Філософія
2. Біологічне й соціальне в людині. Спадковість і виховання
Людина - частина природи, має біологічні властивості й підвладна біологічним закономірностям. Водночас, вона - істота соціальна, є носієм суспільних характеристик і поза суспільством як людина не існує. Звідси й виникає проблема співвідношення біологічного й соціального в людині.
З точки зору сучасної науки і наукової філософії сутність людини (тобто те, що визначає її специфіку, відмінність від інших живих істот) соціальна, але необхідно й визнати наявність, значення і відносну самостійність її біологічної природи. Вчені вважають, що біологічне в людині "зняте" соціальним. Це означає, що воно - це біологічне начало перетворене, значною мірою підпорядковане соціальному, але не усунуте, зберігається, утворює із соціальним діалектичну єдність.
Генетично зумовлені, передаються по спадковості анатомо-фізіологічні характеристики, зокрема, структура нервової системи, мозку, органів чуття. У новонародженої дитини вони від початку є людськими. Природжена можливість, здатність оволодіти мовою, мисленням, стати особистістю, реалізується лише в людському, соціальному оточенні, у світі культури. Біологічно зумовлений ряд параметрів людського життя, наприклад, вікові етапи, тривалість життя. Але і тут вплив соціальних умов досить виразний. Природжені певні особливості нервовопсихічних реакцій, темперамент, тип вищої нервової діяльності; можливо, й деякі обдарування, наприклад, музичні, математичні, - але знов-таки їх прояв, розвиток або, навпаки, гальмування залежать від соціальних умов, від навчання й виховання. Є припущення, щодо деяких видів асоціальної (антисуспільної, злочинної") поведінки "привертають" генетичні фактори, проте й тут, якщо людина психічно нормальна, не божевільна, вирішальне значення має вплив середовища, умови життя, виховання, моральна самосвідомість. Якими б не були природжені особливості нервової системи, людина, яка не страждає на психічні захворювання, здатна контролювати свою поведінку і несе за неї відповідальність.
Потреби й прагнення, які називаються вищими, - пізнавальні, моральні, естетичні, потреба в спілкуванні і таке ін. - надбіологічні, соціальні за своїм походженням і змістом. Суспільно зумовлені відповідні цілі й мотиви поведінки, напрям думок, моральні принципи, світогляд, громадянські, політичні позиції і таке ін.
Кожна людина унікальна, неповторна. Ця унікальність зумовлена вже біологічно, бо неповторною є в кожної людини комбінація генів (за винятком однояйцевих близнят). Але вона зумовлена й соціально: неповторний життєвий шлях і досвід кожної людини і що дуже важливо - вона має здатність до самовизначення. Людина зазнає впливу і природи (зокрема своєї біологічної), і суспільства, й історії, але вона не пасивний продукт цих чинників, тому що має певну свободу, вибірково ставиться до зовнішніх обставин і впливів, сама визначає лінію своєї поведінки. Сильна духом людина буває здатна робити те, що вважає своїм обов´язком, вимогою своєї гідності, всупереч обставинам. Як писав І.Кант, "ти повинен, отже, ти можеш". Навіть і на свою біологію людина може впливати, коригувати свій природний темперамент, приборкувати інстинкти, певною мірою керувати потребами. Давно було сказано: "любов і голод правлять світом". Але ж відомо, що люди можуть з релігійних міркувань відмовлятися від шлюбу і голодувати з політичних та інших мотивів.
Одна з особливостей біології людини - висока пластичність, пристосовність, відсутність жорсткої прив´язаності до певного набору умов існування, природного середовища. Цим відкривається простір для дії соціальних факторів і, в свою чергу, ці фактори зменшують безпосередню залежність від природних, зокрема біологічних обставин.
Для людини - в результаті її трудової діяльності і соціальних форм життя, взаємної підтримки - втрачають вирішальне значення процеси й закони природного добору і набувають такого значення соціальні закономірності, розвиток і наступність у сфері матеріальної і духовної культури, тобто того справді людського світу, який творимо ми самі.
Ми, з одного боку, ще далеко не вичерпуємо всіх можливостей нашого організму, зокрема, нервової системи, колосальних резервів мозку. З іншого боку, ці можливості, які б вони не були великі, все ж таки не безмежні, їх можна розширювати, але з ними треба й рахуватися. Забруднення середовища, зокрема, радіаційне, зростання нервово-психічних перевантажень створюють загрозу здоров´ю людей; біологічні наслідки негативних факторів можуть позначитися й на наступних поколіннях. Необхідні заходи й зусилля в міжнародному масштабі для відвернення цих наслідків і оздоровлення умов життя.