Корпоративне управління

1.1.2. Корпорація як організаційно-правова форма об’єднання підприємств

Господарський кодекс України визначає такі організаційно-правові форми об’єднань підприємств.

Господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація - договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації та кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті має бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств-учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Консорціум - тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн - статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Корпорація - договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації [38, с. 95].

Таким чином українське законодавство розглядає корпорацію як добровільне договірне об’єднання підприємств та як кооперативні підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

В літературі з корпоративного управління часто наводяться типи корпоративних об’єднань, а саме: картель, корнер, синдикат, трест, концерн, консорціум, фінансово-промислові групи, конгломерат, холдинг, союз асоціація, франчайза [40, с.52, 3].

Визначення названих корпоративних об’єднань наведемо за підручником Орєхова С.О. та Селезньова В.А. «Основи корпоративного управління» [40, с. 52-54].

Картель - одна із основних форм об’єднань, яка створюється для монополізації та розподілу ринку шляхом визначення обсягів (квот) виробництва та реалізації продукції, умов збуту товарів та найму робочої сили, цін і термінів платежів, раціоналізації виробництва та управління, обміні партнерами. Картелі можуть бути внутрішні, експортні, імпортні та міжнародні.

Корнер - форма корпоративних об’єднань, метою створення якої є акумулювання, перерозподіл та використання капіталу для оволодіння ринком будь-якого товару. Об’єднаний капітал використовується для скуповування акцій окремих корпорацій, які цікавлять корнер, для того, щоб в майбутньому їх можна було перепродати, або заволодіти контрольним пакетом акцій.

Синдикат - об’єднання підприємств, які випускають однорідну продукцію, з метою організації її колективного збуту через єдину торгову мережу. Основною метою створення синдикатів є вирішення проблеми збуту, але в цьому разі корпорації, що об’єднались у синдикат втрачають власну комерційну самостійність.

Трест - об’єднання підприємств, які в результаті такого об’єднання втрачають власну самостійність, керуються у своїй діяльності рішеннями керуючого центру.

Фінансово-промислова група - зареєстрована у встановленому порядку група юридично незалежних підприємств, фінансових та інвестиційних інститутів, які об’єднали свої матеріальні ресурси та капітали для досягнення загальної економічної мети.

Конгломерат - група підприємств, які належать одній фірмі, здійснюють одну або більше стадій виробництва різнорідних товарів і не конкурують один із одним.

Холдинг - акціонерна компанія, яка володіє контрольним пакетом акцій однієї або декількох корпорацій, керує їх діяльністю та визначає загальну стратегію розвитку.

Союз - об’єднання яке здійснюється за галузевою, територіальною або іншою ознакою з метою забезпечення загальних інтересів учасників у державних, міжнародних та інших організаціях.

Франчайза - об’єднання, в основі якого лежить зобов’язання корпорації у забезпеченні товарами, рекламними послугами, технологіями, послугами у площині менеджменту, маркетингу із урахуванням місцевих умов або особливостей ведення бізнесу організацій, які працюють під єдиною товарною маркою.

Основними цілями об’єднання підприємств у корпоративні об’єднання виступають:

  • збільшення частки ринку;
  • підвищення якості товарів, що пропонуються ринку;
  • зниження витрат порівняно із конкурентами;
  • розширення асортименту продукції;
  • підсилення репутації на ринку;
  • зростання доходів;
  • покращення дивідендної політики;
  • підвищення конкурентного статусу;
  • зростання доходів на капітал, що інвестується;
  • підвищення кредитного та облігаційного рейтингів;
  • зростання грошових потоків;
  • прискорення операційного та фінансового циклів;
  • оптимізація джерел фінансування діяльності.

І хоча корпорація в перекладі з латинської (corporatio) означає союз, товариство, об’єднання, у сучасному розумінні корпорація розглядається як оптимальна форма організації великомасштабного виробництва товарів та послуг в умовах ринкової економіки [28, с. 55]. Саме корпорації складають основу економіки розвинутих країн світу. Про це свідчать дані, наведені у табл. 1.4.

Таблиця 1.4. Зіставлення кількості корпорацій та їх частки в обсягах продаж по окремих країнах світу, %

Країни світу

Питома вага корпорацій

] Іоказники за

роками

2001

2002

2003

2004

2005

США

у загальній кількості підприємств

32,5

34,9

37,6

58,9

59,7

у загальних обсягах продажів

68,9

72,8

74,3

80,7

85,9

Японія

у сумарній частці доходів

62,4

69,8

75,4

80,1

89,6

у загальній кількості підприємств

37,4

39,5

31,7

45,9

56,8

у загальних обсягах продажів

65,2

68,4

72,8

77,4

80,1

Великобританія

у сумарній частці доходів

50,7

55,5

62,1

64,6

72,0

у загальній кількості підприємств

25,0

36,4

38,5

38,9

41,7

у загальних обсягах продажів

47,4

52,1

60,8

64,6

72,8

Німеччина

у сумарній частці доходів

39,4

41,6

54,8

61,0

68,7

у загальній кількості підприємств

23,0

25,3

27,5

38,9

40,8

у загальних обсягах продажів

27,4

32,1

53,8

59,7

65,4

Франція

у сумарній частці доходів

44,7

49,6

52,9

58,5

62,9

у загальній кількості підприємств

20,9

22,7

34,3

36,2

38,7

у загальних обсягах продажів

20,3

25,6

30,9

35,3

42,9

у сумарній частці доходів

41,8

47,4

50,8

52,7

58,4

Так, найвищу питому вагу корпорації займають в структурі підприємств США - 59,7% у 2005 p., що забезпечує 85,9% обсягів продажів цієї країни. На долю корпорацій у Франції припадає 42,9% обсягів продаж, в той час як чисельність корпорацій складає в цій країні 38,7% від загальної кількості підприємств - це найменші показники серед країн, що розглядаються.

Крім того, слід відзначити високі темпи приросту кількості корпорацій у країнах, які представлені у табл. 1.4. Це свідчить про позитивну динаміку розвитку цієї форми підприємництва. Іще однією характерною рисою відрізняється діяльність корпорацій. Питома вага обсягу доходів корпорацій перевищує їхню частку в загальній кількості підприємств.

Слід зазначити, що Брігхем Ю. та Х’юстон Дж., визначаючи форми організації приватних компаній класифікують їх таким чином: одноосібне володіння, партнерство або товариство, корпорація [13, с. 21-25]. Вони дають такі відмінності між цими формами організації бізнесу (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Порівняльна характеристика форм організації приватних компаній

Форми

організації

бізнесу

Переваги

Недоліки

Одноосібне

володіння

Відносно просте та дешеве створення Незначна кількість нормативних актів регулювання Спрощена система оподаткування

Обмеженість джерел фінансування Особисті зобов’язання по боргах підприємства

Термін життя підприємства обмежується терміном життя власника

Товариство

Різні форми заснування Спрощена система оподаткування

Обмеженість джерел фінансування Особисті зобов’язання по боргах підприємства

Термін життя підприємства обмежений

Проблеми при передачі часток (паїв) іншим особам

Корпорація

Необмежений термін життя

Висока ліквідність власності

Обмежена відповідальність

Можливість зростання вартості корпорації для власників

Прибуток корпорації оподатковується двічі (податок на прибуток при визначенні результатів діяльності корпорацій, податок на доходи фізичних осіб при виплаті дивідендів)

Ускладнений порядок реєстрації Ускладнена процедура звітності

Джерело

Складено за 12, с.21-25]

Таким чином корпорація має наступні переваги перед іншими формами ведення бізнесу: необмежений термін існування, високий ступінь ліквідності корпоративних прав, обмежена відповідальність за зобов’язаннями корпорації, капіталізація, тобто можливість зростання вартості активів.

І навіть існуючі недоліки такої форми ведення бізнесу як корпорація (подвійне оподаткування, ускладнений порядок реєстрації та звітування) не стримують темпи зростання корпорацій в економіках розвинутих країн світу.