Філософія
3. Історична доля марксизму
а) Еволюція марксизму на Заході
Уже в ході свого виникнення марксизм оволодів мільйонами умів у різних країнах світу. Були й ті, хто прагнув його застосувати чи розвивати. Серед них і учні К.Маркса та Ф.Енгельса - Й.Діоген, П.Лафарг, у працях яких, щоправда, допущено чимало помилок.
Багато уваги пропаганді марксизму надавав теоретик німецької соціал-демократії К. Каутський. Хоча він і погоджувався з основними положеннями марксизму, все ж виступав проти ідей революційного насильства, віддаючи перевагу мирним методам боротьби за соціалізм. Вважав, що теорію соціалізму слід поєднувати не лише з діалектичним матеріалізмом, а й іншими філософськими вченнями.
Е.Бернштейн наполягав на неможливості "позитивного" формулювання соціалістичного вчення Маркса, оскільки воно, на його думку, не є звичайною наукою. Він відносив ідею соціалізму до "регулятивних", а соціалізм не вважав реальним суспільним ладом. Сама ж ідея соціалізму виступала для нього певним морально-етичним ідеалом. Тому, пролетаріат може лише наближатися до соціалізму і ніколи не досягне його реально.
Багато уваги приділяли аналізу марксистської філософії М. Бердяєв і угорський марксист Д Лукач, найбільш зосереджуючись на його екзистенційно-гуманістичних аспектах.
Марксистська філософія привернула до себе увагу й Е.Фромма, Г.Маркузе та ін. Перший вважав, що вона зазнала найбільших спотворень серед усіх філософських шкіл сучасності. В більшості праць провідною ідеєю є те, що нібито головним мотивом людської діяльності Маркс вважав прагнення людини до задоволення матеріальних вимог, що начебто Маркс не виявляв свого інтересу до індивіда і не розумів духовних потреб людини. Насправді ж, вважав Фромм, мета Маркса полягала в духовній емансипації людини, звільненні її від економічної залежності, відновленні її особистісної цілісності, яка могла б перебувати в єдності з природою та іншими людьми. Загалом, вважає Фромм, філософія марксизму - це духовний екзистенціалізм.
На початку 50-х років XX ст. група хорватських філософів, що гуртувалася навколо журналу "Праксіс", проголосила філософію марксизму ненауковою. Вони не визнавали й діалектику природи, активно-творчу функцію свідомості, визначальну роль матеріального базису суспільства щодо духовних явищ. Вбачалася суперечність і між детермінізмом та свободою.
Менше уваги зарубіжні філософи надавали питанням перетворення В дійсність суспільного ідеалу - комунізму. "Позитивістські" деформації марксового гуманізму вони пов´язують не лише з іменем Енгельса, а й з іменами радянських комуністів, які, за словами Фромма, привласнили собі марксистську теорію і спробували переконати світ у тому, що лише вони у своїй теорії та практиці є послідовниками Маркса, хоча насправді все якраз навпаки1.
б) Пропаганда та розвиток марксизму в Росії
В Росії розвиткові марксизму у західноєвропейському "ключі" сприяли "легальні марксисти", на яких справили великий вплив М.Бердяєв, М.І.Туган-Барановський та ін. Російський же варіант марксизму започаткував Г.В.Плеханов, який розглядав марксистську філософію як систему діалектичного та історичного матеріалізму. В його розумінні марксистської філософії втрачається гуманізм, послаблюється діалектика, проявляється невміння застосовувати основні положення марксистської філософії до аналізу російської дійсності.
В умовах народження нової економічної формації В.І.Ленін розвинув три складових марксизму. Це обумовлювалося тим, що в той час соціальні колізії загострилися, міжнародний революційний рух піднявся на вищий рівень. Все це поставило перед філософією й практикою нові завдання. Осмислюючи їх, Ленін зробив свій внесок у розвиток марксистської філософії, доповнив філософські основи теорії наукового соціалізму, вказав на основні риси сучасної йому епохи тощо.
На відміну від Маркса, який в останні роки свого життя більше спирався на детермінізм економічного фактора, Ленін частіше спирався на детермінізм сили. Це забарвило марксизм у російський колорит. Ленін вів боротьбу проти різних проявів ідеалізму, представники якого прагнули обґрунтувати думку, начебто марксизм не має своєї філософії і що його слід доповнити махізмом, емпіріокритицизмом і таке ін. Розв´язанню цих проблем і була присвячена його праця "Матеріалізм і емпіріокритицизм". У ній Ленін дав діалектико-матеріалістичний аналіз сучасного йому природознавства, показав не тільки те, що природничо-наукові відкриття підтверджують відомі положення діалектичного матеріалізму, але й які нові висновки слід робити з цього. Велике методологічне значення мають положення Леніна про невичерпність атома, безмежність пізнання матерії вглиб і вшир, проблеми практики, істини, основні методи і прийоми пізнання та інші ідеї. У праці "Філософські зошити" Ленін розробив проблеми діалектики, її законів, категорій, процесу пізнання, мислення.
У роки першої світової війни, становлення імперіалістичної стадії капіталізму Ленін відкрив закономірності розвитку імперіалізму, розробив проблеми соціальних перспектив розвитку імперіалізму, національних відносин, боротьби народів за мир, питання соціалістичної революції і соціалістичного будівництва. Він відкрив закономірності розвитку імперіалізму, збагатив марксистську теорію соціалістичної революції, вчення про державу, зокрема, диктатуру пролетаріату у формі рад, які дещо втратили на сьогодні свою актуальність. Проте ленінське тлумачення марксизму, вважає ряд вітчизняних філософів, лише зовні нагадувало повернення до "аутентичного" Маркса. Це найбільш проявилось у ленінському розумінні людини, яка відображена в Його вченні як "масова" людина, оскільки це найбільш відповідало російському "хоровому" началу як одному з наріжних принципів світоглядного менталітету Росії1. Відбувалася переоцінка й інших теоретичних ленінських положень.
в) Філософія марксизму в Радянському Союзі
В СРСР Й.В.Сталін проголосив ленінське тлумачення марксизму останнім словом світової філософської думки й назвав його марксизмом-ленінізмом. Таким чином була створена всеохоплююча система партійно-державної філософії (діалектичного та історичного матеріалізму). Проголошуючи діалектичний матеріалізм світоглядом партії, він, таким чином, проголосив філософію політичним вченням, яке було перетворене в засіб обґрунтування й виправдання рішень партійного керівництва, особливо в тих трактовках, які стосувались радянських вождів. Спроби по-іншому вирішувати її ідеї засуджувались як ревізіоністські, що в Радянському Союзі вело до вульгаризації діалектичного матеріалізму.
Предметом дослідження діалектичного матеріалізму Сталін вважав природу (в розумінні всього світу). Поширення законів діалектичного матеріалізму на суспільство, яке начебто виступає як частина природи, становило предмет історичного матеріалізму. Третьою сферою реальності Сталін вважав безпосередню людську життєдіяльність (політичне життя).
В цілому, вимальовувалось таке бачення реальності: всю цілісність буття становить природа, закони якої охоплюють все суще. Щодо законів суспільства, то вони виступають специфічним виявом законів природи. Вивчаючи закони природи й суспільства, люди створюють правильний орієнтир у політичній діяльності (житті). Такою, за Сталіним, є внутрішня логіка марксистсько-ленінської філософії. її було "поділено" між чотирма рисами діалектики, трьома рисами філософії та трьома рисами виробництва, структура яких однакова1.
Виходячи з цієї логіки, прийняття правильного політичного рішення є не просто людським рішенням, а законом буття. Такими "безпомилковими" рішеннями були рішення вождя. Оскільки істина виражає інтереси більшості, то той, хто висловлює свою власну думку, виступає проти народу, тобто є його ворогом. Звідси й випливала відома політична практика Сталіна, що сприяло тотальному виникненню догматизму й начотництва, що затримало розвиток творчої думки, філософської культури. Лише пізніше, в період хрущовської "відлиги" та в 60-ті роки стала пробивати собі дорогу творча філософська думка. В ході розвалу СРСР розгорнулась нищівна критика вульгаризованої версії марксизму, а заодно і не вульгаризованої її частини.
г) Марксизм і сучасність
Марксистська ідеологія, особливо в XX столітті, справила великий вплив на робітничий рух в капіталістичних країнах, на здійснення соціалістичних революцій, створення і розвиток соціалістичних країн, на ті грандіозні переміни, які відбулись у світі. Під її впливом докорінно змінився сучасний капіталізм. Авторитет теорії марксизму змусив провідні західні держави багато чого взяти із її соціалістичного вчення: побудовано різні (шведську, швейцарську та ін.) моделі соціалізму, комуни, кібуци та ін. В результаті змінився й статус найманого робітника. Пом´якшились умови використання найманої праці, певною мірою забезпечується правовий статус людини. Розвиток матеріального чинника продуктивних сил і посилення розриву між розвинутими країнами й тими, що розвиваються, послабили тотальність відчуження. Проте глобальні проблеми сучасності свідчать, шо це суспільство ще далеке від гармонії у системі "людина - суспільство - природа". Водночас, в останні десятиріччя в колишніх соціалістичних країнах відбувся відрив теорії від практики соціалістичного будівництва, знизилися темпи його розвитку, а з ними й рівень життя.
Почався серйозний перегляд теоретичних положень марксизму і ленінізму. Виявлено, що чимало з них перестали "працювати". Тому реальний розвиток історичних подій нашого часу в багатьох випадках не співпав з прогнозами основоположників марксизму та ін.
Найбільше деформацій зазнали економічна й соціальна теорії. І хоча значна частина положень діалектичного матеріалізму була задогматизована і вимагала свого перегляду на основі нового історичного досвіду та даних сучасної науки, частина все х продовжує виконувати свою методологічну й пізнавальну роль. Серед них теорія пізнання (вчення про практику, істину), діалектичний метод (основні принципи діалектики, закони, категорії), діалектична логіка, її основні вимоги і таке ін.
В умовах сучасних глобальних зрушень змінилось обличчя планети і людства, визначальною стала ринкова економіка, яка увібрала в себе позитивні риси капіталістичного ладу та деякі завоювання соціалізму (право на охорону здоров´я, безплатну освіту тощо). На перший план виступають загальнолюдські моральні цінності та сучасні глобальні проблеми. В цих умовах філософія набула планетарного характеру, діалектичний матеріалізм залишився одним із найвпливовіших течій сучасної філософської думки.