Філософія

Тема 4. Філософія Нового часу

Охоплює період з XVII до кінця XIX ст. Це епоха новацій, масштабних змін та істотних зрушень у всіх сферах життєдіяльності людини.

У цей час з´являються змістовна, довершена та експериментально підтверджена наукова теорія - механіка Ісаака Ньютона та мистецтво в його сучасному розумінні (світське, автономне). Як літературний жанр народжуються романи, опери, сучасний театр, виникають національні академії, з´являються перші газети й часописи (зокрема, наукові), з´являється міський транспорт, архітектура масових забудов, промислова архітектура.

У духовний світ людини проникають ідеї прогресу, енергійного прагнення до майбутнього. Діяльність людей починають розглядати не як кругообіг подій, де немає ні початку, ні кінця, а в розвитку від примітивних до все більш досконалих форм. Італійський філософ Джамбаттіста Віко (1668- 1744 рр.), французький вчений Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781рр.), німецький філософи Іоганн Гердер (1744 - 1803 рр.) та інші досліджували ці проблеми. їхні ідеї про суспільний розвиток йшли від погляду на історію як на кругообіг трьох епох - (божественної, героїчної та людської) - до її тлумачення як нескінченного прогресу капіталістичного суспільства у Жана Аятуана Кондорсе (1743- 1794рр.).

Відбувались і інші відчутні зміни у розвитку філософії. Розширювався її діалог із різними науками. Вона зазнавала суттєвих внутрішніх диференціацій (розподілів): виникають національні та регіональні філософії, які тепер пишуться не єдиною церковною мовою, а національними мовами; формуються нові філософські дисципліни (гносеологія, антропологія, історія філософії, методологія та ін.). Ці розгалуження філософського знання вимагають нового рівня систематизації - утворюються різні "філософські системи", типові для даної епохи.