Філософія
Тема 2. Філософія Давнього світу
Вперше філософська думка виникла у Єгипті та Вавилоні. Вона була нерозривно пов´язана з релігійними уявленнями і, за своєю суттю, мала "релігійно-міфологічний´´ характер. Панівна рабовласницька ідеологія виправдовувала необхідність суспільно-політичної і економічної нерівності, переваг "вищих" над "нижчими", освячувався і обожнювався культ фараонів, царів тощо. Подібні думки знайшли своє відображення в "Повчанні гераклеопольського царя своєму сину", "Мовленні Іпусера", "Бесідах розчарованого зі своїм духом" та в інших літературних пам´ятках давньоєгипетського епосу. Подібні думки прослідковуються у "Законах" царя Хаммурапі, "Поемі про страждаючого праведника", "Бесіді пана з рабом" та інших давньовавілонських писемних джерелах.
Слід зазначити, що це були протофілософські погляди, котрі, з певною часткою умовності, можна називати філософськими чи наближеними до філософської позиції. І мова тут не йде про певні школи чи носіїв власне філософської думки чи мислення. Це більшою чи меншою мірою стає реальністю для Давньоіндійської, Давньокитайської та Давньогрецької філософської думки, яка виникла за кілька тисячоліть до н.е. Особливо це стало помітно в І тисячолітті до н.е. Це був період переходу від міфологічного, релігійного світосприйняття до світогляду, що опирався на знання. Добою своєрідного інтелектуального вибуху можна назвати VI ст. до н.е. Його умовою були перехід від епохи бронзи до епохи заліза, поява товарно-грошових відносин, послаблення родоплемінних структур, виникнення перших держав, опозиції проти традиційних релігій, їх ідеологів і моральних установок та виникнення наукових знань.