Філософія
2. Одиничне, особливе і загальне
Чи не най відомішими, і чи не найважчими для аналізу є категорії одиничного, особливого й загального (всезагального).
Виходячи з їх змісту, весь світ складається із нескінченої множини предметів, процесів, явищ, властивостей, відношень. У кожному є ознаки, які відрізняються від ознак інших предметів, явиш і роблять їх неповторними, єдиними у своєму роді. Такі ознаки називають одиничними. Таким одиничним у будь-якої конкретної людини є риси її обличчя, манера розмовляти тощо. Іноді в ролі прикладу одиничного наводять ознаки, що відрізняють людину від усіх інших явищ дійсності Це неправильно, оскільки поняття "людина" є загальним поняттям і тому ознаки, відображені в ньому, також є загальними. Одиничними будуть ознаки, що відрізняють конкретну людину, наприклад, Т.Г.Шевченка від усіх інших людей.
Проте в кожному предметі є ще й ознаки подібності чи тотожності з ознаками інших предметів чи явищ. їх називають загальними. Наприклад, у будь-якої конкретної людини спільними ознаками з іншими людьми буде її здатність трудитися, належати до певного класу і таке ін. Загальними ознаками будь-якої частинки речовини є наявність у ній певної маси, руху і таке ін.
Загальні ознаки можуть істотно відрізнятися за ступенем загальності. Загальною буде і ознака, характерна лише для двох явищ. Проте є й ознаки, притаманні всім чи більшості явищ дійсності. Так, усім предметам, процесам притаманні сутність, форма, причина виникнення і таке ін. Такі ознаки називають всезагальними. їх відображають у категоріях діалектики. Іноді поняття "всезагальні" вживаються й у вужчому розумінні - в значенні ознаки, що притаманна лише явищам даного роду. Скажімо, ознака трудитися притаманна лише людям.
Від категорій одиничного й загального (всезагального) відрізняють категорію особливого, яка виражає діалектичний взаємозв´язок всезагального Й одиничного. Категорія особливого має відносний характер. Вона виступає то як загальне стосовно одиничного, то як одиничне стосовно всезагального. Ця категорія виражає різні сторони і форми прояву загальних закономірностей в окремих речах, явищах.
У логіці особливі ознаки називають видовими, а загальні - родовими. Особливе називають і частковим, і частковістю. Названі категорії можна розглядати як "одиничне" й "загальне", "особливе" і "всезагальне".
Виділяють ще й категорію "окреме". Вона виражає конкретне явище, яке включає в себе одиничні й особливі, загальні і всезагальні ознаки. "Окреме" - це категорія, що об´єднує, синтезує зміст усіх чотирьох категорій, взаємозв´язок яких можна розуміти таким чином: одиничне - теза, загальне - антитеза (протилежність одиничному), а окреме - синтез (цих протилежностей). З іншою парою: особливе теза, всезагальне - антитеза, окреме - синтез. Якщо для прикладу окремим є старогрецький філософ Платон, то одиничним є риси обличчя чи те, що він був учителем Арістотеля, засновником європейського об´єктивного ідеалізму. Загальним - те, що він був греком, ідеалістом і таке ін. Його одиничні ознаки є одночасно і його особливими ознаками.
В.І.Ленін у свій час так характеризував взаємозв´язок категорій "окреме" й "загальне": "... Окреме не існує інакше як у тому зв´язку, який веде до загального. Загальне існує лише в окремому, через окреме. Всяке окреме є (так чи інакше) загальне. Всяке загальне є частинка або сторона, або сутність окремого. Всяке загальне лише приблизно охоплює всі окремі предмети. Всяке окреме неповно входить у загальне і т.д. і т.д.".
В чому ж об´єктивний характер загального й одиничного? Багато філософів визнають існування одиничного, але заперечують наявність загального в самих речах. Вони виходять з того, що світ складається з окремих речей, явищ. Якщо так, то чому, яким сторонам, граням в об´єктивній реальності можуть дорівнювати за змістом загальні поняття? Нічому, - вважає дехто з них, оскільки загальне - це лише ім´я, якому в дійсності відповідає не загальне, а лише окреме (номіналісти).
Інші вважають, що наші загальні поняття відображають щось реально існуюче (реалісти). На їх думку, загальні поняття існують реально, об´єктивно, вони існували й до виникнення світу. Окремі явища є копіями цих понять.
І номіналісти, і реалісти припускаються однієї й тієї ж помилки: не бачать загального в самих речах, не розуміють, якому об´єктивному аналогу відповідають загальні поняття. Причиною цього є метафізичний підхід до дослідження питання про об´єктивний характер загального. І перша, і друга школи прагнули з´ясувати, що робить одну властивість предмета одиничною чи загальною у внутрішньому змісті самої цієї властивості, розглядали ЇЇ ізольовано від властивостей інших предметів. Не знаходячи у внутрішньому змісті явиш того, що вони шукали, номіналісти вважали, що загального не існує взагалі, а реалісти стали шукати загальне поза матеріальним світом. І перший, і другий висновки є помилковими. Загальною чи одиничною властивістю предмета "робить" не її внутрішній зміст, а її відношення до властивостей інших явищ. Так, властивість першого електронного мікроскопа бути електронним знаходилась у відношенні його відмінності до властивостей усіх інших мікроскопів, і була одиничною. Тепер названа властивість цього мікроскопа (якщо він зберігся) буде загальною, оскільки знаходиться вже у відношенні схожості до властивостей інших таких мікроскопів. Номіналісти і реалісти абстрагувалися від таких відношень (заперечували їх об´єктивність), і тому їх пошуки загального були приречені на невдачу. Та оскільки ці відношення існують об´єктивно, загальне й одиничне також об´єктивні.
В чому ж полягає діалектичний характер цих категорій?
По-перше, вони є протилежностями. А це означає, що вони можуть взаємоперетворюватись одна в одну. Так, поява у деяких тварин нової властивості, яка сприяла їх виживанню, незабаром з одиничної перетворилась у загальну. І навпаки, загальна ознака тварин, що суперечила новим умовам їх життя, з часом стає одиничною, а потім і зовсім зникає.
Діалектика одиничного й загального полягає в тому, що відмінність між ними відносна. Те, що є загальним в одному випадку, в іншому є одиничним. Наприклад, рух, будучи загальною ознакою всіх речей, виступає й одиничною ознакою світу в цілому. Відносною є і відмінність між загальним та особливим. Особливе теж може бути одночасно загальним і навпаки. Так, наявність молочних залоз є особливістю деяких хребетних і загальною ознакою ссавців. Проте відносну відмінність між цими поняттями не слід ігнорувати, насамперед, на практиці.
Діалектичний характер цих категорій полягає в тому, що вони не можуть ізольовано існувати одна від іншої. Немає явищ, які б складались лише з одиничних чи загальних ознак. Кожне явище становить собою єдність одиничного й загального, яка виражається категорією "окреме".
Знання категорій "одиничне", "загальне" і "всезагальне" має велике значення для людського пізнання та практики.