Філософія
4. Соціальна структура суспільства
Сучасна наука досліджує й соціальні групи, що не можуть функціонувати самостійно (сім´я та ін,), а лише в межах більших спільнот (етносу, нації). До них відносять касти (замкнута група людей, пов´язана єдністю спадкової професії), класи, страти, соціальні прошарки, соціальна верства та інші. Всі ці історичні спільності людей, соціальні групи та зв´язки й відношення між ними (йшлося в попередньому параграфі, йдеться в цьому) в своїй сукупності становлять соціальну структуру суспільства.
Вона залежить і визначається в основному способом виробництва матеріальних благ. У первісному суспільстві була докласовою, в антагоністичних формаціях - набула класового змісту.
Одним із головних елементів соціальної структури є класи, які виникли протягом останніх тисячоліть. Щодо цього існують різні концепції походження класів: расова, або біологізаторська (О.Аммон, Ж.Ляпужта ін.); розподільча (Е.Берштейн, К.Каутський, О.Адлер та ін.); грабунку і насилля (Є.Дюрінг, Л.Гумплович); марксистська (К.Маркс, Ф.Ентельс, В.Ленін) та інші.
Поява класів (від лат. classis - розряд), класових відмінностей завжди привертала до себе увагу філософів, які прагнули зрозуміти причини їх виникнення, обґрунтувати принципи їх взаємодії, можливість і необхідність ліквідації класової нерівності тощо. Уже в працях Арістотеля закладені основи вчення про класи і класову боротьбу. Розглядається це і в ученнях Т.Мора, Т.Кампанелли, Вольтера, А Сміта, О.Т´єрі, Ф.Міньє, Ф.Гізо та ін.
Проте створення теорії класів і класової боротьби вважається одним із досягнень марксизму. Згідно нього виникнення класів є закономірним історичним результатом розвитку суспільства. Доки люди не могли виробити додаткового продукту, необхідного для підтримання людського життя, доти не було й ні експлуатації чужої праці, й ні соціальної нерівності. Коли ж він з´явився, тоді й з´явилось бажання забрати його у виробника. Приватно-сімейна власність сприяла цьому, що й призвело до майнової нерівності та до виникнення класів.
Класики марксизму стверджували, що класова боротьба між пригнобленими й пригноблювачами є рушійною силою розвитку суспільства і в кінцевому рахунку призведе до встановлення соціалістичного ладу. В нових умовах, вважали вони, буде досягнута висока продуктивність праці, на основі якої зітруться класові відмінності й відбудеться перехід до соціально однорідного безкласового (комуністичного) суспільства.
В кінці XIX ст. марксистська теорія класів і класової боротьби стала предметом гострих дискусій. Йшлося про те, що у ній класи не одержали чіткого визначення, а відтак - не можливо здійснити належний аналіз соціальної структури суспільства.
Найточнішим вважалось ленінське визначення, згідно якого, класи - це великі групи людей, що відрізняються:
- місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, що призводить до того, що одні виробляють матеріальні цінності, інші їх привласнюють (панівні й підлеглі);
- різним відношенням до засобів виробництва. Тому одні класи мають їх у своїй власності (імущі), інші - лише користуються ними в процесі виробництва (не імущі);
- різною роллю в організації суспільної праці. Одні є безпосередніми виробниками, інші - організовують виробництво й управляють ним (управляючі й виконавці);
- різними джерелами, способами одержання й розмірами певної частки суспільного доходу. Одні отримують його за рахунок власної праці, інші - за рахунок експлуатації чужої праці (експлуататори й експлуатовані);
- розмірами одержання суспільного багатства (бідні й багаті). Виходячи з цього, слід уміти виділяти в суспільстві різні класи, і в першу чергу - ведучі, хоча й іноді важко визначити до якого класу відноситься той чи інший індивід. В суспільстві існують ще й певні групи, які іноді теж називають класами, але які не входять до будь-якого класу (наприклад, інтелігенція, пенсіонери, військові та ін.). Згідно марксистського підходу, існують ще й певні прошарки, роль яких іноді може бути більшою, аніж роль деяких класів.
У представників різних класів крім класових, можуть бути ще й "позакласові" інтереси, які можуть зближати їх (національні, релігійні та ін.). З іншого боку, національні конфлікти можуть об´єднувати людей і відсувати на задній план суперечності між класами.
Не слід перебільшувати того, що класова боротьба є лише рушійною силою історії, оскільки в ході будь-якої революції завжди існує насилля, масовий терор, руйнування економіки й культури, які можуть гальмувати історичний процес. Останні десятиріччя показали, що соціально-економічне становище народу найкраще може поліпшувати ефективний розвиток економіки та утвердження демократичних начал у політичному житті суспільства.
І все ж марксистську теорію класів не можна проігнорувати, оскільки вона дійсно справила великий вплив на розвиток світової суспільної думки.
Аналіз соціально-класової структури суспільства здійснили соціологи XX ст. (П.Сорокін, М.Вебер, Е.Мейо та ін.), які стали виділяти й досліджувати так звані страти - соціальні прошарки, що мають довільні ознаки з будь-якого соціального критерію. Вони вважають це поняттям ширшим аніж поняття "клас". Навпаки, класами стали називати ті соціальні прошарки, які відрізняються один від одного лише за економічною, політичною чи іншою ознаками.
На їх думку, соціальна стратифікація характеризує неоднорідність суспільства, оскільки страта не може включати в себе людей з різними доходами, важелями влади чи чимось іншим. Так, М.Вебер розглядав три аспекти поділу суспільства на страти:
- в економічному - страти розглядав за розмірами доходів і власності (в марксистському розумінні це класи);
- в соціальному - за статусом (залежно від освіти, професії, репутації тощо);
- в юридичному - за політичною позицією та ін.
Подібних поглядів дотримувався й Т.Парсонс у своїй "теорії соціальної дії".
На думку П.Сорокіна, люди в процесі свого життя можуть переміщуватися із однієї стратив іншу (соціальна мобільність), хоча й остання мало проявляється чи не проявляється в "закритих" групах і системах, що найбільше зустрічається в кастовому ладі. В таких суспільствах люди закріплювалися шляхом юридичних актів чи релігійних норм. Сучасне демократичне суспільство є відкритим і характеризується високим рівнем соціальної мобільності, посиленням диференціації в середині основних класів і виділенням із них різних прошарків та груп.
Відбуваються переміни і в розподілі населення за сферами праці. Число зайнятих у промисловості Й сільському господарстві постійно зменшується, а в сфері обслуговування, освіти, культури - збільшується. Змінюється професійна структура населення. Росте вплив професійної освіти в економічній, політичній, соціальній та духовній сферах, а з нею - й становище інтелігенції, яка є творцем і володарем знань, хранителем і розповсюджувачем духовних цінностей. Це соціальна група людей, зайнятих висококваліфікованою розумовою працею, що вимагає спеціальної освіти. На відміну від минулого, нині існує власність на знання та інформацію, що суттєво змінило статус інтелігенції у суспільстві. Вона перетворюється в клас інтелектуальних власників і її роль зростає, особливо в управлінні суспільними справами. Проте з ростом престижу та доходів елітарних груп інтелігенції існує й тенденція в ряді професій (учителі, інженери та ін.) до падіння їх статусу й рівня оплати праці. Має місце й "перевиробництва" ряду спеціалістів та ріст безробіття серед них.
Існують і інші суперечності, розв´язання яких не обходиться без соціальної боротьби. Проте вона частіше набирає мирних форм. Можна сказати, що епоха жорстокої класової боротьби і революцій залишилась в минулому, а боротьба за соціальну справедливість нині відбувається у більш цивілізованих формах.
Використання найманої праці не обов´язково пов´язане з посиленням "класового гніту", не призводить до збіднення мас. Ріст виробництва й суспільного багатства, боротьба трудящих, політичних партій та профспілок за інтереси народу сприяли підвищенню його життєвого рівня. Виросла й чисельність "середнього класу", до якого належать власники й працівники найманої праці, що мають високий рівень доходів.
Контрольні запитання:
1. Що таке соціальна сфера суспільства?
2. Що ви розумієте під соціальною групою, соціально-етнічною спільністю?
3. Що таке раса, народ, народність, нація?
4. Соціальна структура суспільства: класи, страти, соціальні прошарки.
5. В чому основа єдності суспільства, людства?
Теми рефератів:
1. Соціально-етнічні спільності.
2. Етнос і соціум.
3. Український етнос: історія і перспективи розвитку.
4. Молодіжні об´єднання, їх місце і роль у суспільстві.
5. Україна на шляху до інтеграції.
6. Українська інтелектуальна еліта.
Рекомендована література:
1. Алексеев В. 17. Становление человечества. - М., 1984.
2 Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. - М., 1983.
3. Классы и социальные слои. Исторические судьбы. - М., 1990.
4. Лет Ю. Призначення України. - Львів, 1972.