Питання будь-якої стандартизації та класифікації були, є і мабуть ще довго будуть потребувати постійного удосконалення, тому що світ та результати людської діяльності не стоять на місці. Цей висновок у першу чергу стосується освітніх та професійних стандартів, тому що ринок праці, сфери її прикладання, методи, зміст та напрями підготовки кадрів є динамічними, гнучкими та вкрай мобільними сегментами інноваційних процесів. Що й не дивно, бо у світі протягом року зникає близько 500, а створюється більше як 600 професійних видів робіт, що безумовно вимагає адекватного реагування з боку сфери підготовки кадрів. Оціночно, 190 країн світу (за якими доступна повна статистика професійної кваліфікації) на початку нового тисячоліття опанували понад 110тисяч назв професій, робіт, посад, занять. Безумовно, що у період глобалізації та інформатизації світового простору, глибокої інтеграції ринків праці, формування геополітичного міжнародного розподілу праці тощо вкрай важливим постає завдання систематизації та гармонізації освітніх та професійних національних сфер, приведення їх до єдиного знаменника (класифікації, типізації, рамки).
У цьому контексті вкрай важливими стають науково-практичні наробки, дослідження вітчизняних пошукачів щодо підходів, напрямів, механізмів для забезпечення реформування українських освітніх і професійних стандартів у відповідності до вимог часу, у т.ч. до норм міжнародних та європейських аналогів [1, с.13].
Серед багатьох завдань, які стоять перед національними стандартами сфери освіти та професійної діяльності, виступають, перш за все, їх міжнародна та зарубіжна порівнянність, спрямована на зведення статистики під час переписів населення та у процесі регулювання потоків та обсягів міждержавної трудової міграції, визнання дипломів про навчання та кваліфікацій тощо [2, 3, 4, 5].
Методологічні та методичні підходи до реформування вітчизняної системи освітніх стандартів вивчалися та вивчаються цілою групою українських вчених, серед яких: В.Л.Петренко [6, 7, 8], М.О. Присенко [9], Т.Ю. Морозова [10, 11], К.М. Левківський [12], Ю.В. Сухарніков [28], П.Ю.Ліпський [13] та ін.
Велику увагу реформуванню системи вищої освіти в цілому, та її стандартно-класифікаційної сфери, зокрема, приділяли та приділяють і російські вчені. Серед них слід відзначити таких, як: Байденко В.І. [14], Винокуров М. [15], Гершунський Б.С. [16], Ефендієв А. [17], Симушина Т.Г. [18], Татур Ю.Г. [19] та ін.
На міжнародному рівні питаннями освітніх стандартів та їх наближенням до вимог ринку праці переймаються профільні фахівці ЮНЕСКО, Міжнародної організації праці, Європейської асоціації університетів, Європейської асоціації якості, Європейських об'єднань роботодавців, Європейського фонду освіти, інших зарубіжних та міжнародних фундацій [20, 21, 22, 23, 24].
На фоні відносної проробленості підходів до гармонізації освітніх стандартів до європейських аналогів питанням реформування підходів до розробки освітньо-кваліфікаційних стандартів не приділяється належної уваги. Цим саме і було викликано потребу в написанні монографії, яка пропонується широкому загалу.
У роботі розглядається міжнародний та зарубіжний досвід розробки освітніх, освітньо-кваліфікаційних та професійних стандартів; викладено методологічні підходи до розробки та структури національних освітньо-кваліфікаційних стандартів; запропоновано напрями реформування системи підготовки кадрів, механізми законодавчого, інституціонального та фінансового його забезпечення; структури та процедури управління підготовкою кадрів, визначення (сертифікації) професійної компетентності випускників навчальних закладів, формування, розміщення та виконання державного замовлення на підготовку (перепідготовку) кадрів; розроблено моделі національної структури кваліфікацій для підготовки фахівців, інституціонального забезпечення сфери управління професійною освітою нового типу, національної рамки та дескрипторів кваліфікацій; зроблено аналіз використання робочої сили у професійному розрізі в Україні та за кордоном; розроблено підходи до формування професійних стандартів нового типу; наведено спеціалізований словник термінів та визначень; запропоновано (у додатках) приклади проектів професійних стандартів нового типу.
Монографія складається із 6 розділів; списка використаних джерел із 126одиниць, з яких 33 особисто авторських публікацій, 20 матеріалів, у розробці яких автор брав безпосередню участь, 39 зарубіжних джерел, із них 10 електронних ресурсів; словника термінів та визначень, який включає 102дефініції; 8 Додатків, у т.ч. 4 проекти професійних стандартів нового типу.
У запропонованому матеріалі: наводиться аналіз 6 вітчизняних та 11 міжнародних (зарубіжних) освітніх, освітньо-кваліфікаційних та професійних стандартів; виписано результати досліджень автора за відповідним спрямуванням, які проводилися протягом останніх 8 років; викладено більш як 160 пропозицій щодо реформування системи підготовки кадрів та сфери управління ринком праці. Для більшої наочності аналітичні матеріали розміщено (без Додатків) у 11 таблицях, на 26 діаграмах та 11 рисунках.
Автор висловлює глибоку подяку профільним керівникам та науковим працівникам ДУ НДІ СТВ за сприяння, допомогу та багаторічну спільну роботу за відповідним спрямуванням, Національному кореспондентові МОП КостриціВ.І. за інформаційну та консультаційну підтримку, співпрацю у робочій групі експертів Міжнародного бюро праці (м.Женева) з питань розробки нової версії Міжнародної стандартної класифікації занять та адаптації до неї Національного класифікатора України ДК003:2005 "Класифікатор професій", до постійного супроводження якого автор має безпосереднє відношення.