Філософія

1. Поняття про категорії

Будь-яка наука має свої категорії, тобто загальні поняття (маса, енергія, життя, війна, мир тощо). Філософські категорії - найзагальніші (гранично широкі) поняття, що виражають універсальні характеристики та відношення матеріального й духовного світу, в яких і через які здійснюється філософське мислення, і які слугують вихідними принципами пізнання й духовно-практичного перетворення світу. Тому філософське знання має категоріальний характер. Природа категорій та ж, що й законів. У формально-логічному відношенні закон є судження (відношення категорій). Самі ж категорії є окремими поняттями, які виражають внутрішнє, суттєве відношення між явищами й тому певною мірою теж є законами. У свою чергу, кожен закон може бути зведений до певних понять (категорій). Та діалектику цікавлять не стільки окремі категорії, скільки співвідносні (парні) категорії. Саме останні й виражають взаємозв´язок та рух, що притаманні об´єктивній і суб´єктивній реальності. Тому співвідносні категорії називають ще неосновними законами діалектики.

Кожна наука через свої категорії здійснює пізнання. Разом, в сукупності, вони утворюють науковий апарат (систему знань) певної науки, в якій відображаються істотні сторони предметів, процесів і явиш.

Категорії філософії відрізняються від будь-яких понять своєю всезагальністю. Це пояснюється тим, що об´єкт філософського дослідження не обмежується ніякими рамками, як це має місце в будь-якій іншій науці. Тому й філософські категорії не мають меж у своєму обсязі (як це має місце в інших науках). Система категорій діалектики становить ідеальний каркас, основу філософського знання. Саме вони і є мовою філософії, засобом філософствування.

Філософські категорії виникають і розвиваються разом з самою філософією. Зрілість визначається її досконалістю, наповненістю, особливістю взаємозв´язку її категорій. Останній формує і зумовлює їх зміст. Розвиток категорій - це розвиток зв´язку між ними. В основі цього зв´язку лежать історичний спосіб розгляду, методи мислення, які визначають місце і роль категорій у системі філософського знання.

Спосіб мислення виконує функцію логіки, форм знання. Уній саме мислення усвідомлюється й розглядається як об´єкт. У процесі пізнання категорії виконують вимоги логіки. Філософи вважають, яка логіка, таке й функціонування категорій у системі знань. Тому проблема систематизації категорій завжди посідала чільне місце і їй приділялось багато уваги. Так, в античності Арістотель виділив і систематизував десять категорій ("сутність", "кількість", "якість", "відношення", "місце", "час", "положення", "стан", "дія" "страждання"). Категорії "матерія", "форма", "причина" і "ціль", які теж були ним сформульовані, чомусь не увійшли до цієї системи. Це була недосконала система, яка визначалась логікою Арістотеля. У новий час сформував свою систему категорій І.Кант. До неї ввійшли категорії: "кількість", "якість", "відношення", "модальність" (на його думку, до досвідні форми мислення). Це була досконаліша система, проте ще не наукова.

Вперше динамічну систему категорій ввів Гегель. Вона розвивалась, у ній категорії були пов´язані єдністю походження й розвитку, що обумовлювався силою внутрішніх суперечностей. Та, на жаль, розуміння категорій у Гегеля було містифікованим. Це була логіка свідомості, яка втратила зв´язок з людиною, тобто мислення розвивалося з самого себе, і категорії розглядались як самостійні творчі сутності.

Ідеалістичні погляди на природу категорій є панівними в значної частини філософів сучасної західної філософії. Так, представники неотомізму відстоюють релігійно-ідеалістичне походження категорій, стверджуючи, ніби вони існували спочатку в божому розумі як прообрази реальних речей, властивостей і відношень. У логічному позитивізмі (Р.Карнап, О.Нейрат та ін.) філософський аналіз категорій підмінюється формально-логічним аналізом мовних термінів. На їх думку, категорії - це суто суб´єктивні утворення, результат логічної діяльності людей, їх домовленості між собою і таке ін.

Наукова філософія розуміє категорії як загальні форми пізнавально-світоглядного ставлення людини до природи, суспільства і свого власного буття. Категорії - це результат реально-практичної взаємодії людини і світу, відображення об´єктивного в суб´єктивному. Тому вони об´єктивні за змістом і суб´єктивні (ідеальні) за формою. Вони універсальні й необхідні. Це абстракції, наповнені живим, конкретним змістом, що є в предметах і явищах об´єктивного світу й пізнаються людиною.

Категорії філософії мають історичний характер. Вони не вічні. їх формування здійснювалось поступово, у тісному зв´язку з історичним розвитком і розвитком пізнання. Історичний характер категорій проявляється у двох відношеннях. З одного боку, старі категорії, змінюючись разом із розвитком науки й пізнання, наповнювались новим змістом. З другого ж, із розвитком науки й практики виникали нові філософські категорії. Наприклад, в останні десятиріччя філософське мислення збагатилось такими категоріями, як "система", "елемент", "структура", "структурні зв´язки" тощо.

Особливою рисою співвідносних категорій є їх взаємозв´язок. Вони тісно пов´язані одна з одною, здатні переходити одна в одну. Зв´язки між ними гнучкі, рухливі, релятивні. Об´єктивною основою таких взаємозв´язків є матеріальна єдність світу.

На відміну від діалектико-матеріалістичного розуміння категорій, метафізики вважають, що категорії незмінні, не можуть переходити одна в одну. Таке розуміння категорій не відповідає дійсності. Виходячи з діалектичного характеру світу, потрібно розглядати й поняття в їхньому русі, взаємозв´язках і взаємо переходах.

Важливою особливістю філософських категорій є й те, що вони виступають вузловими пунктами, ступенями пізнання. Фіксуючи всезагальні властивості й зв´язки, виявлені на тій чи іншій стадії розвитку пізнання, вони відображають особливості кожної стадії, і є опорними пунктами людського пізнання. Це й підкреслює історичний характер категорій діалектики. Принцип історизму допомагає встановити конкретні етапи досліджуваного об´єкта (вихідний пункт, актуальний стан і перспективи розвитку). Цей принцип широко використовується в сучасній науці і практиці. Діалектичний стиль мислення можливий лише на основі глибоких знань і вмілого використання філософських категорій.

Категорії філософії виступають і як всезагальні форми мислення. Будь-яка людина, незалежно від того, вивчала вона філософію чи ні, в процесі мислення використовує ці категорії. У першому випадку вона буде використовувати їх свідомо, в другому - стихійно.

Знання категорій дозволяє нам усвідомити й цілеспрямовано досліджувати різні зв´язки й відношення в предметах, явищах, які ми вивчаємо, орієнтує відносно тих сторін і аспектів, на які необхідно звернути увагу для розкриття сутності предметів і явищ.

Філософські категорії виконують і ряд інших функцій. Найважливішими з них є світоглядна й методологічна. Перша проявляється у тому, що зміст кожної категорії формує певні уявлення про суттєві властивості й відношення об´єктивного світу, про ту чи іншу сторону об´єктивної реальності. Проте категорії є не лише універсальними формами знання, а й нормами оцінок. Піддати предмет оцінці - значить виділити його духовно практичну цінність, тобто висловити своє ставлення до нього. А це вже має світоглядне значення.

Методологічна функція категорій полягає в тому, що вони задають пізнанню початкові умови й перспективи його здійснення, розширюють його межі, утворюють критерії осмислення й розуміння реальності, організовують рух думки, прогнозують результати пізнання. Через них проявляється й активність суб´єкта. Будучи методологічними принципами, вони пронизують увесь процес наукового мислення, всі сторони знання. Вбираючи в себе результати спеціальних наук, філософські категорії збагачують свій власний зміст і цим підвищують свою методологічну цінність.

І все ж досі не існує завершеної і загальноприйнятої системи категорій. Вихідними точками її побудови є:

- принцип відображення, згідно з яким філософські поняття мають досвідний характер;

- принцип єдності діалектики, логіки і гносеології, згідно з яким категорії діалектики є одночасно найзагальнішими формами буття й пізнання;

- принцип відповідності історичного й логічного, згідно з яким логічну послідовність категорій слід розглядати відповідно до їх історичного виникнення й розвитку1. Основою для побудови досконалої класифікації категорій є принципи діалектики (принципи взаємозв´язку й розвитку). Частину парних категорій, які відображають буття і свідомість, відносять до системи понять про універсальні зв´язки (одиничне, особливе, загальне та сутність і явище), іншими позначають зв´язки структури (зміст, форма, система й елемент, ціле й частина). Останніми позначають мінливість буття Й свідомості - зв´язки детермінації (причина і наслідок, необхідність і випадковість та ін).