Освітньо-професійні стандарти у контексті реформування системи підготовки кадрів

ISCO-08 Кваліфікаційний рівень	Групи ISCED-97
4	6 - Друга стадія (другий ступінь) третинної освіти, яка веде до дослідницької кваліфікації (третій ступінь)
	5a - Перша стадія третинної освіти, 1-й ступінь (середня тривалість)
3	5b - Перша стадія третинної освіти (коротка або середня тривалість)
2	4 – Післясередня шкільна освіта (не третинна освіта) 3 - Верхній рівень середньої освіти
	2 - Нижчий рівень середньої освіти
1	1 - Початковий рівень освіти

Таблиця 3 Відповідність чотирьох кваліфікаційних рівнів ІSCО-08 рівням освіти ISCED-97

Необхідно підкреслити, що вимоги до формальної освіти та професійної підготовки є тільки одним компонентом вимірювання кваліфікаційного рівня і розглядаються як індикативні. Найважливішою детермінантою кваліфікаційного рівня є природа завдань, виконуваних за певною професією, відносно характерних завдань, визначених для кожного кваліфікаційного рівня.

В ІSCО-08 буде наведено визначення кожного із чотирьох кваліфікаційних рівнів ІSCО. Передбачається, що ці визначення не змінюватимуть меж між кваліфікаційними рівнями, що використовуються в ІSCО-88. Їх буде призначено для того, щоб пояснювати ці межі та використовувати у тих випадках, коли вимоги до формальної освіти не можуть бути найзручнішим методом вимірювання кваліфікаційного рівня якої-небудь конкретної професії. У кожному із зазначених визначень буде наведено приклади:

• типових або характерних завдань, виконуваних на кожному кваліфікаційному рівні;
• типів необхідних кваліфікацій (у широкому значенні);
• типових професій, класифікованих на цьому кваліфікаційному рівні.

Концепція кваліфікаційної спеціалізації застосовується головним чином на верхньому рівні класифікації (великі групи). Це означає, що вісім із десяти великих груп в ІSCО-08 містять професії тільки одного із чотирьох кваліфікаційних рівнів. Наприклад, велика група 2 ІSCО "Професіонали" включає тільки професії, що належать до найвищого четвертого кваліфікаційного рівня ІSCО, тобто рівня магістра та академічно спрямованого бакалавра.

Кваліфікаційна спеціалізація розглядається відносно чотирьох концептуальних понять:

• необхідна галузь знань;
• устаткування (машини) та інструменти, що використовуються ;
• матеріал, над/ або з яким працюють;
• види вироблюваних товарів або послуг, що надаються.

У межах кожної великої групи ІSCО професії розподілено між одиничними (початковими), малими групами та підгрупами, головним чином на основі відповідних аспектів кваліфікаційної спеціалізації. У випадку ж великої групи 1 ІSCО-08 "Менеджери, старші посадовці та законодавці" та великої групи 0 "Військові професії" концепція кваліфікаційної спеціалізації застосовується головним чином на другому ієрархічному рівні.

Як уже відзначалося, у світі існують регіональні версії ІSCО-88, наприклад, у країнах Західної Європи застосовується Міжнародна стандартна класифікації професії для країн Євросоюзу (ISCO-88 (СОМ), яку було розроблено з метою порівняння на міжнародному рівні професійно-класифікаційної інформації, отриманої в результаті статистичних досліджень, переписів та опитувань населення у межах країн ЄС.

Цю класифікацію побудовано на засадах ISCO-88 і тісно з нею пов'язано. Її слід розглядати не як альтернативу ISCO-88, а як варіант погодженої інтерпретації ISCO-88 для її використання у межах ЄС з метою порівняння різноманітної професійної інформації.

На зустрічі національних експертів із класифікації професій країн Європейської співдружності 29 березня 1990 р. було вирішено, що ISCO-88 у відповідному модифікованому форматі стане основою міжнародної класифікації для забезпечення можливості порівняння відповідної статистичної інформації. У ході цієї зустрічі було розглянуто також різні альтернативні стратегії побудови національних класифікацій та забезпечення можливості їх зіставлення з ISСО-88 (СОМ). При цьому було розглянуто такі варіанти:

1. Подвійне кодування професійної інформації (згідно з ISCO-88 (СОМ) і відповідно до національних класифікаційних систем) для тих країн, які не використовують ISCO-88 для своїх національних класифікаційних систем.

2. Стратегія розширеного перекодування, що може використовуватися країнами, в яких застосовується менш детальна система групування професій, тобто коли існуючі найменування професій в рамках національної системи класифікації можуть бути віднесеними до різних класифікаційних груп у рамках ISCO-88 (СОМ). У цьому випадку було рекомендовано, щоб відповідні країни робили свою класифікацію більш детальною, щоб назви професій, які містяться в них, можна було однозначно відносити тільки до однієї певної класифікаційної групи ISCO-88 (СОМ).

3. Побудова національних класифікацій у такому вигляді, коли б вона відповідала ISCO-88 (СОМ) на рівні великих, середніх і малих груп.

4. Максимальна деталізація національних професійних класифікацій до практично повної відповідності найдокладнішим групам класифікації
ISCO-88 (СОМ).

У результаті виконаної роботи експертами з професійної класифікації країн ЄС було створено проект ISCO-88 (СОМ).

У ході роботи над його створенням було виділено 3 найбільш важливі групи проблемних підходів до класифікації різних професійних категорій:

- професії управлінців або менеджерів;

- професії держслужбовців;

- професії, що належать до сільського господарства.

Саме із цими професійними категоріями і пов'язано найістотніші відмінності між ISCO-88 і ISCO-88 (СОМ). Наприклад, ISCO-88 чітко розділяє професії корпоративних менеджерів (або керівників підприємств, установ та організацій) і професії загальних або генеральних менеджерів (фактично керівників підприємств без апарату управлінь, тобто малих фірм). При цьому за основу розподілу цих професій береться загальна чисельність управлінців, які беруть участь у керівництві певним підприємством, установою або організацією. Там, де їх чисельність перевищує 2 особи, відповідні управлінці називаються корпоративними менеджерами, а там, де їх всього дві або одна особа – генеральними менеджерами або керівниками малих підприємств без апарату управління.

Проте такий підхід викликає труднощі в обробці відповідної інформації у зв'язку з більш важкою доступністю інформації щодо чисельності управлінців, які беруть участь в управлінні окремим підприємством або іншою організаційною одиницею. У результаті дослідження цього питання було вирішено, що в ISCO-88 (СОМ) при класифікації професій управлінців братиметься за основу не загальна чисельність управлінців у конкретній організаційній одиниці, а загальна чисельність працівників у цій структурної одиниці.

Окрім розглянутої вище європейської класифікації у світі широко використовуються і різні інші класифікаційні системи у сфері професійної діяльності, які також у тій чи іншій мірі відрізняються від ISCO-88, маючи при цьому у порівнянні з ISCO-88 як певні переваги, так і недоліки.

Цікавим у цій сфері є досвід США. Система професійної класифікації США є однією із найстаріших і найрозвинутіших у світі. Фактично першу професійну класифікацію у США було утворено ще у 1850 р. під час проведення перепису населення, коли вперше було складено перелік із 322 різних професій. Сьогодні у США розроблено і використовуються для різних цілей кілька окремих професійно-класифікаційних систем (стандартів), які по-різному класифікують професії у залежності від потреб користувачів цих систем і містять характеристики кількох тисяч різних професій та робіт, виходячи із різних “точок зору”. Розглянемо більш детально одну із таких класифікацій – Стандартну професійну класифікацію (далі – SOC) [44].

SOC було утворено у США у відповідь на все зростаючу потребу в універсальній системі професійної класифікації. Така система дозволила б як різним державним органам, так і приватним підприємствам готувати та надавати різну документацію, що містить дані у сфері професійної діяльності, яку у подальшому можна було б порівнювати. Користувачами цих даних можуть бути:

- різні урядовці;

- працівники відповідних кадрових органів приватних фірм і компаній;

- студенти, які обирають різні програми та заклади для навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації для свого подальшого кар'єрного зростання;

- особи, що шукають нову роботу;

- організатори різних курсів виробничого навчання;

- роботодавці, які бажають створювати нові робочі місця, встановлювати різні тарифні сітки або приймають рішення щодо розміщення своїх нових підприємств (фірм) чи їх філій.

Зазначена система професійної класифікації використовується всіма міністерствами та іншими урядовими установами, які займаються збором відповідних даних, і є засобом, що дозволяє порівнювати ці дані різними урядовими та іншими державними органами, які діють у різних сферах економічної та іншої діяльності.

Серед цих установ та організацій можна відзначити такі:

- Департамент (у США назва "Департамент" фактично аналогічна українській назві "Міністерство") сільського господарства;

- Департамент комерційного бюро переписів;

- Департамент оборони;

- Департамент освіти;

- Департамент охорони здоров'я та гуманітарних послуг;

- Департамент праці та його структурні підрозділи, такі як Бюро статистики з праці, Адміністрація зайнятості та навчання, Адміністрація стандартів зайнятості тощо [44].

Разом з тим слід мати на увазі, що SOC було розроблено виключно для статистичних цілей, хоча її використовують також і для різних нестатистичних потреб (для адміністративної, регуляторної, законотворчої, освітньої, податкової роботи тощо). Проте, розробники сьогоднішньої версії SOC (2000 рік) не брали до уваги запити відповідних "нестатистичних урядових організацій" і не планують враховувати їх інтереси під час подальшого удосконалення SOC. Окрім цього, як це вже було у випадку з редакцією SOC 1980 року (згідно із Урядової директивою №10 щодо політики у сфері статистики та SOC), SOC не повинна використовуватися під час здійснення будь-якої програми у сфері адміністрування, регуляторної діяльності і збору податків, якщо тільки керівник відповідної установи або урядового агентства, що займається втіленням у життя такої програми, спочатку не визначить, що використання відповідних професійних назв робіт відповідатиме меті застосування цієї програми.

SOC охоплює всі професії та заняття, за виконання яких виплачується відповідна винагорода в тій або іншій формі. Вона відбиває професійну структуру, що склалася на сьогодні у США.

Іноді у SOC неможливо знайти яку-небудь професію. Це пов'язано з тим, що SOC не прагне включити абсолютно всі фактично існуючі професійні назви робіт. До неї включаються назви професій, у яких можуть бути різні професійні найменування робіт, але абсолютно однакові обов'язки. Докладний список всіх існуючих на практиці професійних назв робіт та їх відповідність професійним назвам робіт, зазначеним у SOC, можна знайти на сайті Бюро переписів США.

За час свого існування SOC зазнала декілька різних редакцій, а у нинішньому вигляді вона є результатом колективної роботи всіх федеральних агентств, які використовують класифікаційні професійні системи. Метою цієї роботи було досягнення максимальної корисності тієї професійної інформації, яка збирається Федеральним Урядом.

SOC класифікує всіх працівників відповідно до 4 різних рівнів поєднання:

- Головні групи (major group);

- Малі групи (minor group);

- Заняття або професії у широкому значенні (broad occupation);

- Деталізовані професії (detailed occupation).

Всі наявні професії включаються або входять до однієї з таких головних груп:

11-0000 Професії керівників або менеджерів

13-0000 Професії, пов'язані з бізнесом і фінансовими операціями

15-0000 Професії, пов'язані з використанням комп'ютерів і знань у сфері математики

17-0000 Професії інженерів та архітекторів

19-0000 Професії, пов'язані з наукою у сфері життєдіяльності, фізикою і соціальними науками

21-0000 Професії, пов'язані з міськими (муніципальними) службами, що обслуговують населення, і соціальними послугами

23-0000 Професії у сфері права

25-0000 Професії у сфері освіти, навчання і бібліотечної справи

27-0000 Професії, пов'язані з мистецтвом, дизайном, розвагами, спортом і засобами масової інформації

29-0000 Професії практикуючих фахівців і техніків у сфері охорони здоров'я

31-0000 Допоміжні професії у сфері охорони здоров'я

33-0000 Професії у сфері охоронних послуг і захисту

35-0000 Професії, пов'язані з приготуванням їжі та громадським харчуванням

37-0000 Професії у сфері будівництва, очищення і підтримки в належному стані відповідних ділянок

39-0000 Професії у сфері надання індивідуальних послуг і допомоги

41-0000 Професії, пов'язані з торгівлею і спорідненими з нею видами діяльності

43-0000 Професії, пов'язані з офісною роботою та адміністративною підтримкою

45-0000 Професії, пов'язані з фермерством, рибництвом і лісництвом

47-0000 Професії, пов'язані з будівництвом та обробленням

49-0000 Професії пов'язані з установленням, технічним обслуговуванням і ремонтом

51-0000 Виробничі професії

53-0000 Професії, пов'язані з транспортуванням і пересуванням матеріалів

55-0000 Професії у сфері військової справи.

До цих головних груп входять 96 малих груп, 449 професій у широкому значенні і 821 деталізована професія. Професії із схожими кваліфікаційними вимогами або виконуваними обов'язками групуються разом на кожному із 4 ієрархічних рівнів для полегшення їх порівняння.

Наприклад, "Професії, пов'язані з наукою у сфері життєдіяльності, фізикою і соціальними науками" (код 19-0000) підрозділяються далі на 4 малі групи:

- "Учені у сфері наук про життя" (код 19-1000);

- "Учені у сфері фізичних наук" (код 19-2000);

- "Учені у сфері соціальних наук" (код 19-3000);

- "Технічні фахівці у сфері наук про життя, фізики і соціальних наук" (19-4000) [44].

У подальшому, наприклад, "Учені у сфері наук про життя" підрозділяються на професії у широкому значенні, такі як "Учені або наукові працівники у сфері сільського господарства і продовольства" (код 19-1010) і "Науковці у сфері біології" (код 19-1020). Далі професія у широкому значенні "Науковці у сфері біології" підрозділяється на деталізовані професії – "Біохіміки і біофізики" (код 19-1021) і "Мікробіологи" (код 19-1022).

Кожне найменування професії або групи професій в ієрархічній системі класифікації SOC має свій окремий 6-значний код. Для більшої наочності та розуміння коду між 2-ю і 3-ю цифрами ставиться тире. Перші 2 цифри представляють Головну групу; 3-я цифра представляє Малу групу, 4-а і 5-а цифра представляють професію у широкому значенні, деталізовану професію представлено 6-ю цифрою.

Код кожної Головної групи закінчується на чотири нулі (наприклад,
33-0000, "Професії у сфері охоронних послуг і захисту"), код Малої групи - на три нулі (наприклад, 33-2000, "Працівники пожежної служби") і код професії у широкому значенні закінчується на один нуль (наприклад,
33-2020, "Пожежні інспектори").

Всі так звані "залишкові структурні одиниці", що входять до професій у широкому значенні, деталізованих професій або малих груп (тобто всі назви професій, що включають терміни "всі інші", "вище не пойменовані" тощо), міститимуть у своєму коді цифру 9 на рівні відповідної "залишкової структурної одиниці". Таким чином, коди деталізованих "залишкових" професій, закінчуватимуться на 9 (наприклад, 33-9199, "Всі інші працівники у сфері надання послуг з охорони і захисту"), коди професій у широкому значенні, які є "залишковими професіями" малих груп, закінчуватимуться на 90 (наприклад, 33-9190, "Раніше не пойменовані працівники у сфері надання послуг з охорони і захисту"). І, нарешті, коди малих груп, які є "залишковими професіями" головних груп, закінчуватимуться на 9000 (33-9000, "Інші працівники у сфері надання послуг з охорони і захисту").

Якщо з будь-яких причин коди професійних назв робіт не є достатньо докладними для конкретних користувачів у зв'язку із специфікою цілей, що стоять перед ними, користувач може поставити крапку після 6-значного коду SOC і додати додаткові необхідні цифри.

Для того, щоб всі користувачі професійних даних класифікували всіх працівників одним і тим самим чином, встановлено такі правила класифікації SOC, яких повинні дотримуватися всі відповідні фахівці.

1. Система класифікації SOC охоплює всі професії (заняття), в рамках яких виконується відповідна робота за платню, винагороду, або у ході виконання яких одержується відповідний прибуток (включаючи і сімейні підприємства, в яких робота виконується членами сім'ї, які не одержують безпосередньо відповідну компенсацію). Проте вона виключає професії або заняття, які властиві тільки так званим добровольцям або волонтерам. Кожній професії відповідає тільки одна назва професії на найнижчому рівні класифікації (деталізовані професії).

2. Всі професії класифікуються з урахуванням виконуваної роботи, необхідних кваліфікації, освіти, підготовки і наявності необхідних документів.

3. Особи, що здійснюють нагляд за роботою професіоналів і технічних працівників, звичайно мають послужний список або стаж роботи і відповідну підготовку таку ж саму як і працівники, за якими вони здійснюють нагляд, тому вони класифікуються так само, як і зазначені працівники. Точно так бригадири, десятники тощо, які приділяють принаймні 20,0% свого часу тій самій роботі, яку виконують працівники, за якими вони здійснюють нагляд, класифікуються разом з цими ж самими працівниками.

4. Менеджери або керівники першої ланки, які приділяють більше 80,0% свого часу наглядовим (або управлінським) функціям, класифікуються окремо від працівників, за якими вони здійснюють нагляд (або якими вони керують). Це пов'язано з тим, що основна частка їх роботи відрізняється від тієї роботи, яку виконують працівники, за якими вони здійснюють нагляд. При цьому мається на увазі, що менеджери першої ланки, як правило, працюють у невеликих структурних підрозділах, пов'язаних із роботою у сфері бухгалтерського обліку, маркетингу або управління персоналом, де вони виконують як управлінські, так і наглядові функції.

5. Учні та стажисти мають класифікуватися разом із працівниками тих професій, яким вони навчаються, проте підсобні робітники і помічники мають класифікуватися окремо.

6. Якщо професію не включено окремо до деталізованих професій у структурі SOC, вона класифікується разом з відповідною "залишковою професією". Залишкові професії у рамках головних і малих груп, а також професій у широкому значенні містять всі професії, які не класифікуються окремо.

7. Коли працівники можуть класифікуватися у більш ніж одній професії, вони мають класифікуватися у тій професії, яка вимагає вищого рівня кваліфікації. Якщо неможливо виміряти або порівняти ці рівні кваліфікації, то працівник включається до тієї професії, виконання обов'язків за якою потребує більше часу.

8. Усі служби, установи та організації, які займаються збором даних і складанням різних звітів щодо професійної зайнятості, мають класифікувати працівників на тому рівні, що якомога більше деталізується. Інші установи можуть використовувати різні рівні об'єднання або узагальнення, збирати необхідну інформацію залежно від своїх можливостей, або залежно від споживачів чи замовників цих даних.

9. Працівники в рамках однієї і тієї ж самої професії можуть мати декілька різних найменувань своїх професій (або посад). Відповідний список цих "асоційованих" або однотипних професій можна отримати у Бюро переписів США, яке повинно допомагати користувачам SOC класифікувати відповідних працівників згідно із назвами професій, що є в SOC. Проте іноді одного найменування професії недостатньо, щоб вірно класифікувати працівника, тому необхідно отримати більше інформації щодо виконуваних ним обов'язків. Коли найменування професії змінюється відповідно до класифікації, прийнятої в окремих видах економічної діяльності, враховуються і ці відповідні види економічної діяльності.

На підставі відповідного аналізу сфери дії, системи кодування і структурної побудови SOC можна зробити висновки про основні відмінності SOC від КП, які можуть бути корисними у подальшій роботі над удосконаленням вітчизняного класифікатора і підготовкою його до чергового видання:

- Кожна професія (деталізована професія) в SOC має свій унікальний 6-значний код, тоді як у КП декілька професій можуть мати однаковий код (тобто код професійної групи).

- SOC розроблялася і використовується головним чином для статистичних порівнянь (хоча можливе її застосування і для інших цілей), у той час як сфера дії КП більш широка (окрім статистичних цілей, КП використовується також для внесення відповідних записів до трудових книжок працівників, складання різних законодавчо встановлених списків осіб, що мають право на пільгові пенсії, записи до посвідчень про освіту тощо).

- SOC допускає застосування на практиці назв професій, які не включено до офіційної системи класифікації (відповідні більш повні списки різних найменувань фактично одних і тих самих професій та їх відповідність професіям, включеним до SOC, можна отримати через Бюро переписів США), у той час як відповідні нормативно-правові акти в Україні передбачають, як правило, застосування у відповідних випадках професійних назв робіт виключно у відповідності до КП.

- Коди професій в КП (перша цифра коду) дають можливість точніше визначати необхідний освітній рівень для певної професії, ніж коди SOC.

- Коди професій в SOC надають більш сприятливу можливість для подальшого кодування осіб певної професії та подальшої обробки відповідної інформації на ЕОМ у порівнянні з кодами КП, оскільки всі коди в SOC виключно 6-значні, у той час як коди професійних робіт у КП можуть бути і 4-значними, і 5-значними (із крапкою), а коди більших класів, розділів тощо можуть бути також і 1, і 2, і 3-значними.

Паралельно із SOC у США функціонує Словник професій (Dictionary of Occupational Titles – DOT), який було започатковано ще у 1939 році американською системою Служби зайнятості. Головне завдання DOT – поєднання інформації про попит та пропозицію на ринку праці у професійному середовищі, тобто і назви вакансій, і професійний статус незайнятих за допомогою цього покажчика приводяться до єдиного знаменника. Із 1939 до 2008рр. DOT перевидавався лише 4 рази, а останнє його видання датується 1991 роком [45].

Назви професій (професійних назв робіт, посад) у DOT згруповано у 9 груп:

1 – професіонали, техніки та керівники;

2 – службовці та продавці;

3 – професії у сфері послуг;

4 – зайняті у сільському господарстві, рибальстві, лісівництві;

5 – виробничі професії;

6 – працівники механізованої праці;

7 – працівники на слюсарних роботах;

8 – працівники у будівництві;

9 – інші професії.

Слід зазначити, що додатковими функціями DOT є:

- використання під час судових розглядів питань, пов’язаних із працею мігрантів (адаптаційні спроби);

- формування окремих підходів до орієнтації на підготовку кадрів.

Станом на 01.06.2008 р. у DОТ налічувалося 12365 професійних назв робіт та професій, з яких було понад 55,0% застарілих та таких, що дублюють одна одну. У теперішній час DОТ поступово витісняється SOC, тому що остання класифікація має більшу значущість і результативність (трудова статистика, перепис населення, "прив'язування" інших стандартів, наприклад, описів професій тощо).

Серед інших професійних стандартів США слід виділити Довідник описів занять (Occupational Outlook Handbook – OON), що являє собою загальнонаціональне джерело за такою структурою [46, 47]:

• загальна інформація;
• перспективи на ринку праці;
• чисельність працівників за професією (групою професій);
• зміст роботи;
• оплата та умови праці;
• вимоги до освіти, кваліфікації, знань, умінь, навичок та підвищення кваліфікації;
• суміжні та подібні роботи, заняття, професії.

Основний прошарок користувачів ООN – кадрові агенції, роботодавці, навчальні заклади. Розробник – Бюро трудової статистики США, періодичність перегляду – 1 раз на 2 роки [47].

У Великій Британії на сьогодні є чинним Стандартний класифікатор занять 2000 (СКЗ-2000) [48].

Вперше Великобританський стандартний класифікатор занять було впроваджено у 1990році на заміну двох чинних тоді документів: Класифікатора занять-1980 та Класифікатора занять і словника назв професій. Стандартний класифікатор занять 1990р. (СКЗ-1990) було доопрацьовано та згодом замінено на СКЗ-2000.

В основу СКЗ-2000 покладено дві основні концепції:

- вид виконуваних обов'язків – робота;

- необхідний рівень компетентності – кваліфікація.

Необхідність внесення змін до СКЗ-1990 було обумовлено:

- по-перше, необхідністю приведення класифікатора у відповідність до ISCO-88;

- по-друге, результатами досліджень, проведених у зв'язку із створенням національності статистичної соціально-економічної класифікації.

Основні зміни полягали у такому:

- звужено визначення занять керівників;

- істотно переглянуто заняття, пов'язані із комп'ютерами;

- введено ряд специфічних занять щодо охорони довкілля;

- внесено зміни, пов'язані з рівнем кваліфікації;

- враховано зміни у сфері послуг, зокрема надання послуг заочно.

Незважаючи на необхідність змін, класифікаційну структуру СКЗ-1990 було збережено, виправлення було спрямовано на відбиття реальних змін у професійній сфері в країні.

Залишилося дев'ять основних груп професій:

1. Керівники та старші посадові особи.

2. Професіонали.

3. Фахівці та техніки.

4. Адміністративні та секретарські працівники.

5. Кваліфіковані робітники.

6. Зайняті у сфері індивідуальних послуг.

7. Зайняті у сфері торгівлі та послуг.

8. Робітники промисловості та сільського господарства.

9. Прості заняття.

Однак, у новій класифікації помітно змінилася кількість підгруп різних рівнів, що входять до дев'яти основних груп, а саме:

СКЗ-1990	СКЗ-2000
9 основних груп	9 основних груп
22 підгрупи	25 підгруп
77 малих груп	81 мала група
371 початкова група	353 початкових групи

Крім того, порівняно із СКЗ-1990, у СКЗ-2000 було змінено систему кодування. Зокрема, виключено літерне визначення підгруп, а впроваджено, як і у ISCO-88, цифрове. Наприклад:

СКЗ-1990

Основна група 2 Професіонали

Підгрупа 2а Професіонали у сфері науки та проектування

Мала група 20 Природничі науки

Початкова група 200 Хіміки

СКЗ-2000

Основна група 2 Професіонали

Підгрупа 21 Професіонали у сфері науки та технології

Мала група 211 Науковці

Початкова група 2111 Хіміки

Однією з принципових змін у СКЗ-2000 було впровадження так званих нульових початкових груп. Як і в ISCO-88, у разі, якщо до малої групи входять дві або більше початкові групи, то їм присвоюються порядкові номери від 1 до 8. Якщо – ні, то до такої малої групи вводиться тільки одна початкова група із кодом 0 та такою самою як і у малій групі назвою.

Наприклад:

Мала група 415 Адміністративні заняття: загальні

Початкова група 4150 Асистенти/клерки

Мала група 414 Адміністративні заняття: зв'язок

Початкова група 4141 Телефоністи

Початкова група 4142 Оператори зв'язку

Код початкової групи 9 зарезервовано для занять, які не було класифіковано.

СКЗ-2000 видано у двох томах. Перший том містить опис класифікатора, його структуру, відповідні найменування та коди, а також детальний опис кожної з початкових груп.

Другий том містить абетковий перелік понад 26000 назв робіт та професій із відповідними кодами початкових груп згідно із СКЗ-1990 та
СКЗ-2000.

Слід також відзначити, що детальні описи професій не наводяться, а додаються лише описи первинних груп занять. Найменування професій класифікуються лише відповідно до первинних груп.

Для того, щоб визначити код первинної групи відповідного працівника (робочого місця, посади), необхідно мати такі відомості:

- назва професії (посади) на підприємстві;

- зміст роботи;

- галузева приналежність підприємства;

- найвища кваліфікація працівника чи його членство у професійних асоціаціях (особливо це важливо для бухгалтерів та інженерів);

- чисельність працівників на підприємстві (для кодування первинних груп директорів та старших посадовців).

Незважаючи на намагання Великої Британії привести доопрацьований СКЗ-2000 у відповідність до ISCO-88, це їй значною мірою не вдалося зробити. Тому для проведення порівнянь використовується спеціальна методика порівняння кодів занять. Серед інших професійних стандартів Великої Британії необхідно також відзначити Національні професійні стандарти послуг з освіти, розвитку та підтримки [49].

Заслуговує на увагу і австралійській досвід розробки професійних стандартів. Так, нову Австралійську стандартну класифікацію занять (АСКЗ) було розроблено Австралійським бюро статистики спільно з Департаментом зайнятості та виробничих відносин. Першу редакцію класифікатора було розроблено у 1979-1985рр., після чого роботу із доопрацювання класифікатора було подовжено.

Метою АСКЗ є визначення занять, що охоплюють усі види робіт в австралійській економіці, виходячи з ряду встановлених характеристик, групування цих занять на основі їх подібності у більш широкі категорії з метою статистичного опису та аналізу.

Ієрархічна структура АСКЗ базується на концепції типу роботи, визначеного, перш за все, рівнем кваліфікації. Концепцію кваліфікації подано в АСКЗ за двома критеріями: рівень кваліфікації та спеціалізація. Рівень кваліфікації враховується через рівень офіційної освіти, навчання на виробництві та попереднього досвіду працівника, які дозволяють йому виконувати виробничі завдання. Спеціалізація є функцією сфери знань, інструментів та устаткування, необхідних для виробництва товарів та послуг.

АСКЗ передбачає групування занять на чотирьох рівнях - первинні групи, вторинні групи, малі групи, заняття. Усього класифікатор передбачає:

8 первинних груп;

52 вторинні групи;

282 малі групи;

1079 занять.

Загальна структура АСКЗ має такий вигляд:

Первинні групи	Вторинні групи	Малі групи	Заняття
1. Менеджери та адміністратори	6	21	60
2. Професіонали	9	62	191
3. Парапрофесіонали1)	6	22	113
4. Кваліфіковані робітники	9	60	275
5. Службовці	9	60	275
6. Продавці та робітники з надання індивідуальних послуг	6	20	82
7. Оператори машин, сільськогосподарські робітники, водії	4	40	162
8. Робітники простої праці	5	34	124

Кодування професій відповідає підходам ISCO-88, а саме: використовується чотирирозрядний код для визначення групи та додаткові два розряди для визначення заняття. Наприклад:

Первинна група	2	Професіонали
Вторинна група	28	Художники та аналогічні професії
Мала група	2805	Дизайнери та ілюстратори
Заняття	2805-13	Графічний дизайнер

У цілому АСКЗ, як уже відзначалася вище, є класифікатором, дуже подібним до ISCO-88, оскільки використовує ті ж самі підходи до класифікації та системи кодування. Однак, він має і принципові відмінності, перш за все, щодо віднесення певних занять до різних професійних груп [50].

Основним призначенням АСКЗ є ведення статистики праці та проведення переписів населення.

Серед усього розмаїття професійних стандартів інших країн світу слід відзначити такий фундаментальний стандарт, як Національний стандарт занять Канади, де окрім класифікації наведено дуже детальну інформацію щодо умінь, знань та навичок, які необхідні канадцям для опанування (досягнення) результативної роботи на робочому місці [51].

Слід зазначити, що у світі виникає щорічно близько 600 нових видів робіт та професій, зникає – близько 500. Крім того, існує величезна кількість професій, які поки що не мають (не можуть мати) застосування в Україні. Наприклад, в Ізраїлі та деяких інших країнах із численною єврейською діаспорою дуже розвиненою є індустрія виробництва кошерної їжі. Тільки для заготівлі, забивання тварин, оброблення, відбору та підготовки кошерного м'яса здійснюється 1-3-річна підготовка шойхетів (забій тварин), машгіахів (контроль за відбором м'яса) та менакерів (видалення жиру та сухожилля).

Це свідчить про те, що безумовно при вкрай важливому та корисному досвіді зарубіжних країн та міжнародної спільноти у професійно-класифікаційній сфері, Україні слід опиратися, перш за все, на власні надбання, практику, традиції, ментальність та свій шлях до добробуту і процвітання, у т.ч. через удосконалення системи підготовки кадрів та розробки відповідних стандартів.