, виробничо-господарської діяльності [26, с. 230].

Головною задачею при зборі інформації в управлінні корпорацією виступає підвищення ступеня інформованості. Ступінь інформованості - це співвідношення фактичного обсягу інформації до потрібного. Критеріями забезпечення інформації виступають:

• повнота (кількість інформації та ступінь відображення проблеми);
• значимість (відповідність отриманої інформації визначеним критеріям);
• надійність (визначається джерелом надходження інформації та рівнем компетенції тих, хто її надає);
• зрозумілість (форма надання інформації повинна відповідати статусу особи, яка нею користується);
• актуальність (своєчасність надання інформації, оскільки їй притаманна властивість застарівати);
• гнучкість (можливість використання одержаної інформації для вирішення інших проблем);
• ефективність (витрати на одержання інформації не повинні перевищувати ефект від її використання);
• захищеність (інформація повинна бути захищена від зовнішнього втручання).

Вся інформація, яку можна використовувати в діяльності корпорацій, може бути поділена на кількісну - ту, яка може бути виражена кількісно, та якісну - ту, яка може накопичуватись у вигляді суджень, думок, експертних оцінок тощо. Основними характеристиками інформації мають бути:

• лаконічність - інформація має бути чіткою, не містити нічого зайвого і не концентрувати увагу її користувача на несуттєвих відомостях або таких, що не належать до справи;
• точність - користувач повинен бути впевненим, що інформація не містить помилок або пропусків, а також що вона навмисно не викривлена;
• оперативність - інформація повинна передаватись у терміни, які дають можливість швидко зорієнтуватись та своєчасно приймати прийняти ефективне управлінське рішення;
• співставність - інформація, яка одержана в різний час і по різних відділах та підрозділах, повинна бути співставною;
• доцільність - інформація повинна відповідати тій меті, задля якої вона підготовлена, тобто вона повинна допомагати у вирішенні конкретних управлінських задач;
• рентабельність - підготовка інформації не повинна коштувати більше, ніж вигоди, які будуть одержані від її використання, тобто витрати з підготовки інформації не повинні перевищувати економічний ефект від її використання;
• об ’єктивність - інформація повинна давати об’єктивну оцінку ситуації;
• адресність - інформація повинна відповідати вимогам конкретного користувача і відповідати рівню його підготовленості і стану в ієрархії корпорації;
• аполітичність - інформація, яка використовується для внутрішніх управлінських рішень, повинна містити дані поточного експрес-аналізу або передбачати можливість проведення наступного аналізу з найменшими витратами;
• корисність - інформація повинна звертати увагу керівників до сфер потенційного ризику і об’єктивно оцінювати роботу менеджерів корпорації;
• конфіденційність - управлінська інформація носить конфіденційний характер і потребує захисту.

Інформація в корпорації може бути розрахована на внутрішнє користування та зовнішнє. Інформація, що розкривається товариством, повинна бути суттєвою та повною.

Корпорація повинна своєчасно та доступними засобами розкривати повну і достовірну інформацію з усіх суттєвих питань, що стосуються її діяльності, з метою надання можливості користувачам інформації (акціонерам, кредиторам, потенційним інвесторам тощо) приймати виважені рішення.

Прозорість та належне розкриття інформації є невід’ємною умовою ефективного корпоративного управління. Діяльність корпорації у прозорому режимі, за зрозумілими для всіх «правилами гри» дозволяє підвищити її ефективність, сприяє захисту та реалізації прав інвесторів, залученню внутрішніх і зовнішніх інвестицій.

Наявність своєчасної, достовірної та вичерпної інформації що корпорацію є важливою умовою для здійснення акціонерами та потенційними інвесторами об’єктивної оцінки фінансово-економічного стану корпорації та для прийняття ними виважених рішень щодо придбання або відчуження цінних паперів, а також голосування на загальних зборах акціонерів. Розкриття інформації про корпорацію є необхідною передумовою довіри-до корпорації з боку інвесторів, що сприяє залученню капіталу. Розкриття інформації має велике значення для підвищення ефективності діяльності самої корпорації, оскільки повна та достовірна інформація надає можливість керівництву об’єктивно оцінити досягнення корпорації та розробити стратегію її подальшого розвитку.

Суттєвою вважається інформація, відсутність або неправильне відображення якої може вплинути на прийняття рішень користувачами цієї інформації. Виходячи з цього, корпорація зобов’язана при визначенні суттєвої інформації враховувати інтереси та потреби користувачів інформації та розкривати більш детальну інформацію, яка є важливою і може суттєво вплинути на прийняття користувачами зважених рішень.

До суттєвої інформації, яку корпорація повинна регулярно розкривати, належать, зокрема, відомості про:

- Мету та стратегію корпорації. Мета корпорації може полягати як у досягненні певних фінансових показників діяльності, так і у розвитку нових напрямів діяльності, розширенні асортименту товарів та послуг, виходу на нові ринки тощо. Корпорація повинна зазначати, коли вона планує досягти своєї мети. Крім комерційної мети доцільно розкривати свою кадрову політику, політику в соціальній сфері, у галузі охорони навколишнього середовища тощо. Така інформація може бути корисною для інвесторів та інших користувачів інформації з тим, щоб оцінити заходи, за допомогою яких корпорація досягає своєї мети та реалізує стратегію.

- Результати фінансової та операційної діяльності. Результати фінансової діяльності корпорації мають надзвичайно велике значення для прийняття інвестиційних рішень. Тому корпорація повинна розкривати фінансові звіти за останні три фінансові роки (у складі балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та приміток до звітів), перевірені аудитором. Крім того розкривається оцінка змін у складі та структурі активів за останні три роки, оцінка поточної та перспективної ліквідності активів, аналіз рентабельності товариства тощо.

- Структуру власності та контролю над корпорацією. Офіційне розкриття інформації про реальних власників корпорації, які володіють значним пакетом акцій, є важливою складовою прозорості її діяльності. Акціонери (інвестори) повинні знати, хто є їх основними партнерами у бізнесі. Крім того, така інформація має велике значення для визначенняакціонером власної позиції щодо реалізації права голосу на загальних зборах акціонерів, визначення операцій із пов’язаними особами та захисту інтересів акціонерів під час поглинання. Акціонерне товариство повинно розкривати інформацію про осіб, які є власниками 5 відсотків та більше акцій. Найкраща міжнародна практика передбачає розкриття інформації не тільки про безпосередніх, а й про опосередкованих власників значних пакетів акцій публічних компаній.

- Посадових осіб органів управління, розмір їх винагороди, володіння акціями. Корпорація повинна розкривати інформацію про посадових осіб органів управління, що дозволить користувачам оцінити їх досвід, кваліфікацію, незалежність, їх внесок у загальний добробут корпорації тощо. Ця інформація повинна включати, зокрема, інформацію про володіння посадовими особами акціями корпорації, розмір винагороди (індивідуальної або сукупної), що виплачується цим особам.

- Істотні фактори ризику, що впливають на діяльність корпорації. Корпорація повинна розкривати інформацію про істотні фактори ризику, які можуть вплинути на фінансовий стан та результати господарської діяльності в майбутньому і які можна з достатньою мірою впевненості спрогнозувати. До таких факторів ризику можуть відноситись фактори, які пов’язані з функціонуванням певної галузі економіки, фінансових ринків, рівнем відсоткової ставки, а також фактори, які впливають на конкретну корпорацію, зокрема, пов’язані з забезпеченням сировиною, ринками збуту, потенційною відповідальністю за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища тощо.

- Дотримання корпорацією Принципів корпоративного управління. Застосування корпорацією принципів ефективного корпоративного управління є важливим показником стану корпоративного управління та проявом поваги до прав та законних інтересів акціонерів та інвесторів.

Інформація, що розкривається корпорацією, має бути повною, тобто містити всі дані про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі. При розкритті інформації корпорація не повинна обмежуватися лише фактичними відомостями, а й розкривати обгрунтовані прогнози стосовно майбутніх результатів господарської діяльності та фінансового стану товариства.

Перелік інформації, який був наведений вище, відносить цю інформацію до регулярної або періодичною. Періодичність відкриття цієї інформації визначається статутом та законами, що регулюють діяльність корпорації.

Крім регулярної інформації корпорацією розкривається особлива інформація, що містить суттєві події та зміни, які можуть впливати на стан корпорації, вартість її цінних паперів та (або) розмір доходу за ними.

До суттєвої інформації, яку корпорація повинна розкривати у складі особливої інформації (крім відомостей, оприлюднення яких вимагається згідно з чинним законодавством), належать, зокрема, відомості про:

- збільшення, зменшення розміру статутного капіталу;

- випуск облігацій;

- придбання корпорацією власних акцій;

- суттєві зміни у структурі акціонерного капіталу (поява у системі реєстраторського (депозитарного) обліку корпорації особи, частка якої становить або перевищує 10, 25, 40, 50, 60, 75 відсотків у статутному капіталі);

- вчинення правочину, якщо вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує 10 відсотків вартості активів корпорації на дату його вчинення;

- будь-які судові справи (включаючи ті, що пов’язані з банкрутством, управлінням майном тощо) проти корпорації або третіх сторін, що можуть мати або мали в нещодавньому минулому значний вплив на фінансовий стан або прибутковість корпорації;

- зміна реєстратора або депозитарію корпорації;

- факти лістингу (делістингу) цінних паперів корпорації.

Корпорація повинна розкривати особливу інформацію протягом двохднів після виникнення відповідної події чи зміни.

Інформація, що розкривається корпорацією, повинна бути достовірною, тобто такою, що сприяє чіткому та повному уявленню про дійсний фінансовий стан корпорації та результати її діяльності, не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів інформації. Неточна інформація може призвести до прийняття хибних рішень та спричинити збитки як корпорації, так і користувачам інформації.

Достовірність інформації, яка розкривається корпорацією, має бути забезпечена завдяки:

- запровадженню міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

- проведенню незалежного зовнішнього аудиту;

- здійсненню ефективного внутрішнього контролю за достовірністю інформації.

Інформація, яка розкривається для користувачів, може вважатися настільки якісною, наскільки якісними є стандарти, згідно з якими вона готується. Тому корпорація повинна складати та розкривати регулярну фінансову звітність (річну та квартальну) відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, розроблених Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Використання корпорацією міжнародних стандартів має допомогти визначати з врахуванням потреб корпорації у захисті конфіденційної інформації та комерційної таємниці.

Загальні засади інформаційної політики корпорації повинні бути закріплені у внутрішніх документах, які підлягають затвердженню наглядовою радою або загальними зборами акціонерів.

Інформаційна політика корпорації повинна регулювати ключові питання розкриття інформації, у тому числі:

- обсяг інформації, що підлягає розкриттю;

- порядок розкриття інформації (порядок надання інформації на запит зацікавлених осіб);

- обмеження щодо розкриття інформації, в тому числі порядок визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, їх збереження та доступ до них;

- обсяг повноважень органів товариства щодо підготовки, розкриття, збереження інформації та контролю за реалізацію інформаційної політики товариства.

Інформаційна політика корпорації має базуватися на чинному законодавстві та бути спрямованою на повне, точне та своєчасне розкриття інформації у формах, передбачених чинним законодавством України. Водночас інформаційна політика корпорації не повинна обмежуватися виключно рамками чинного законодавства і має передбачати розкриття додаткової інформації, оприлюднення якої не повинно порушувати як положень чинного законодавства України, так і права корпорації на конфіденційну інформацію та комерційну таємницю і створення надійної системи її захисту (наприклад, регулярне розкриття інформації про фінансовий стан і результати діяльності корпорації за квартал у формі квартального звіту).

Наглядова рада повинна бути гарантом існування у корпорації ефективної системи розкриття інформації та нести відповідальність за розкриття повної та достовірної інформації.

Виконавчий орган повинен відповідати за реалізацію інформаційної політики корпорації. Реалізувати це положення можна шляхом призначення особи, відповідальної за організацію процесу розкриття інформації, до повноважень якої повинні бути віднесені функції щодо забезпечення доступу до відкритої інформації. Ці функції доцільно покласти на корпоративного секретаря.

Особливе місце у використанні інформацією про корпорацію належить акціонерам. Повнота та достовірність інформації у цьому разі дає можливість захищати їх права та інтереси.

Право на отримання інформації про товариство є одним з головних прав акціонера. Лише на підставі повної, достовірної та своєчасної інформації про товариство акціонер може прийняти виважене рішення стосовно своєї інвестиції та реалізувати більшість своїх прав.

У внутрішніх документах товариства повинні бути передбачені засади інформаційної політики, спрямованої на забезпечення можливості акціонера іцодо вільного та необтяжливого доступу до інформації про товариство, а також повинен бути встановлений перелік документів, до яких акціонер має доступ [47].

Корпорація повинна розробити та запровадити необхідні внутрішні механізми з метою запобігання неправомірному використанню інсайдєр- ської інформації посадовими особами корпорації та іншими інсайдерами.

Інсайдерська інформація - це інформація про емітента цінних паперів, його цінні папери та угоди з ними, яка одночасно є істотною і не є оприлюдненою та розкриття якої вплине або може вплинути на ринкову вартість цих цінних паперів чи розмір доходу за ними. Використання інсайдерської інформації посадовими особами та іншими інсайдерами суперечить принципу рівного ставлення до акціонерів, оскільки така практика дає можливість одним особам здійснювати торгові операції з цінними паперами корпорації на підставі інформації, яка не є оприлюдненою для інших осіб.

Корпорація повинна передбачити у своїх внутрішніх документах обов’язок посадових осіб та інших інсайдерів не розголошувати інсайдерську інформацію третім особам та утримуватись від купівлі-продажу цінних паперів товариства до моменту оприлюднення такої інформації.