Освітньо-професійні стандарти у контексті реформування системи підготовки кадрів

1.1. Освітні та освітньо-кваліфікаційні стандарти у країнах ЄС, США, Канаді та РФ

Побудова національних систем кваліфікацій, у т.ч. у країнах ЄС, здійснюється на загальновідомих та визначених принципах. При цьому проблеми становлення національних та європейської систем кваліфікацій полягають у такому:

наявність вкрай різнопланових підходів до побудови академічної кваліфікації;
застосування різних стандартних схем переходу від академічної до професійної кваліфікації, не скрізь існують однакові кваліфікаційні вимоги до працівників;
має місце великий "розкид" інституцій, відповідальних за розробку та супроводження освітніх та професійних стандартів (у США, Великій Британії вони носять рекомендаційний характер, у Німеччині відповідальними за розробку та запровадження професійних стандартів є об'єднання роботодавців [25], у Франції типові професійні стандарти затверджуються на національному рівні тощо);
наявність різних підходів до підтвердження академічної та професійної кваліфікації. В Ірландії, наприклад, до реформи 2002 року частку кваліфікацій підтверджував Департамент освіти та науки, частку – університети, частку – Національна Рада з підтвердження освітнього рівня. Професійну кваліфікацію підтверджували галузеві органи, наприклад, Національна рада із сертифікації у сільському господарстві, туризмі, рибальстві тощо. У США більшість учнів та студентів для здобуття робітничих професій, професій фахівців та професіоналів (окрім академічних кваліфікацій для освітньої та наукової діяльності) проходять систему сертифікації (суспільного визнання професійної компетентності) для обов'язкового здобуття професійної ліцензії (job license). Слід також зазначити, що для багатьох професій ліцензія видається лише після набуття досвіду роботи через трудовий стаж від 1 до 7 років (лікарі, юристи, менеджери, електрики, архітектори, сантехніки тощо), що пов’язано, окрім іншого, з дуже високими вимогами з боку страхових компаній щодо якості робіт (зниження економічних ризиків) [26];
має місце велика диференціація за країнами щодо професійних кваліфікаційних вимог до кваліфікації випускників навчальних закладів. Наприклад, у Швейцарії до соціальної роботи допускаються випускники соціальних шкіл у віці, як правило, старшому за 25 років. У деяких країнах медичні сестри потребують рівня бакалавра, а у більшості – асоціатора або "прискореного" бакалавра (близький аналог до нашого молодшого спеціаліста). Велика диференціація кваліфікаційних вимог також у сферах дизайну, сільського, лісового, водного господарства, гірничої справи, у сфері обслуговування тощо;
спостерігаються суттєві суперечності між країнами, роботодавцями та університетами щодо вирішення відповідних питань.

Позитив та надбання європейських та інших зарубіжних країн стосовно систем та рамок кваліфікацій складається з того, що:

у Європі гармонізовано Міжнародну стандартну класифікацію занять – ISCO-88 (СОМ), яку до 3 знаків застосовують усі країни ЄС [27]. Із 2009 року її буде скасовано, і ЄС, як і Україна, перейде на нову версію – ISCO-08;
більшість країн мають розвинені національні системи та рамки академічних кваліфікацій, певний досвід їх застосування;
як правило, успішно функціонують центри із сертифікації (суспільного визнання професійної компетентності) персоналу, у т.ч. із підтвердження професійної кваліфікації випускників;
наявні конкретні завдання, бажання, здорові політичні сили та соціальні партнери, ресурси для спільної реалізації поставленої мети;
Європарламентом прийнято Європейську систему кваліфікацій та Європейську кваліфікаційну рамку, що є базою для адаптації національних кваліфікаційних систем. Європейська система кваліфікацій за "Болонським стандартом", прийнятим Бергенським Комюніке 2005 року, являє собою 3цикли навчання, які відповідають рівням Міжнародної стандартної класифікації освіти (далі – ISCED-97) (Рис.1).

Рис. 1 Болонський стандарт системи вищої освіти Європи

Європейська рамка кваліфікацій, в свою чергу, виступає матрицею, таблицею порівняння, адаптації та уніфікації національних систем кваліфікації до європейського узагальненого вигляду [28], яка включає 8 описуваних рівнів освіти, що покривають весь діапазон як академічних, так і професійних кваліфікацій (вимоги до знань, навичок та компетенцій від рівня найпростіших професій (1 – низькокваліфікована праця) до науково-аналітичної діяльності (8 – доктор філософії). Слід зазначити, що описувачі (дескриптори) Європейської рамки кваліфікацій зорієнтовано на детальну підготовленість у національних рамках кваліфікацій саме академічних, а не професійних кваліфікацій. Адаптація професійних стандартів країн Європи, розробка Єдиних дескрипторів професій первинного простору для ЄС у контексті їх відповідності європейським освітнім стандартам є питанням спірним, проблемним, невизначеним та таким, що вимагатиме концентрації значних зусиль, ресурсів, взаємопорозуміння з боку урядів, роботодавців та ринків праці країн Європи;

в рамках ЄС функціонує спеціальна система для допомоги у визнанні та розумінні кваліфікацій населенням Європи – EUROPASS [29];
прийнято (04.03.08г.) Європейський реєстр агенцій із забезпечення якості вищої освіти (цього ж дня Україна приєдналася до нього). Передбачається, що буде утворено Національну агенцію і в Україні, окрім іншого, для визнання дипломів, кваліфікацій та наукових ступенів. Це перша інституція нового типу в країні, яка буде намагатися гармонізовувати освітньо-професійну систему [30];
інтегровано підхід до укрупнення систем кваліфікацій виходячи із мобільності та глобалізації ринків праці.

Слід також зазначити, що більшість розвинених країн оперують лише десятками напрямів (спеціальностей), деталізуючи спеціальну підготовку у спеціалізаціях. Так, наприклад, у США у Класифікації навчальних програм (КНП) – 70 серій, у т.ч. Розділ 5 "Програми з персонального удосконалення та дозвілля" (міжособистісні та соціальні уміння, персональна обізнаність, самоудосконалення тощо). Національною радою із стандартів умінь США розроблено 15 секторних (галузевих) стандартів умінь, оцінки та сертифікації, які спрямовано на краще розуміння та комунікацію між роботодавцями, працівниками сфери освіти та викладачами. Стандартом ОOECC, розробленим Департаментом освіти США, передбачено 16 стандартів для різних сфер кар’єри, які включають "ОКХ, ОПП та перелік кваліфікацій" у нашому розумінні [31].

Канадська Національна освітньо-класифікаційна рамка (КOC) має 5 категорій кваліфікаційних рівнів: О (менеджери), А (університетський рівень), В (коледж, "професійне учнівство"), С (середня школа з підготовкою за робітничою професією), Д (підготовка у процесі роботи) та 9 категорій кваліфікаційних спеціалізацій [31].

У Франції та Німеччині для підготовки кваліфікованих робітників існує близько 300 інтегрованих професій з дескрипторами до них.

Російська Федерація планує у повному обсязі розробити та прийняти освітні стандарти нового покоління, починаючи з 2010 року.

У Федеральному державному освітньому стандарті вищої професійної освіти РФ за напрямом підготовки визначається:

1. Сфера застосування.

2. Терміни, визначення та скорочення.

3. Загальна характеристика напряму підготовки.

4. Загальні вимоги до умов реалізації основних освітніх програм.

5. Вимоги до програм підготовки бакалаврів.

6. Вимоги до програм підготовки магістрів.

Обсяг освітнього стандарту коливається у межах від 50 до 100 сторінок. Стандарт є єдиним для рівня бакалавра і магістра із визначенням особливостей їх підготовки.

Стосовно професійної організації державного освітнього стандарту РФ слід виділити те, що в ньому визначається:

● сфера професійної діяльності випускників;

● об’єкти професійної діяльності випускників;

● види професійної діяльності випускників:

- організаційно-управлінська діяльність;

- виробничо-прикладна діяльність;

- проектна діяльність;

- науково-дослідна діяльність;

● завдання професійної діяльності випускників, у т.ч.: загальні та у розрізі освітніх програм;

вимоги до основних освітніх програм підготовки бакалаврів, у т.ч. за професійними компетенціями:

- загально-професійними;

- профільно-спеціалізованими;

- виробничо-прикладними;

- проектними;

- науково-дослідницькими;

вимоги до основних освітніх програм підготовки магістрів [32,33,34].

Розробка Федеральних державних освітніх стандартів вищої професійної освіти у РФ має високий рівень фінансування. За окремим видом економічної діяльності розробка стандарту може "коштувати", за неофіційною інформацією, від 100 тис.ам.дол.

У РФ прийнято закони щодо внесення змін і доповнень до законів РФ "Об образовании", "О высшем и послевузовском профессиональном образовании"стосовно створення в РФ єдиної національної системи класифікації, визначення трьох рівнів освітніх кваліфікацій тощо [35].

До 2009 року Російське об'єднання промисловців і підприємців (ПП) планує розробити окремі професійні стандарти нового покоління (до 20 професій для кожного із 4 визначених видів економічної діяльності), створити структури, механізми та методики формування системи сертифікації персоналу (визнання професійної кваліфікації), сформувати Національне агентство професійних кваліфікацій (назва умовна). За неофіційною інформацією, вартість цього інноваційного проекту обійдеться оціночно у більш як 20млн.ам.дол. У цілому РФ хоче повністю модернізувати свою модель освітньо-професійно-кваліфікаційної системи та моніторингу ринку праці, а за її допомогою реформувати систему професійної освіти (корпоратизація ВНЗів, укрупнення спеціальностей та кваліфікацій, формування "ринкової" системи держзамовлення тощо) на що необхідно (оціночно) понад 200млн.ам.дол.

Огляд зарубіжного досвіду застосування освітньо-кваліфікаційних стандартів дає підставу зробити такі узагальнені висновки:

- формування та наповнення європейських системи та рамки кваліфікацій відбувається на фоні досить спірних питань та позицій між освітніми системами, роботодавцями та університетами більшості країн Європи;

- найбільш вдала модель освітніх та професійних стандартів існує та модернізується у теперішній час у США та Канаді;

- у ЄС утворено та ще буде створено інституції, які перейматимуться наповненням, "переміщенням", змістом та відповідністю освітніх та професійних кваліфікацій.