Філософія
3. Державний устрій, форми правління та політичний режим
Історія знає чимало форм державного устрою. Уже в стародавній Греції відрізняли монархію від республіки, автократію від демократії, хоча й основувались вони на рабстві.
Під державним устроєм розуміють спосіб поділу території держави на певні складові і розподіл влади між державою та її складовими. Є два основних типи такого устрою:
а) унітарна держава - це політичне утворення, політично однорідна держава, адміністративно-територіальні одиниці якої не мають власної державної влади. У ній діє єдина конституція і єдине громадянство. Всі органи та гілки влади утворюють одну систему і керуються єдиними правовими нормами (Білорусія, Данія, Швеція та ін.). Деякі унітарні держави (Іспанія, Україна та ін.) включають ще й автономні утворення;
б) федеративна держава - це політичне утворення, у якому відносно самостійні структури, що здійснюють самоврядування в межах розподілених між ними і союзними (федеральними) органами влади повноважень. Члени федерації мають власні законодавчі й судові органи влади, конституцію, в межах якої можуть приймати свої закони (Мексика, США та ін.).
в) конфедерація - політичне утворення, у якому незалежні, суверенні держави об´єднуються для вирішення певних проблем (економічних, соціально-політичних та ін.).
Держави відрізняються ще й за формою правління, тобто системою вищих органів державної влади, способами їх утворення та порядком здійснення ними державної влади. Історично склалися дві основні форми правління:
а) монархія, де вища державна влада здійснюється однією особою і передається у спадок. У межах монархічної форми правління виділяються:
- абсолютна монархія - всевладдя глави держави. В сучасному світі вона існує, зокрема, в Саудівській Аравії та Омані;
- конституційна - коли глава держави наділений переважно виконавчою владою (Ірландія, Марокко, Кувейт тощо) або фактично тільки представницькими функціями (Великобританія, Данія, Швеція тощо).
б) республіка - така форма, при якій вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, який обирається населенням (або його частиною) на певний термін.
На сучасному етапі розвитку суспільства є такі основні типи республіканського правління:
- президентська республіка, де глава держави - президент - одноосібно або з наступним схваленням парламентом формує склад уряду, яким керує сам (СІНА, Аргентина, Іран та ін.);
- парламентська республіка, особливими рисами якої є, насамперед, те, що парламент формує уряд, здійснює контроль за його діяльністю, видає закони, затверджує державний бюджет. Уряд наділений виконавчою владою, а його голова - прем´єр-міністр - підзвітний парламентові.
У багатьох країнах західної Європи парламентська республіка формально представлена конституційною монархією (Великобританія, Швеція, Норвегія та ін.).
Існує також змішана форма республіканського правління, що має назву президентсько-парламентської (Австрія, В´єтнам,
Польща, Португалія, Франція та ін.). Для неї характерне поєднання парламентського контролю за діяльністю уряду з перевагами сильної президентської влади. Однією з її особливих ознак є, як правило, подвійна відповідальність уряду - перед парламентом і президентом.
Існує й парламентсько-президентська республіка (Швейцарія, Україна та ін.). Характерною ознакою є те, що влада президента в ній є найслабкішою.
Важливе значення має і політичний режим як спосіб здійснення державної влади певними методами. Його основними видами є:
-демократичний, при якому держава базується на принципах підпорядкування меншості більшості. Державна влада здійснюється з додержанням основних прав людини; забезпечуються легальні можливості вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми); вільно діють різні громадські об´єднання, які представляють ці інтереси й впливають на вироблення та здійснення політики держави. Демократичний режим має такі різновиди, як демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний;
- тоталітарний, при якому державна влада зосереджується в руках правлячої верхівки або однієї особи - по суті, диктатура. При цьому вважається, що верхівка монопольно виражає інтереси всього народу. Будь-яка опозиція, плюралізм політичних позицій виключаються. Всім нав´язуються єдині загальнообов´язкові погляди - як політичні, так і ідеологічні, світоглядні. Основні права й свободи обмежуються, прояви соціальної активності вводять в жорсткі рамки (авторитарні).
Класова диктатура в рамках одного й того ж типу держави здійснювалась по-різному. Уже в рабовласницькому ладі функціонували як монархія (одноособова влада), так і республіка як виборна влада, чи демократія як влада більшості. В феодальному суспільстві найбільш розповсюдженою була монархія, хоча були й республіки (самоврядні міста - Новгород та ін.), які звільнились із під влади феодалів й управлялись виборними органами (Магдебурзьке право тощо). Проте різні типи експлуататорської держави мали подібні форми правління.
З другої половини 80-х років в Україні (як і в інших колишніх радянських республіках) відбувся поступовий, хоча й не завжди послідовний перехід до демократичного режиму.